Євангеліє від Матвія 9:1—38
9 Тож він сів у човен і, перепливши на інший бік, пішов у своє місто.+
2 Там чоловіки принесли до нього на ношах паралізованого. Коли Ісус побачив їхню віру, то сказав паралізованому: «Не бійся, дитино, твої гріхи прощено».+
3 А декотрі книжники говорили собі: «Цей чоловік зневажає Бога».
4 Ісус же, знаючи їхні думки, сказав: «Чому ви у своїх серцях виношуєте лихі думки?+
5 Що простіше сказати: “Твої гріхи прощено” чи “Встань і йди”?+
6 Але я хочу, щоб ви знали: Син людський має владу прощати на землі гріхи». А після того він сказав паралізованому: «Встань, візьми свої ноші і йди додому».+
7 І той встав та пішов додому.
8 Усі ж, хто це бачив, пройнялися страхом і почали прославляти Бога, який дав людині таку владу.
9 Потім по дорозі звідти Ісус побачив чоловіка, на ім’я Матвій, який сидів у конторі, де збирали податки, і сказав йому: «Будь моїм учнем і йди за мною». Тож Матвій встав та пішов за ним.+
10 Пізніше, коли Ісус і його учні їли* у домі, чимало збирачів податків та грішників прийшли і теж їли* з ними.+
11 Але фарисеї, побачивши це, запитали його учнів: «Чому ваш учитель їсть разом зі збирачами податків і грішниками?»+
12 І як Ісус почув це, то промовив: «Здоровим лікар не потрібний, а хворим потрібний.+
13 Тож ідіть і навчіться, що́ означають слова: “Я хочу милосердя, а не жертви”.+ Бо я прийшов покликати не праведних, а грішних».
14 Після того прийшли до нього Іванові учні й запитали: «Чому ми та фарисеї постимо, а твої учні — ні?»+
15 Ісус же їм відказав: «Хіба друзі нареченого+ сумують, коли він ще з ними? Однак настануть дні, коли нареченого від них заберуть.+ Тоді вони і будуть постити.
16 Ніхто не пришиває до старого одягу латки з нової тканини, інакше латка збіжиться і діра стане ще більшою.+
17 Так само не наливають молодого вина в старі бурдюки, інакше бурдюки прорвуться і вино виллється, а бурдюки зіпсуються. Молоде вино наливають у нові бурдюки, щоб зберегти і те, і те».
18 Коли ж він говорив їм усе це, підійшов до нього один начальник і вклонився* йому, кажучи: «Моя дочка, напевно, вже померла, але піди та поклади на неї руку, і вона оживе».+
19 Тож Ісус встав і разом зі своїми учнями пішов за тим начальником.
20 І одна жінка, яка 12 років страждала від кровотечі,+ підійшла до нього ззаду й доторкнулася до торочок його одягу,+
21 бо казала собі: «Якщо тільки торкнуся його одягу, то одужаю».
22 Ісус обернувся і, побачивши її, сказав: «Не бійся, дочко, твоя віра зцілила тебе».+ І в ту ж мить жінка одужала.+
23 Коли ж він ввійшов у дім начальника, то побачив флейтистів і багатьох інших людей, які були в сильному замішанні.+
24 Ісус сказав: «Вийдіть звідси, бо дівчинка не померла, а просто спить».+ Почувши це, люди стали насміхатися.
25 А як усіх тих людей випровадили з будинку, він увійшов, взяв дівчинку за руку,+ і вона встала.+
26 Чутка про це, звичайно ж, розійшлась по всій тій місцевості.
27 Потім Ісус пішов звідти. По дорозі за ним ішло двоє сліпих,+ які кричали: «Змилосердься над нами, Сину Давидів!»
28 Коли ж Ісус увійшов у дім, сліпі підійшли до нього, і він запитав: «Скажіть, ви вірите, що я можу це зробити?»+ — «Так, Господи»,— відповіли вони.
29 Тоді він торкнувся до їхніх очей+ та сказав: «Нехай вам буде за вашою вірою»,
30 і їхні очі прозріли. А Ісус твердо застеріг їх: «Дивіться, щоб ніхто не дізнався про це».+
31 Однак, вийшовши, вони почали розповідати про нього у всій тій місцевості.
32 Як вони йшли звідти, до Ісуса привели німого чоловіка, який був опанований демоном.+
33 Коли Ісус вигнав демона, німий заговорив.+ Тож натовп дивувався і казав: «Ще ніхто в Ізра́їлі не бачив такого».+
34 А фарисеї на це говорили: «Він виганяє демонів з допомогою правителя демонів».+
35 Після того Ісус вирушив у подорож по всіх містах та селах і там навчав у синагогах, проповідував добру новину про Царство й зціляв людей від усіляких хвороб та недуг.+
36 І, дивлячись на натовпи людей, він проймався до них жалем,+ бо вони були нещасні та розпорошені, як вівці без пастуха.+
37 Потім Ісус сказав своїм учням: «Жниво велике,+ а робітників мало.+
38 Тож благайте Господаря жнив, щоб він вислав робітників на свої жнива».+
