Плач Єремії 2:1—22

  • Єгова розгнівався на Єрусалим

    • Єгова не пошкодував (2)

    • Єгова став мов ворог для Єрусалима (5)

    • Єремія плаче над Сіоном (11–13)

    • Перехожі насміхаються з міста, яке колись було гарним (15)

    • Вороги радіють падінню Сіону (17)

א [а́леф] 2  Як же розгнівався Єгова! У своєму гніві він закрив хмарою сіонську дочку. Красу Ізра́їля він скинув з неба на землю,+у день гніву не згадав про підніжок своїх ніг.+ ב [бет]   Єгова пожер оселі Якова і жодної з них не пошкодував. Розлютившись, він зруйнував укріплення Юдиної дочки.+ Він зрівняв з землею, осквернив царство+ і князів.+ ג [ґı́мел]   Він розпалився гнівом і знищив усю силу* Ізра́їля. Він відвів свою праву руку, коли ворог прийшов,+його гнів палав у краю Якова, наче вогонь, що пожирає все довкола.+ ד [да́лет]   Він напнув* свій лук, наче ворог, і напружив праву руку, наче супротивник.+ Він повбивав усіх,+ хто милував око. На намет сіонської дочки він вилив свій гнів,+ як вогонь.+ ה [ге]   Єгова став для нас мов ворог,+він пожер Ізра́їля. Пожер він усі його башти,зруйнував усі його укріплення. У Юдиній дочці він множить жалобу й голосіння. ו [вав]   Він розвалив свій намет,+ як звичайний курінь у саду,і поклав край* своєму святу.+ Єгова зробив так, що на Сіоні забули про свято і суботу. У палючому гніві він не зважає ні на царя, ні на священика.+ ז [за́їн]   Єгова відкинув свій жертовник,знехтував своєю святинею.+ Стіни укріплених башт сіонської дочки він віддав у руки ворогів,+і вони здійняли крик у домі Єгови,+ немовби святкового дня. ח [хет]   Єгова постановив зруйнувати мур сіонської дочки.+ Він простягнув мірильний шнур+і не стримав своєї руки від того, щоб нищити*. Він зробив так, що вал і мур поринули в жалобу,вони разом ослабли. ט [тет]   Її брами погрузли в землі.+ Він поламав, розтрощив їхні засуви. Її цар з князями блукає поміж народами.+ Немає закону*, навіть пророки її не бачать видінь від Єгови.+ י [йод] 10  Старійшини сіонської дочки сидять на землі і мовчать.+ Вони посипають свої голови порохом і одягають мішковину.+ А єрусалимські дівчата нахилили голови аж до землі. כ [каф] 11  Я виплакав усі очі.+ Усе в мені* стискається. Печінка моя виливається на землю, бо дочка* мого народу повалена+і на міських площах мліють діти й немовлята.+ ל [ла́мед] 12  Вони питають своїх матерів: «Де хліб і вино?»+ —бо мліють вони на міських площах, мов поранені,і їхнє життя* згасає на руках у матерів. מ [мем] 13  Що наведу тобі як приклад? До чого уподібню тебе, дочко єрусалимська? До чого прирівняю, аби потішити тебе, дівчино, дочко сіонська? Твоя рана велика, як море.+ Хто зцілить тебе?+ נ [нун] 14  Пророки твої розповідали тобі марні та порожні видіння.+ Вони не виявляли твоєї провини, хоч це могло б урятувати тебе від полону.+ А натомість вони передавали тобі марні та оманливі звістки.+ ס [са́мех] 15  Усі, хто проходить дорогою повз тебе, зневажливо плескають у долоні.+ Вони здивовано присвистують+ і хитають головами, дивлячись на єрусалимську дочку, та говорять: «Хіба не про це місто казали: “Його краса досконала, воно — радість усієї землі”?»+ פ [пе] 16  Усі твої вороги роззявляють на тебе рот. Вони присвистують і скрегочуть зубами, кажучи: «Ми пожерли її!+ Це той день, якого ми чекали!+ Він прийшов, ми його побачили!»+ ע [а́їн] 17  Єгова здійснив те, що задумав;+ він виконав слово,+яке прорік у давні часи,+зруйнував і не мав співчуття.+ Він дозволив ворогові тріумфувати над тобою і звеличив силу* твоїх супротивників. צ [цаде́] 18  Серце людей волає до Єгови, о муре сіонської дочки! День і ніч проливай потоком сльози. Не давай собі спокою, не давай своїм очам* перепочинку. ק [коф] 19  Встань! Ридай уночі, коли починаються сторо́жі. Виливай своє серце перед обличчям Єгови, як воду. Піднеси руки, молячись про життя* своїх дітей,які мліють з голоду на розі кожної вулиці*.+ ר [реш] 20  Поглянь, Єгово, подивись на свій народ, який ти так суворо покарав. Хіба жінки мають їсти своє потомство*, дітей, яких вони виносили?+ Хіба у святині Єгови мають убивати священиків і пророків?+ ש [шін] 21  Хлопець і старий лежать на землі посеред вулиць.+ Мої незаймані дівчата* і юнаки попадали від меча.+ Ти погубив у день свого гніву, ти винищив і не мав співчуття.+ ת [тав] 22  Немов на свято,+ ти скликаєш жахи звідусіль. У день люті Єгови ніхто не втік, ніхто не вцілів.+ Мій ворог знищив тих, кого я народила* і виховала.+

Примітки

Букв. «кожен ріг».
Букв. «наступив на».
Або «знищив».
Букв. «від поглинання».
Або «навчання».
Поетичне уособлення; можливо, для вираження жалю або співчуття.
Букв. «нутрощі».
Або «душа».
Букв. «ріг».
Букв. «дочці твого ока».
Або «душі».
Букв. «в голові всіх вулиць».
Або «плід».
Або «молоді жінки».
Або «народила здоровими».