Пісня над піснями 2:1—17
2 Я лише квітка польова* з прибережної рівнини,лілія, що цвіте в долині».+
2 «Моя кохана серед дівчат —як лілія посеред тернів».
3 «Мій коханий серед юнаків —наче яблуня посеред лісових дерев.
Я палко жадаю сидіти в його тіні,його плоди солодкі для мене.
4 Він привів мене у бенкетний дім*,і любов його була наче стяг наді мною.
5 Відсвіжіть мене родзинками,+підкріпіть яблуками,бо я знемагаю від любові.
6 Ліву руку він поклав мені під голову,а правою обіймає мене.+
7 Дочки єрусалимські! Поклянітьсягазелями+ й оленицями польовими,що не будете пробуджувати і розпалювати в мені кохання, поки воно саме не прокинеться.+
8 Я чую, що коханий мій надходить.
Ось він іде,піднімається на гори, стрибає по горбах.
9 Мій коханий — наче газель, наче молодий олень.+
Ось він стоїть у нас за стіною,вдивляється у вікна,заглядає крізь решітку.
10 Мій коханий говорить, він каже мені:
“Уставай, кохана,ходи зі мною, красуне моя!
11 Зима* минула,і дощі закінчилися, їх більше немає.
12 Земля вже вкрилася цвітом,+настав час обріза́ти виноград,+і в нашім краї чути пісню горлиці.+
13 На фіговому дереві дозріли ранні фіги,+а виноград квітне і розливає свої пахощі.
Уставай, моя кохана, і підемо,ходи зі мною, красуне моя!
14 Голубко моя, вийди зі скельних розколин,+зі сховку в кручі.
Дозволь мені побачити тебе і почути твій голос,+бо твій голос приємний, а стан твій прекрасний”».+
15 «Ловіть для нас лисиць,лисенят, що нівечать наші виноградники,бо вони у цвіту».
16 «Мій коханий належить мені, а я — йому.+
Він пасе отару+ серед лілій.+
17 Поки день не став прохолодним* і не сховалися тіні,мій коханий, повертайся швидко,як газель,+ як молодий олень+ на горах, що нас розділяють*.
Примітки
^ Букв. «шафран». Або «крокус».
^ Букв. «дім вина».
^ Або «дощовий сезон».
^ Або «не став дихати».
^ Або, можливо, «горах, що розкололися». Або «горах Бете́р».
