Псалми 49:1—20

  • Безглуздо покладатись на багатство

    • Жодна людина не викупить іншу (7, 8)

    • Бог викупляє з могили (15)

    • Багатство не може врятувати від смерті (16, 17)

Для диригента. Пісня синів Коре́я.+ 49  Послухайте, всі народи,прихили вухо, увесь світе*,—   і малі, і великі*,багаті разом з бідними.   Мої уста промовлятимуть мудрі слова,а в роздумах мого серця+ виявлятиметься розуміння.   До прислів’я прихилю своє вухо,під звуки арфи роз’ясню загадку свою.   Чому маю боятись у час лиха,+коли я оточений беззаконням* тих, хто намагається мене повалити?   Жоден з тих, хто покладається на свої достатки+і хто вихваляється великим багатством своїм,+   жоден з них ніколи не зможе викупити свого брата,не зможе дати Богові викуп за нього+   (ціна викупу за його життя* дуже висока,і їм ніколи не вдасться її сплатити),   щоб він жив вічно і не побачив ями*.+ 10  Людина знає, що й мудрі вмирають,також гинуть безглузді та нерозсудливі+і залишають іншим свої достатки.+ 11  У серці вони мають бажання, щоб їхні доми стояли повікиі намети їхні залишалися з покоління в покоління. Свої землі вони називають власними іменами. 12  Все ж людина, навіть шанована, живе недовго,+вона нічим не ліпша від тварин, що гинуть.+ 13  Ось така дорога безглуздих+і тих, хто йде за ними, захоплюючись їхніми порожніми словами. (Се́ла). 14  Вони, як вівці, будуть ведені до могили*. Смерть буде їхнім пастухом. Над ними вранці запанують праведні.+ Від них не залишиться й сліду,+і їхнім домом буде могила*,+ а не палац. 15  А мене* Бог викупить з рук могили*+і візьме мене. (Се́ла). 16  Не лякайся, коли хтось багатіє,коли примножується слава дому його, 17  бо, як він помре, нічого не візьме з собою+і слава його з ним не піде.+ 18  За життя він гордиться собою*.+ (Кому добре ведеться, того люди хвалять.)+ 19  Однак зрештою він приєднається до своїх прабатьків. Вони більше ніколи не побачать світла. 20  Людина, яка не розуміє цього, хоча й шанована,+нічим не ліпша від тварин, що гинуть.

Примітки

Або «системо».
Букв. «сини людства, як і сини чоловіка».
Букв. «провиною».
Або «душу».
Або «могили».
Або «шео́лу», тобто спільної могили людства. Див. глосарій.
Або «шео́л», тобто спільна могила людства. Див. глосарій.
Або «мою душу».
Або «шео́лу», тобто спільної могили людства. Див. глосарій.
Або «своєю душею».