Євангеліє від Марка 4:1—41
4 І знову Ісус почав навчати біля моря. Навколо зібрався величезний натовп, тому він сів у човен і трохи відплив від берега, а всі люди залишилися на березі.+
2 Тож він за допомогою прикладів+ став навчати їх багатьох істин, кажучи:+
3 «Послухайте. Якось сіяч вийшов сіяти.+
4 Коли він сіяв, трохи насіння впало при дорозі, але прилетіли птахи і повидзьобували його.
5 Ще трохи насіння впало на кам’янисту землю, де було мало ґрунту. Воно відразу проросло, бо ґрунт був неглибокий.+
6 Та коли зійшло сонце, то спалило його, і воно засохло, оскільки не мало коріння.
7 Ще трохи насіння впало між терни, але терни виросли й заглушили його, і воно не принесло жодного плоду.+
8 А ще трохи насіння впало на добрий ґрунт і, піднявшись, виросло та почало давати плоди — у 30, 60 і 100 разів більше, ніж було посіяно».+
9 Потім Ісус додав: «Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає».+
10 Коли ж він залишився сам, ті, хто був коло нього, у тому числі його 12 апостолів, почали розпитувати про ці приклади.+
11 Він сказав їм: «Вам дано зрозуміти священну таємницю+ Божого Царства, а для сторонніх усе почуте так і залишається прикладами.+
12 А все це для того, щоб, дивлячись, вони не бачили і, слухаючи, не розуміли суті сказаного; вони ніколи не навернуться і не отримають прощення».+
13 Потім він промовив: «Якщо ви не розумієте цього прикладу, то як зможете зрозуміти інші?
14 Сіяч сіє слово.+
15 Насіння, яке падає при дорозі,— це слово, посіяне в людях, до котрих — тільки-но вони почують слово — приходить Сатана+ і забирає посіяне.+
16 Якщо насіння падає на кам’янисту землю, це означає, що люди, почувши слово, відразу приймають його з радістю,+
17 але вони не мають кореня, хоча й тримаються якийсь час. І коли через слово вони зазнаю́ть лиха чи переслідувань, то падають.
18 Буває і так, що насіння потрапляє між терни. Це означає, що люди чують слово,+
19 але тривоги+ цього віку*, багатство,+ яке вводить в оману, та прагнення+ всього іншого полонять серце і заглушують слово, тож воно не приносить жодного плоду.
20 Коли ж насіння падає на добрий ґрунт, це означає, що люди слухають слово, охоче його приймають і приносять плоди — у 30, 60 і 100 разів більше».+
21 Також він сказав їм: «Хіба світильник виносять для того, щоб поставити під кошик* чи під ліжко? Хіба ж не для того його виносять, щоб поставити на підставку?+
22 Адже все приховане з часом має бути розкрите. І, хоч би як старанно щось ховали, воно стане відомим.+
23 Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає».+
24 Далі він сказав: «Звертайте увагу на те, що чуєте.+ Якою мірою міряєте, такою відміряють і вам, та ще й додадуть.
25 Бо той, хто має, отримає ще більше.+ А в того, хто не має, заберуть навіть те, що він має».+
26 Після того він промовив: «Боже Царство можна порівняти з тим, як чоловік кидає в землю насіння.
27 Вночі він спить, вранці встає, а насіння тим часом сходить і виростає, хоча він не знає як.
28 Земля сама поступово приносить плід: спочатку з’являється стеблина, потім колосок і аж в кінці на ньому визріває зерно.
29 А як тільки врожай достигає, чоловік береться за серп, бо настали жнива».
30 Далі він сказав: «З чим можна порівняти Боже Царство або яким прикладом його описати?
31 Воно подібне до гірчичного зернятка: коли воно сіється, то є найдрібнішим насінням на землі,+
32 а коли потрапляє в ґрунт і виростає, то стає найбільшою від усіх городніх рослин і пускає такі великі гілки, що навіть небесні птахи можуть оселитися в його тіні».
33 Тож він доносив їм слово, наводячи багато подібних прикладів,+ і розповідав стільки, скільки вони могли зрозуміти.
34 Без прикладів він до них не говорив, а своїм учням пояснював усе на самоті.+
35 У той же день, коли звечоріло, він сказав їм: «Перепливімо на другий берег».+
36 Тоді вони відпустили натовп і попливли разом з ним човном. Були там ще й інші човни.+
37 Раптом знялася сильна буря, і хвилі вдарялись об човен. Тож він, наповнившись водою, мало не почав тонути.+
38 Ісус же був на кормі та спав, поклавши голову на подушку. Тому вони розбудили його і сказали: «Учителю, невже тобі байдуже, що ми тонемо?»
39 Тоді він підвівся, вгамував вітер і сказав морю: «Ущухни! Заспокойся!»+ Вітер ущух, і настала велика тиша.
40 Тож він сказав: «Чому ви так налякалися*? Невже у вас досі немає ані краплини віри?»
41 Але їх охопив величезний страх, і вони говорили один одному: «Хто ж він такий, що навіть вітер та море слухаються його?»+
