Книга Михея 7:1—20
7 Горе мені! Я став немов той,хто після збору врожаю літніх плодівта дозбирування останніх ягід виноградуне знаходить уже ані грона, щоб з’їсти,ані ранньої фіги, якої я* так прагну.
2 На землі не стало* відданих людей,немає жодного праведного.+
Кожен чатує, щоб пролити кров,+кожен полює на свого брата і розставляє на нього сітку.
3 Руками своїми вони вправно чинять зло.+
Князь постійно чогось вимагає,суддя просить хабара,+а видатний виявляє свої забаганки*.+
І вони провертають* усе це разом.
4 Найкращий з них — мов тернина,а найправедніший — гірший від колючого живоплоту.
Але прийде день, про який говорили ваші вартові,— день розплати.+
Тоді вас охопить паніка.+
5 Не вірте своєму приятелю,не довіряйте близькому другові.+
Пильнуй, що́ говориш жінці, яка лежить у твоїх обіймах.
6 Бо син зневажає батька,дочка повстає проти матері,+а невістка — проти свекрухи.+
Ворогами людині стали її ж домашні.+
7 А я буду виглядати Єгову,+я з готовністю чекатиму* Бога спасіння мого,+і мій Бог почує мене.+
8 Не тішся, моя супротивнице!
Я впав, але неодмінно підведусь.
Я живу в темряві, але Єгова стане мені світлом.
9 Згрішив я проти Єгови,тож буду зносити його гнів,+доки він не заступиться за мене і не встановить справедливості.
Він приведе мене до світла,і я побачу його праведність.
10 Моя супротивниця також побачить,і сором укриє її, ту, що казала:
«Де ж він, твій Бог Єгова?!»+Я на власні очі побачу її лихо.
Люди топтатимуть її, як болото на вулиці.
11 У день, коли будуватимуть твої кам’яні мури,кордони твої будуть розширені*.
12 Того дня до тебе звідусіль прийдуть люди:
з Ассирії та з єгипетських міст,із земель, що простягаються від Єгипту аж до Ріки*,а також з усіх країв, які лежать між морями й горами.+
13 Земля стане пусткою через своїх мешканців,через усе, що вони накоїли*.
14 Паси палицею народ свій, отару своєї власності*,+отару, яка самітно жила в лісі, посеред саду.
Нехай вона пасеться в Баша́ні та в Гілеа́ді,+ як у давні дні.
15 «Я покажу вам щось дивовижне,як за тих днів, коли ви виходили з єгипетського краю.+
16 Народи побачать це і, попри свою могутність, засоромляться.+
Вони затулять рукою свої уста,і вуха їхні оглухнуть.
17 Вони лизатимуть порох, як змії,+і з тремтінням повиповзають зі своїх твердинь, як плазуни.
Вони зі страхом прийдуть до нашого Бога Єговиі будуть боятися його».+
18 Чи є такий Бог, як ти,котрий прощає провини і пробачає* переступи+ останку своєї власності?+
Ти не будеш гніватися вічно,бо охоче виявляєш віддану любов.+
19 Ти знову змилосердишся над нами+ і переможеш* наші провини.
Усі гріхи наші ти вкинеш у морську глибочінь.+
20 Ти виявиш вірність Яковуі віддану любов Аврааму,як і поклявся нашим прабатькам у дні стародавні.+
Примітки
^ Або «моя душа».
^ Або «загинули».
^ Або «жадання своєї душі».
^ Букв. «сплітають».
^ Або «терпеливо чекатиму».
^ Або, можливо, «постанова буде далеко».
^ Тобто Євфрату.
^ Букв. «через плід їхніх учинків».
^ Букв. «спадку».
^ Букв. «проходить повз».
^ Або «потопчеш; підкориш».
