Пісня над піснями 4:1—16
4 «Яка ж ти вродлива, моя кохана,яка ж ти вродлива!
Очі твої за вуаллю — немов очі голубки.
Волосся твоє — як отара кіз,що збігають з гір Гілеа́ду.+
2 Твої зубки — мов череда овець,яких щойно обстригли і викупали.
Кожна з них має двійню,і жодна не згубила свого маляти.
3 Уста твої — наче багряна стрічка,мова твоя приємна.
Щічки* твої за вуаллю —як половинки граната,
4 а шия твоя+ — наче Давидова вежа,+збудована з каміння, рівнесенько укладеного.
На ній висить тисяча круглих щитів,кожен з них належить сильному воїну.+
5 Груди твої — як малята газелі,як двійко близнят,+що серед лілій пасуться».
6 «Поки день не став прохолодним* і не сховалися тіні,я піду на гору мирри,на пагорб ладану».+
7 «Вся ти прекрасна, кохана моя,+і вади в тобі немає.
8 Ходи зі мною, моя наречена,зійдімо з Ліва́ну.+
Спустімося з вершини Ама́ни*,з верховини Сенı́ру, Хермо́ну,+із лев’ячих лігвищ, з леопардових гір.
9 Ти полонила моє серце,+ моя сестро, моя наречена,ти полонила моє серце одним своїм поглядом,однією низкою свого намиста.
10 Які ж приємні вияви твоєї любові,+ моя сестро, моя наречена!
Вияви твоєї любові приємніші від вина,+аромат твоїх пахощів приємніший від усяких прянощів!+
11 З твоїх уст, моя наречена, крапле мед стільниковий.+
Під язиком у тебе молоко і мед,+а запах твого одягу — мов запах ліва́нського лісу.
12 Моя сестра, наречена моя, наче замкнений сад,як замкнений сад, як закрите джерело.
13 Твої пагони* — то рай*,в якому ростуть добірні гранати, хна з нардом,
14 нард+ і шафран, пахуча тростина*+ і кориця,+усілякі запашні дерева, мирра й алое,+в якому є всі найліпші пахощі.+
15 Ти наче джерело у саду, наче криниця чистої води,наче стрімкі ліва́нські потоки.+
16 Прокинься, вітре північний!
Здіймись і ти, вітре південний!
Дихніть* на мій сад,хай розіллються його пахощі».
«Нехай увійде мій коханий у свій садокі скуштує його найкращих плодів».
Примітки
^ Або «скроні».
^ Або «не став дихати».
^ Або «Антиліва́ну».
^ Або, можливо, «шкіра».
^ Або «сад».
^ Пахучий очерет.
^ Або «лагідно подуйте».
