Книга Наума 3:1—19
3 Горе кровожерному місту!
Воно повне обману і грабежу.
Ніколи воно не залишається без здобичі!
2 Чути свист батога і гуркіт коліс.
Стрімко несуться коні, торохкотять колісниці.
3 Мчать вершники на конях, виблискують мечі, і сяють списи.
Скрізь лежать убиті, гори трупів.
Мертвим немає числа.
Воїни спотикаються об мертві тіла.
4 А все це через те, що повія, приваблива і вродлива,безперестанку займається проституцією.
Ця вправна чарівниця зваблює народи своєю проституцією і племена — своїми чарами.
5 «Я виступлю проти тебе*,+ — говорить Єгова, Бог військ,—подı́л твого одягу задеру тобі на обличчя,і народи побачать твою наготу,а царства — твою ганьбу.
6 Я закидаю тебе брудом,і ти станеш нікчемною.
Я зроблю тебе жахливим видовищем.+
7 Тоді кожен, хто тебе побачить, утече від тебе,+ кажучи:
“Ніне́вія спустошена!
Хто їй поспівчуває?”
Де я знайду для тебе розрадників?
8 Хіба ти ліпша за Но-Амо́н*,+ який сидів на нільських каналах?+
Його звідусіль оточували води,багатство його походило з моря, і море було йому стіною.
9 Ефіопія та Єгипет були джерелом його безмежної сили.
Пут+ і лівı́йці допомагали йому.+
10 Але й він пішов у вигнання,і його забрали в полон.+
Його дітей теж безжалісно вбивали на розі* кожної вулиці.
Вороги кидали жеребок, щоб поділити між собою його шанованих чоловіків.
Його видатних людей закували в кайдани.
11 Ти теж сп’янієш+і сховаєшся,будеш шукати сховку від ворога.
12 Усі твої укріплення — немов ті фігові дерева з першими стиглими плодами.
Якщо їх потрусити, фіги впадуть до рота тому, хто хоче їх з’їсти.
13 Поглянь! Твої воїни — наче жінки.
Брами твого краю будуть широко відкриті перед ворогами,і вогонь пожере засуви твоїх брам.
14 Начерпай собі води на час облоги,+зміцни свої укріплення.
Зайди в болото і топчи глину,візьми собі форму для цегли.
15 Але вогонь і там пожере тебе,меч тебе вигубить.+
Він пожере тебе, як пожирає молода сарана,+навіть якщо ти розмножишся, як молода сарана,станеш численна, як сарана.
16 Ти примножила своїх купців, і їх стало більше, ніж зірок на небі.
Молода сарана скидає шкіру і відлітає.
17 Твої вартові — мов сарана,а начальники — мов рої сарани.
У холодний день вони ховаються в щілинах кам’яних мурів.
А як тільки засвітить сонце — відлітають,і ніхто не знає, де вони.
18 Ассирійський царю, твої пастирі дрімають,а вельможі сидять у своїх помешканнях.
Народ твій розпорошився по горах,і нı́кому його позбирати.+
19 Ніщо не полегшить твого лиха,твоя рана невигойна.
Всі, що почують звістку про тебе, заплещуть у долоні,+бо хто не страждав від твоєї нестримної жорстокості?»+
