Євангеліє від Марка 14:1—72
-
Священики змовляються вбити Ісуса (1, 2)
-
Жінка виливає на Ісуса пахучу олію (3–9)
-
Юда зраджує Ісуса (10, 11)
-
Остання Пасха (12–21)
-
Запровадження Господньої вечері (22–26)
-
Ісус передрікає, що Петро його зречеться (27–31)
-
Ісус молиться в Гефсиманії (32–42)
-
Арешт Ісуса (43–52)
-
Суд перед Синедріоном (53–65)
-
Петро зрікається Ісуса (66–72)
14 А через два дні мала настати Пасха+ та Свято прісного хліба.+ Тим часом старші священики й книжники шукали нагоди підступно* схопити* Ісуса та вбити його,+
2 але казали: «Тільки не у свято, щоб народ не збунтувався».
3 Коли ж він, будучи у Віфа́нії, їв* у домі Си́мона прокаженого, прийшла жінка з алебастровою пляшечкою, яка була наповнена пахучою олією — дуже дорогим щирим нардом. Вона відбила шийку пляшечки і почала виливати олію Ісусові на голову.+
4 Декотрі присутні з обуренням говорили між собою: «Нащо марнувати таку олію?
5 Її можна було б продати більше ніж за 300 дена́ріїв*, а гроші роздати бідним!» Тож вони були дуже незадоволені* жінкою.
6 Але Ісус сказав: «Чому ви непокоїте цю жінку? Залишіть її в спокої. Вона зробила для мене добре діло.+
7 Адже бідні завжди з вами,+ і ви можете робити їм добро, коли тільки забажаєте, а я з вами буду не завжди.+
8 Вона зробила те, що могла: намастила моє тіло пахучою олією, наперед приготувавши до поховання.+
9 Правду кажу вам: хоч би де по цілому світі проповідувалася добра новина,+ розповідатимуть і про вчинок цієї жінки на згадку про неї».+
10 Потім Юда Іскаріо́т, один з дванадцятьох, пішов до старших священиків, щоб зрадити Ісуса і видати їм.+
11 Священики ж, почувши про це, втішилися й пообіцяли йому срібняків.+ Відтоді Юда почав шукати нагоди видати Ісуса.
12 А в перший день Свята прісного хліба,+ коли за звичаєм приносили пасхальну жертву,+ учні запитали Ісуса: «Де нам приготувати для тебе пасхальну вечерю?»+
13 Тоді він вибрав двох учнів і сказав їм: «Ідіть у місто. Коли побачите там чоловіка, який нестиме глек з водою, підіть за ним.+
14 Він має ввійти до одного дому. Зустрівши господаря, скажіть йому: “Учитель запитує: «Де гостьова кімната, в якій я міг би спожити з учнями пасхальну вечерю?»”
15 Він покаже вам велику горішню кімнату, в якій є все необхідне. Там і приготуйте усе для нас».
16 Учні пішли до міста, і там все було так, як він говорив. Тож вони приготували все для пасхальної вечері.
17 Коли звечоріло, він прийшов туди разом з дванадцятьма.+
18 А як вони сиділи за столом та їли, Ісус промовив: «Правду кажу вам: один з вас — із тих, хто їсть зі мною,— зрадить мене».+
19 І вони зажурились та один за одним почали питати його: «Це ж не я, правда?»
20 Тоді він відповів: «Це один з дванадцятьох — той, хто вмочає зі мною хліб у миску.+
21 Син людський іде від вас, як і написано про нього, але горе людині, яка зраджує Сина людського!+ Ліпше б їй було взагалі не родитися».+
22 Коли вони ще їли, Ісус взяв хліб і, помолившись*, поламав його, дав їм і сказав: «Візьміть, це означає моє тіло».+
23 Після того він узяв чашу, склав подяку й також дав їм, і всі пили з неї,+
24 а Ісус промовив: «Це означає мою “кров+ угоди”,+ яка проллється за багатьох.+
25 Правду кажу вам: я більше не буду пити від плоду виноградної лози аж до того дня, коли питиму молоде вино в Божому Царстві».
26 Коли ж вони закінчили, то, заспівавши хвалебні пісні*, пішли на Оливкову гору.+
27 Тоді Ісус сказав їм: «Усі ви спіткнетеся, бо написано: “Я вражу пастиря+ — і вівці розпорошаться”.+
28 Проте коли я воскресну, то піду до Галілеї і там чекатиму на вас».+
29 Але Петро промовив: «Навіть якщо всі спіткнуться, я не спіткнусь».+
30 На це Ісус сказав: «Правду кажу тобі: сьогодні, цієї ж ночі, перш ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся мене».+
31 Але Петро наполягав: «Навіть якщо мені доведеться померти з тобою, нізащо не зречуся». І всі інші говорили так само.+
32 Потім прийшли вони до місця, яке називається Гефсима́нія. Там Ісус сказав учням: «Посидьте тут, поки я помолюся».+
33 Тоді він узяв із собою Петра, Якова та Івана і пішов.+ Ісуса охопила гнітюча журба* і сильна тривога.
34 Він сказав їм: «Я* дуже засмучений,+ аж до смерті. Залишайтеся тут і пильнуйте».+
35 Пройшовши трохи далі, він упав на землю і почав молитися й просити, щоб, коли можливо, та година його оминула.
36 Він благав: «А́вва*, Батьку,+ для тебе все можливо; забери від мене цю чашу. Але нехай буде не те, чого хочу я, а чого хочеш ти».+
37 Він повернувся до учнів і, побачивши, що вони сплять, сказав Петрові: «Си́моне, ти спиш? Невже ти не в силі попильнувати й годину?+
38 Пильнуйте й безупинно моліться, щоб не впасти в спокусу.+ Звичайно, дух бадьорий*, але плоть слабка».+
39 І він вдруге відійшов та почав молитися, промовляючи те саме.+
40 Коли він повернувся знову, вони, як і раніше, спали, бо їхні повіки обважніли. І вони не знали, що йому відповісти.
41 А як Ісус повернувся втретє, то сказав їм: «У такий час ви спите й відпочиваєте?! Досить! Надійшла година!+ Сина людського зраджують і віддають у руки грішників!
42 Вставайте, ходімо. Мій зрадник уже близько».+
43 І зараз же, коли він ще говорив, прийшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним натовп людей з мечами та палицями, яких послали старші священики, книжники і старійшини.+
44 Зрадник домовився з ними наперед про знак, кажучи: «Той, кого я поцілую,— це він. Схопіть його і відведіть під вартою».
45 Отже, він підійшов прямо до Ісуса і, сказавши: «Учителю*!» — поцілував його.
46 Тоді Ісуса схопили і взяли під варту.
47 Побачивши це, один з чоловіків, які стояли поряд, вихопив меча і, вдаривши ним, відсік праве вухо рабові первосвященика.+
48 Ісус же звернувся до натовпу: «Хіба я розбійник, що ви прийшли арештувати мене з мечами й палицями?+
49 Я день у день був з вами, навчаючи в храмі,+ та ви не брали мене під варту. Але так і мають сповнитися Писання».+
50 Тоді всі його учні покинули його та втекли.+
51 А один юнак, який накинув на голе тіло лише вбрання з тонкого лляного полотна, пішов слідом за ним. Коли ж його спробували схопити,
52 він залишив свій одяг і втік роздягнений*.
53 А Ісуса повели до первосвященика,+ в якого зібралися всі старші священики, старійшини й книжники.+
54 Петро ж ішов за ним на безпечній відстані аж до подвір’я первосвященика і, ввійшовши туди, сів зі слугами коло яскравого вогнища, щоб погрітися.+
55 Старші священики і весь Синедріо́н шукали, хто б міг дати свідчення проти Ісуса, бо хотіли стратити його, але ніяк не знаходили.+
56 Багато хто давав неправдиві свідчення проти нього,+ але їхні свідчення не узгоджувались між собою.
57 Також дехто вставав і давав неправдиві свідчення проти нього, говорячи:
58 «Ми чули, як він казав: “Я зруйную цей рукотворний храм і за три дні збудую інший, нерукотворний”».+
59 Але навіть у цьому їхні свідчення не узгоджувались.
60 Тоді первосвященик встав і запитав Ісуса: «Ти нічого не хочеш сказати у відповідь? Чуєш, що́ вони свідчать проти тебе?»+
61 Але він мовчав і нічого не відповідав.+ Первосвященик знову запитав: «Ти Христос, Син Благословенного?»
62 Ісус відповів: «Я. І ви побачите Сина людського,+ який сидітиме праворуч+ від Сильного* і йтиме з небесними хмарами».+
63 Почувши це, первосвященик роздер свій одяг і сказав: «Навіщо нам ще свідки?+
64 Ви чули ці богозневажні слова. Яке ваше рішення*?» І всі вони визнали Ісуса винним та сказали, що він заслуговує смерті.+
65 Потім декотрі стали плювати на нього,+ закривати йому обличчя, бити його кулаками й казати: «Пророкуй!» І судова варта вивела його, б’ючи по щоках.+
66 Петро в той час був унизу, на подвір’ї. Коли туди прийшла одна зі служниць первосвященика+
67 і побачила Петра, який грівся коло вогнища, то стала пильно придивлятися до нього, а тоді сказала: «Ти теж був з тим назаря́нином, з тим Ісусом».
68 Але він заперечив: «Я не знаю його і не розумію, про що ти говориш»,— і вийшов до входу*.
69 Там служниця, побачивши його, знову почала говорити до людей, які стояли поряд: «Це один з них».
70 Однак він і цього разу все заперечував. Через деякий час люди, які стояли поряд, знову почали казати Петру: «Ти дійсно один з них, ти ж галілея́нин».
71 Але він став присягатися і клястися: «Я не знаю того чоловіка, про якого ви говорите!»
72 І в ту ж мить півень проспівав удруге,+ а Петро згадав Ісусові слова: «Перш ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся мене».+ Тоді він не витримав і почав плакати.
Примітки
^ Або «арештувати».
^ Або «хитрощами».
^ Або «напівлежав за столом».
^ Див. додаток Б14.
^ Або «сердито говорили з; сварили».
^ Букв. «поблагословивши».
^ Або «гімни; псалми».
^ Або «збентеження».
^ Або «моя душа».
^ Євр. або арам. слово, що озн. «Батьку!»
^ Або «охочий».
^ Або «Раббı́».
^ Або «легко вдягнений; тільки у спідньому одязі».
^ Букв. «сили».
^ Або «що ви про це думаєте».
^ Або «зовнішнього подвір’я».
