Євангеліє від Марка 6:1—56
6 Звідти Ісус вирушив у рідні краї.+ Разом з ним пішли і його учні.
2 Коли настала субота, він почав навчати в синагозі. І більшість тих, хто слухав, дивувались і казали: «Звідки в цього чоловіка все це?+ Чому йому дана така мудрість і хто він такий, що може виконувати ці могутні діла?+
3 Хіба він не тесля,+ син Марії,+ брат Якова,+ Йосипа, Юди й Си́мона?+ І сестри його хіба не тут серед нас?» Тож він став для них каменем спотикання.
4 Але Ісус сказав: «Пророка шанують скрізь, тільки не в рідних краях, не в рідному домі і не серед родичів».+
5 Тож йому не вдалося виконати там жодного могутнього діла, він тільки поклав руки на кількох хворих та зцілив їх.
6 І він дивувався їхньому невірству. Далі він пішов по довколишніх селах, навчаючи людей.+
7 Потім Ісус покликав дванадцятьох і почав посилати їх по двоє,+ давши їм владу над нечистими духами.+
8 При цьому він наказав їм не брати в дорогу нічого, крім палиці: ні хліба, ні торби, ні грошей* у поясі.+
9 Він сказав їм взути сандалії і не брати одягу на заміну*.
10 Крім того, він промовив: «До якого дому ввійдете, там і залишайтесь, аж поки не підете звідти.+
11 А якщо вас десь не приймуть і не будуть слухати, то, залишаючи те місце, обтрусіть порох зі своїх ніг. Це буде свідченням проти них».+
12 Тоді учні пішли й проповідували, що люди мають покаятися.+
13 І вони виганяли багатьох демонів,+ а також намащували олією чимало хворих та зціляли їх.
14 Про це почув цар Ірод, бо Ісусове ім’я стало всім відоме. Одні казали: «Іван Хреститель воскрес з мертвих, тому він і виконує могутні діла».+
15 Інші говорили: «Це Ілля», а ще інші казали: «Він такий самий пророк, як і решта пророків давнини».+
16 Почувши це, Ірод сказав: «Це воскрес Іван, якому я стяв голову».
17 Адже Ірод сам послав людей, і ті за його наказом заарештували Івана й, закувавши, кинули до в’язниці. А зробив він це через дружину свого брата Філіппа, Іродіа́ду, з якою одружився.+
18 Бо Іван говорив Іроду: «За Законом ти не можеш мати дружину свого брата».+
19 Тому Іродіа́да таїла на Івана злобу і хотіла його вбити, але не могла,
20 бо Ірод його боявся. Знаючи, що це чоловік праведний і святий,+ Ірод оберігав його. Іванові слова бентежили Ірода, і він не знав, що робити, але й далі залюбки слухав Івана.
21 І ось в Іродіа́ди з’явилась нагода здійснити свій задум, коли Ірод влаштував бенкет у день свого народження+ і запросив високих урядовців, воєначальників та найвидатніших людей Галілеї.+
22 Туди прийшла дочка Іродіа́ди. Вона затанцювала і своїм танцем догодила Іродові, а також тим, хто їв* з ним. Тоді цар сказав дівчині: «Проси, чого забажаєш. Дам тобі все».
23 Він ще й поклявся: «Дам тобі все, що тільки попросиш, навіть половину царства».
24 Вона пішла й запитала матір: «Чого мені попросити?» А та відказала: «Голову Івана Хрестителя».
25 Дівчина відразу поспішила до царя і попросила: «Хочу, щоб ти зараз же дав мені на тарелі голову Івана Хрестителя».+
26 Цар дуже засмутився, однак не хотів відмовити їй через свою клятву і через гостей*.
27 Тому цар відразу послав охоронця й наказав принести голову Івана. Той пішов до в’язниці, відрубав йому голову
28 і приніс її на тарелі. Він дав її дівчині, а дівчина — матері.
29 Почувши це, Іванові учні пішли, забрали тіло і поклали в гробницю*.
30 Апостоли зібралися довкола Ісуса й розповіли йому про все, що робили і чого навчали.+
31 Тоді він їм сказав: «Ходіть зі мною у віддалене місце і трохи відпочиньте».+ Адже багато людей приходило і відходило, тому вони не мали часу навіть поїсти.
32 Тож вони відпливли човном у віддалене місце, щоб побути на самоті.+
33 А дехто бачив, як вони відпливають, і багатьом стало відомо про це. Тоді люди зі всіх довколишніх міст побігли за ними і навіть випередили їх.
34 Отже, вийшовши, Ісус побачив численний натовп людей і пройнявся до них жалем,+ адже вони були як вівці без пастуха.+ І він почав їх багато чого навчати.+
35 Під вечір до нього підійшли учні та сказали: «Година вже пізня, а це місце віддалене.+
36 Розпусти́ людей, щоб вони пішли по довколишніх дворах і селах та купили собі щось поїсти».+
37 Ісус їм відповів: «Ви нагодуйте їх». А вони запитали: «То нам піти й купити хліба на 200 дена́ріїв* і нагодувати цей народ?»+
38 Він сказав: «Ідіть подивіться, скільки маєте хлібин». Подивившись, вони сказали: «П’ять. І ще маємо дві риби».+
39 Тоді він сказав усім сісти на траву*,+ розділившись на групи.
40 Тож вони сіли групами по 100 і по 50 осіб.
41 Потім він взяв п’ять хлібин і дві риби, подивився на небо та помолився*.+ Далі він поламав хліб і почав давати своїм учням, щоб ті роздавали людям. Також він поділив на всіх дві риби.
42 Тож усі їли й наситились,
43 а все, що залишилось, позбирали, і вийшло 12 повних кошиків, якщо не рахувати риби.+
44 А тих, хто їв хліб, було 5000 чоловіків.
45 Відразу після того Ісус звелів своїм учням сісти в човен і перепливти на другий берег до Віфсаї́ди, а сам залишився, щоб розпустити людей по домах.+
46 Попрощавшись з ними, він пішов на гору помолитися.+
47 Коли настав вечір, човен був посеред моря, а Ісус — сам на березі.+
48 Вночі, приблизно під час четвертої сторожі*, він побачив, що через зустрічний вітер їм тяжко веслувати, і пішов до них по морю, але хотів* їх оминути.
49 Помітивши, що він йде по морю, учні подумали: «Це примара!» — та голосно закричали,
50 бо всі побачили його і стривожились. Проте він відразу сказав їм: «Не бійтеся, це я. Не лякайтесь».+
51 Тоді він сів до них у човен, і вітер ущух. Побачивши все це, вони були просто приголомшені,
52 бо ще не збагнули значення того, що Ісус зробив з хлібинами. Їхні серця все ще не могли цього зрозуміти.
53 Перепливши на другий берег, вони прибули до Генісаре́ту і там стали на якір.+
54 Однак щойно вони вийшли з човна, люди відразу впізнали Ісуса.
55 Вони обійшли всю цю місцевість, взяли на ноші хворих і, дізнаючись, де Ісус, приносили їх до нього.
56 І хоч би куди він приходив — у село, місто чи поселення, люди зносили хворих на ринкову площу, а ті благали дозволу доторкнутися хоча б до торочок його вбрання.+ І всі, хто торкався, одужували.
Примітки
^ Букв. «міді».
^ Або «не одягати двох вбрань».
^ Або «напівлежав за столом».
^ Або «тих, хто напівлежав за столом».
^ Або «пам’ятну гробницю».
^ Див. додаток Б14.
^ Букв. «на зелену траву».
^ Букв. «поблагословив».
^ Тобто прибл. від 03:00 до сходу сонця прибл. о 06:00.
^ Або «збирався».
