Лист до римлян 4:1—25
4 Якщо це так, то що сказати про здобуток нашого прабатька Авраама?
2 Наприклад, якби Авраам був визнаний праведним на основі вчинків, він мав би чим хвалитися, але не перед Богом.
3 А що говориться в Писанні? «Авраам повірив Єгові*, і це зарахувалося йому як праведність».+
4 Тепер подумаймо: якщо людина працює, то платня зараховується їй не як вияв незаслуженої доброти, а як щось належне*.
5 Проте якщо людина не покладається на свою працю, а вірить у того, хто визнає́ грішника праведним, то її віра зараховується їй як праведність.+
6 Подібно й Давид говорить про щасливу людину, яку Бог визнав праведною незалежно від її вчинків:
7 «Щасливі ті, кому прощено беззаконні вчинки і вибачено* гріхи.
8 Щаслива людина, якій Єгова* не зарахує гріха».+
9 Тож чи тільки обрізані щасливі, чи також необрізані?+ Бо ми говоримо: «Віра Авраама зарахувалася йому як праведність».+
10 А за яких обставин вона зарахувалася йому як праведність? Коли він був обрізаний чи необрізаний? Не тоді, коли вже був обрізаний, а коли ще був необрізаний.
11 І він прийняв знак+ — обрı́зання — як печатку* праведності на основі віри, яку мав, коли ще був необрізаний. Тому він і міг стати батьком для всіх, хто, навіть будучи необрізаним, має віру,+ яка зараховується їм як праведність.
12 До того ж він міг стати батьком обрізаних потомків — тих, що не лише тримаються обрı́зання, але й наслідують віру, яку мав наш батько Авраам,+ коли був необрізаний.
13 Адже обіцянка, що Авраам успадкує світ, була дана йому і його потомству*+ не через закон, а через праведність, яка походить від віри.+
14 Бо якщо спадкоємцями є ті, хто дотримується закону, то віра стає даремною і обіцянка скасовується.
15 По суті, Закон породжує Божий гнів,+ а де немає закону, там немає і переступу.+
16 Отже, обіцянка була дана завдяки вірі,— і саме тому це вважається виявом незаслуженої доброти,+ — щоб вона була певною для всіх його потомків*,+ причому не лише для тих, хто дотримується Закону, але й для тих, хто має таку ж віру, як Авраам, який є батьком усіх нас.+
17 (Бо так і написано: «Я зробив тебе батьком багатьох народів».)+ Це було на очах Бога, в якого він вірив, Бога, який оживляє мертвих і говорить про те, чого немає, так, наче воно є*.
18 Коли здавалося, що вже немає жодної надії, Авраам усе ж надіявся і вірив, що стане батьком багатьох народів, як було сказано: «Таким численним буде твоє потомство*».+
19 І, хоча його віра не ослабла, він вважав своє тіло вже омертвілим (адже йому було близько 100 років)+ і Саррину утробу відмерлою*.+
20 Проте, пам’ятаючи Божу обіцянку, Авраам мав віру і тому не похитнувся. Він зміцнився завдяки своїй вірі, віддав Богові славу
21 і був твердо переконаний: якщо Бог пообіцяв, то спроможний і виконати.+
22 І «це зарахувалося йому як праведність».+
23 Однак слова «це зарахувалося йому» були написані не тільки для нього,+
24 але й для нас — тих, кому це зарахується, оскільки ми віримо в того, хто воскресив з мертвих нашого Господа Ісуса.+
25 Він був виданий на смерть за наші проступки+ і воскрес, щоб ми були визнані праведними.+
Примітки
^ Див. додаток А5.
^ Або «як борг».
^ Букв. «покрито».
^ Див. додаток А5.
^ Або «гарантію; підтвердження».
^ Букв. «насінню».
^ Або «потомства». Букв. «насіння».
^ Або, можливо, «дає існування тому, що не існує».
^ Букв. «насіння».
^ Або «безплідною».
