Євангеліє від Матвія 14:1—36
14 У той час обласний правитель* Ірод почув розмови про Ісуса+
2 і сказав своїм слугам: «Це Іван Хреститель. Він воскрес з мертвих і тому може виконувати такі могутні діла».+
3 Раніше Ірод* заарештував Івана, закував його і ув’язнив через Іродіа́ду, дружину свого брата Філіппа,+
4 бо Іван говорив йому: «За Законом ти не можеш мати її за дружину».+
5 Ірод же, хоч і прагнув його вбити, боявся людей, оскільки вони вважали його пророком.+
6 А коли відзначали день народження Ірода,+ дочка Іродіа́ди танцювала і так сподобалась Іроду,+
7 що він поклявся дати їй усе, чого тільки вона забажає.
8 І дівчина, послухавшись намовлянь матері, сказала: «Дай мені на тарелі голову Івана Хрестителя».+
9 Цар зажурився, але через клятву і через тих, хто їв* з ним, наказав виконати її прохання.
10 Він послав до в’язниці людей, щоб вони відрубали Іванові голову.
11 Голову принесли на тарелі та віддали дівчині, а вона віднесла її матері.
12 Після того прийшли Іванові учні, забрали тіло й поховали його, а потім пішли та розповіли все Ісусу.
13 Почувши, що трапилось, Ісус відправився звідти човном у віддалене місце, аби побути наодинці. Але люди дізнались про це і вирушили за ним пішки зі своїх міст.+
14 Як Ісус вийшов з човна, то побачив численний натовп людей. Він пройнявся до них жалем+ і зцілив тих, хто був хворий.+
15 Коли ж звечоріло, до нього підійшли учні й сказали: «Година вже пізня, а це місце віддалене. Розпусти́ людей, щоб вони пішли по довколишніх селах і купили собі щось поїсти».+
16 Проте Ісус відказав: «Не треба їм іти звідси, ви нагодуйте їх».
17 Та вони відповіли: «Ми нічого не маємо, тільки п’ять хлібин і дві риби».
18 Він же сказав: «Принесіть їх мені»,—
19 і наказав людям посідати на траву. Тоді він взяв ті п’ять хлібин і дві риби та, подивившись на небо, помолився*. Він поламав хліб, дав учням, а вони роздали людям.+
20 Тож усі їли й наситились, а все, що залишилось, позбирали, і вийшло 12 повних кошиків.+
21 Серед тих, хто їв, було приблизно 5000 чоловіків, а також жінки і малі діти.+
22 Відразу після того Ісус звелів своїм учням сісти в човен і перепливти на другий берег, а сам залишився, щоб розпустити натовпи.+
23 Розпустивши натовпи, він пішов на гору, щоб помолитися на самоті.+ Коли звечоріло, він залишався там один.
24 На той час човен був за сотні метрів* від берега, і його кидало хвилями, оскільки дув зустрічний вітер.
25 Під час четвертої сторожі* ночі Ісус пішов до них по морю.
26 Помітивши, що він іде по морю, учні злякалися. «Це примара!» — вигукнули вони і закричали зі страху.
27 Проте Ісус відразу звернувся до них, говорячи: «Не бійтеся, це я. Не лякайтесь».+
28 Петро відповів: «Господи, якщо це ти, накажи — і я піду до тебе по воді».
29 Він сказав: «Іди!» Тоді Петро вийшов з човна і пішов по воді до Ісуса.
30 Але, дивлячись на бурю, він злякався. І коли він почав тонути, то закричав: «Господи, рятуй мене!»
31 Ісус відразу простягнув руку, підхопив його і сказав: «Маловіре, чому ти засумнівався?»+
32 Коли вони сіли в човен, буря вщухла.
33 Тоді учні, які були в човні, вклонилися* Ісусу, кажучи: «Ти дійсно Божий Син».
34 І вони перепливли на інший бік та причалили до берега в Генісаре́ті.+
35 А жителі тієї місцевості, впізнавши Ісуса, розіслали звістку по всій околиці, і люди поприводили до нього всіх хворих.
36 Ті благали в нього дозволу хоча б доторкнутися до торочок його вбрання.+ І всі, хто торкався, повністю одужували.
Примітки
^ Букв. «тетрарх».
^ Або «напівлежав за столом».
^ Букв. «поблагословив».
^ Букв. «багато ста́діїв». 1 ста́дій — 185 м. Див. додаток Б14.
^ Тобто прибл. від 03:00 до сходу сонця прибл. о 06:00.
^ Або «віддали шану».
