Євангеліє від Матвія 8:1—34
8 Коли він спустився з гори, за ним пішли численні натовпи людей.
2 Раптом до нього наблизився прокажений та почав кланятися* і благати: «Господи, якщо ти лише захочеш, то зможеш мене очистити».+
3 Тоді Ісус простягнув руку, доторкнувся до нього і сказав: «Хочу! Будь чистим».+ І чоловік тут же очистився від прокази.+
4 Потім Ісус сказав йому: «Дивись, нікому не говори про це,+ а піди покажись священику+ і принеси дар, як визначив Мойсей,+ — їм на свідчення».
5 І, як увійшов він у Капернау́м, наблизився до нього сотник, благаючи:+
6 «Пане, мій слуга лежить у домі паралізований. Він сильно мучиться».
7 Ісус відказав йому: «Я прийду і зцілю його».
8 Та сотник у відповідь промовив: «Пане, я не достойний, щоб ти увійшов під мій дах, але скажи лише слово — і слуга зцілиться.
9 Бо я сам людина підвладна, а також маю у своєму підпорядкуванні воїнів. Одному я кажу: “Іди!” — і він йде, іншому: “Прийди!” — і він приходить, а своєму рабові: “Зроби це!” — і він робить».
10 Почувши таке, Ісус здивувався і промовив до людей, які йшли за ним: «Кажу вам правду: ні в кого в Ізра́їлі я не знайшов такої сильної віри.+
11 Але говорю вам: багато хто прийде зі сходу і заходу та сяде за столом з Авраамом, Ісаком і Яковом у небесному Царстві,+
12 а сини Царства будуть викинені геть у темряву. Там вони будуть плакати й скреготати зубами».+
13 Тож Ісус сказав сотникові: «Іди. Нехай буде тобі згідно з твоєю вірою».+ І в ту ж мить слуга зцілився.+
14 Після того, увійшовши в дім Петра, Ісус побачив, що Петрова теща+ лежить хвора в гарячці.+
15 Він доторкнувся до руки жінки+ — і гарячка спала, а жінка підвелася й почала йому прислуговувати.
16 Коли ж звечоріло, привели до нього багатьох опанованих демонами. І він словом своїм вигнав духів та зцілив усіх, хто страждав,
17 щоб сповнити промовлене через пророка Ісаю: «Він узяв наші недуги і поніс наші хвороби».+
18 А як Ісус побачив довкола себе натовп людей, то наказав відпливти на другий берег.+
19 Після того підійшов до нього один книжник і сказав: «Учителю, я піду за тобою, хоч би куди ти пішов».+
20 Але Ісус відповів: «Лисиці мають нори, а небесні птахи — гнізда, Син же людський не має де голови прихилити».+
21 Тоді інший учень сказав йому: «Господи, дозволь мені спочатку піти й поховати свого батька».+
22 Та Ісус промовив до нього: «Йди за мною, а мертві нехай ховають своїх мертвих».+
23 Потім Ісус сів у човен, а за ним — його учні.+
24 Пізніше на морі здійнялася сильна буря, і хвилі стали заливати човен, але Ісус спав.+
25 Тож учні підійшли і розбудили його, кажучи: «Господи, рятуй нас, ми тонемо!»
26 Але він сказав: «Чому ви так налякалися*, маловіри?»+ — а тоді підвівся, вгамував вітер та море, і настала велика тиша.+
27 Учні були вражені й говорили: «Хто це такий? Навіть вітер та море слухаються його!»
28 А коли він прибув на другий берег, у місцевість гадари́нів, йому назустріч з гробниць* вийшли два чоловіки, опановані демонами.+ Вони були надзвичайно люті, тому ніхто не наважувався проходити тією дорогою.
29 Раптом вони закричали: «Чого ти від нас хочеш, Божий Сину?+ Ти прийшов нас мучити+ передчасно?»+
30 Удалині паслося велике стадо свиней.+
31 Тоді демони почали благати його: «Якщо виженеш нас, то пошли в те стадо свиней».+
32 Він сказав їм: «Ідіть!» Вони вийшли з чоловіків та ввійшли у свиней, і все стадо кинулося з урвища* в море та втопилось.
33 Тож пастухи повтікали і, прибігши до міста, розповіли про все, а зокрема про те, що́ сталося з чоловіками, які були опановані демонами.
34 І все місто вийшло назустріч Ісусові. Коли люди побачили його, то дуже благали покинути їхню місцевість.+
Примітки
^ Або «віддавати шану».
^ Або «такі боязкі».
^ Або «пам’ятних гробниць».
^ Або «крутого берега».
