Плач Єремії 5:1—22
5 Згадай, Єгово, що з нами сталося.
Подивись і побач, як нас зневажають.+
2 Наша спадщина дісталася незнайомцям, а доми — чужинцям.+
3 Ми наче сироти, які не мають батька. Наші матері — немов ті вдови.+
4 Свою воду ми п’ємо за гроші+ та змушені платити за власні дрова.
5 Вороги вже наздоганяють нас.
Ми знесилені, але нам не дають перепочити.+
6 Ми простягаємо руки до Єгипту+ й Ассирії+ і просимо хліба.
7 Наші прабатьки згрішили. Їх уже нема, а ми повинні нести їхні провини.
8 Слуги тепер панують над нами, і немає кому вирвати нас з їхніх рук.
9 Ми здобуваємо хліб, наражаючи своє життя* на небезпеку,+ бо в пустелі нам загрожує меч.
10 Від нестерпного голоду наша шкіра пашить, немов піч.+
11 Жінок безчестили* на Сіоні і дівчат — у містах Юди.+
12 Князів підвішували за руку;+ старійшин не шанували.+
13 Юнаки носять жорна, а хлопці спотикаються, несучи важкі дрова.
14 Старійшини вже не сидять при брамах,+ і юнаки не грають на музичних інструментах.+
15 Наше серце вже не радіє, а танці наші перетворилися на жалобу.+
16 З нашої голови впала корона. Горе нам, бо ми згрішили!
17 Тому серце наше крається+і в очах нам потемніло,+
18 адже гора Сіон спустошена,+ тепер по ній бродять лисиці.
19 А ти, Єгово, сидітимеш на своєму престолі вічно,твій престол — з покоління в покоління.+
20 Чому ж ти назавжди забув про нас? Чому покинув нас так надовго?+
21 Поверни нас, Єгово, до себе, і ми відразу прийдемо.+
Нехай усе буде так, як колись.+
22 Але ти цілком нас відкинув.
Ти і далі сильно гніваєшся на нас.+
