Плач Єремії 4:1—22

  • Жахливі наслідки облоги Єрусалима

    • Голод (4, 5, 9)

    • Жінки варили власних дітей (10)

    • Єгова вилив свою лють (11)

א [а́леф] 4  Як же потьмяніло блискуче золото, золото щире!+ Святе каміння+ лежить розкидане на розі кожної вулиці*!+ ב [бет]   А коштовні сини Сіону, які були як* очищене золото,тепер не цінніші за глиняні глеки,зроблені рукою гончаря! ג [ґı́мел]   Навіть шакали підставляють соски́, щоб нагодувати своїх малят,а дочка народу мого стала жорстокою,+ як страуси в пустелі.+ ד [да́лет]   Від спраги язик у немовлят прилипає до піднебіння. Діти просять хліба,+ але ніхто не дає.+ ה [ге]   Ті, хто їв ласощі, лежать на вулицях, помираючи від голоду*.+ Ті, хто з дитинства одягався в пурпур,+ обіймають купи попелу. ו [вав]   Покарання* дочки мого народу більше від покарання за гріх Содома,+який зазнав знищення в одну мить, і ніхто не подав йому руки.+ ז [за́їн]   Її назореї+ були чистіші від снігу, біліші від молока. Вони були рум’яніші, ніж корали, і блищали, як сапфір. ח [хет]   Вони стали чорніші від сажі*. На вулицях їх не впізнаю́ть. Шкіра їхня зморщилась на кістках,+ стала мов сухе дерево. ט [тет]   Ліпше було тим, хто гинув від меча, ніж тим, хто помирав від голоду,+бо вони, немов поранені, чахнули від нестачі плодів поля. י [йод] 10  Жінки, які колись були співчутливі, своїми ж руками варили власних дітей.+ Діти стали поживою у час падіння дочки мого народу.+ כ [каф] 11  Єгова вилив свою лють,вилив свій палючий гнів.+ Він запалив на Сіоні вогонь, який пожирає його підвалини.+ ל [ла́мед] 12  Царі землі й усі її жителі не вірили,що в брами Єрусалима ввійде противник і ворог.+ מ [мем] 13  Усе це сталося через гріхи його пророків і провини священиків,+які проливали в ньому кров праведників.+ נ [нун] 14  Вони сліпо блукають+ по вулицях. Вони заплямовані кров’ю,+і тому ніхто не може торкнутися їхнього одягу. ס [са́мех] 15  «Нечисті, геть звідси! — кричать до них.— Геть звідси, геть! Не торкайтеся до нас!» Вони стали бездомними і тепер блукають. Серед народів кажуть: «Вони не можуть залишитись тут з нами*.+ פ [пе] 16  Сам Єгова розпорошив їх.+ Він уже не подивиться на них схвально. Люди не поважатимуть священиків,+ не шануватимуть старійшин».+ ע [а́їн] 17  Наші очі уже втомилися, даремно чекаючи допомоги.+ Ми дивилися і сподівались на допомогу від народу, який не міг нас урятувати.+ צ [цаде́] 18  Вони підстерігали нас на кожному кроці,+ щоб ми не ходили по наших ринкових площах. Наш кінець наблизився, дні наші минули, бо нам прийшов кінець. ק [коф] 19  Гонителі наші були швидші від орлів у небі.+ Вони гналися за нами по горах, чатували на нас у пустелі. ר [реш] 20  Помазанця Єгови+ — повітря, яким ми дихаємо,— вони схопили і вкинули до великої ями.+ Про нього ми казали: «У його тіні ми житимемо серед народів». ש [сін] 21  Тішся й радій, едо́мська дочко,+ що живеш у краї Уц. Ця чаша дійде і до тебе.+ Ти сп’янієш і відкриєш свою наготу.+ ת [тав] 22  Сіонська дочко! Надійшов кінець покаранню за твою провину. Він більше не забере тебе у вигнання.+ Але він зверне увагу на твою провину, едо́мська дочко,він відкриє твої гріхи.+

Примітки

Букв. «в голові всіх вулиць».
Або «такі ж дорогоцінні, як».
Букв. «покинуті».
Букв. «провина».
Букв. «чорноти».
Або «жити тут як чужинці».