Євангеліє від Марка 15:1—47
15 Відразу на світанку старші священики, старійшини і книжники — весь Синедріо́н — порадились і, зв’язавши Ісуса, відвели його та віддали Пилату.+
2 Коли Ісуса привели, Пилат запитав його: «Ти Цар юдейський?»+ Той відповів: «Ти сам це кажеш».+
3 Однак старші священики висували проти нього багато обвинувачень.
4 Пилат знову став питати його: «Тобі немає чого сказати у відповідь?+ Дивись, скільки обвинувачень висувають проти тебе».+
5 Але Ісус більше нічого не відповідав, і це дуже здивувало Пилата.+
6 А Пилат мав звичай звільняти у свята одного в’язня, за якого просив народ.+
7 На той час у в’язниці був один чоловік, на ім’я Вара́вва, та інші заколотники, які під час бунту вчинили вбивство.
8 Тож зібрався натовп і став просити, щоб Пилат за цим звичаєм відпустив їм в’язня.
9 Пилат запитав: «Хочете, звільню для вас юдейського Царя?»+ —
10 бо знав, що старші священики видали його із заздрості.+
11 Проте старші священики підбурили натовп, аби Пилат звільнив замість Ісуса Вара́вву.+
12 Тоді Пилат ще раз запитав: «Що ж мені робити з тим, кого ви називаєте Царем юдейським?»+
13 Вони знову закричали: «На стовп його*!»+
14 Та Пилат питав далі: «Що ж поганого він зробив?» Але вони ще сильніше кричали: «На стовп його*!»+
15 Тож Пилат, прагнучи задовольнити людей, звільнив їм Вара́вву, а Ісуса наказав висікти+ і стратити на стовпі.+
16 Потім воїни повели Ісуса у двір, тобто в намісницьку резиденцію, і скликали весь загін.+
17 Ісуса одягли в пурпур, сплели терновий вінок і надягли йому на голову,
18 а тоді почали вигукувати: «Вітаємо* тебе, Царю юдейський!»+
19 Також його били по голові очеретиною, плювали на нього, ставали на коліна і кланялися* йому.
20 Зрештою, наглузувавшись, вони зняли з Ісуса пурпур, надягли на нього його вбрання і повели, щоб прибити до стовпа.+
21 По дорозі вони зустріли одного перехожого, який ішов із села,— Си́мона з Кіре́ни, батька Олександра і Ру́фа,— та змусили його нести* Ісусів стовп мук*.+
22 Тож привели вони Ісуса на місце за назвою Голго́фа, що в перекладі означає «місце черепа».+
23 Там йому хотіли дати вина, змішаного з дурманною миррою,+ але він відмовився.
24 Тоді Ісуса прибили до стовпа, а його вбрання* розділили між собою, кинувши жеребок, щоб вирішити, хто що візьме.+
25 Коли ж його прибили, була вже третя година*.
26 І на табличці зі звинуваченням проти нього було написано: «Цар юдейський».+
27 Крім того, поряд з ним стратили на стовпах двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.+
28 *——
29 І ті, хто проходив повз Ісуса, хитали головою і зневажливо говорили:+ «Гей ти! Ти ж збирався зруйнувати храм і за три дні відбудувати його!+
30 То врятуй себе — зійди зі стовпа мук*!»
31 Так само старші священики з книжниками сміялися і говорили між собою: «Інших він рятував, а себе врятувати не може!+
32 Нехай Христос, Цар Ізра́їля, тепер зійде зі стовпа мук*. Якщо ми побачимо це, то повіримо».+ Його ганьбили навіть ті, хто був поряд з ним на стовпах.+
33 Коли ж настала шоста година*, цілий край огорнула темрява, яка тривала аж до дев’ятої*.+
34 А о дев’ятій годині Ісус скрикнув: «Елı́, Елı́, лама́ сабахтанı́?» — що в перекладі означає: «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?»+
35 Почувши це, декотрі з тих, що стояли поблизу, почали говорити: «Погляньте, він кличе Іллю».
36 І хтось побіг, вмочив губку в кисле вино, настромив на очеретину й дав йому пити,+ кажучи: «Облиште його! Подивимося, чи прийде Ілля, щоб його зняти».
37 Проте Ісус, голосно скрикнувши, помер*.+
38 Тоді завіса святині+ роздерлась надвоє, згори донизу.+
39 І коли сотник, який стояв неподалік від Ісуса, побачив, за яких обставин він помер, то сказав: «Цей чоловік справді був Сином Божим».+
40 Стояли там і жінки, які спостерігали за всім здалека,— Марія Магдалина, Марія, мати Якова Меншого і Йо́сія, та Саломія.+
41 Усі вони раніше супроводжували Ісуса і прислуговували йому+ в Галілеї. Також було там багато інших жінок, які прийшли разом з ним до Єрусалима.
42 Наближався вечір. І, оскільки це було Приготування, тобто день перед суботою,
43 прийшов Йосип з Аримате́ї — шанований член Ради, який і сам чекав Божого Царства. Він відважився піти до Пилата і попросив дозволу забрати Ісусове тіло.+
44 Пилат здивувався, що Ісус вже помер, тому покликав сотника і запитав, чи це правда.
45 Коли сотник підтвердив це, Пилат дозволив забрати тіло.
46 Тож Йосип купив тонке лляне полотно, а тоді зняв тіло, обгорнув його в полотно, поклав у висічену в скелі гробницю*+ та привалив до входу камінь.+
47 А Марія Магдалина і Марія, мати Йо́сія, залишились там і спостерігали за місцем, куди його поклали.+
Примітки
^ Або «страть його на стовпі».
^ Або «страть його на стовпі».
^ Або «славимо».
^ Або «віддавали шану».
^ Або «послужити, несучи».
^ Або «верхній одяг».
^ Тобто прибл. 09:00.
^ Див. додаток А3.
^ Тобто прибл. до 15:00.
^ Тобто прибл. 12:00.
^ Або «віддав останній подих».
^ Або «пам’ятну гробницю».
