Лист до римлян 7:1—25
7 Хіба ви не знаєте, брати (звертаюсь до тих, хто знає закон), що Закон панує над людиною, поки вона жива?
2 Наприклад, одружена жінка зв’язана законом зі своїм чоловіком доти, доки той живий, а коли чоловік помре, вона звільняється від закону свого чоловіка.+
3 Тож якби за життя свого чоловіка вона стала дружиною іншого, то її назвали б перелюбницею.+ Коли ж її чоловік помре, вона вільна від його закону, тому не буде перелюбницею, якщо стане дружиною іншого.+
4 Подібно й ви, брати мої, через Христове тіло померли для Закону, щоб належати іншому+ — тому, хто воскрес із мертвих,+ щоб ми приносили плід на славу Богові.+
5 Бо коли ми жили, керуючись плотськими бажаннями, то грішні похоті, які стали явними завдяки Закону, діяли в наших тілах*, аби ми приносили плід, що веде до смерті.+
6 Тепер же ми звільнені від Закону,+ бо, коли йдеться про те, що нас стримувало, ми померли, щоб бути рабами в новому розумінні — рабами за духом,+ а не в старому розумінні — рабами за писаним зводом законів.+
7 Що ж тоді скажемо? Чи Закон є гріхом? Звичайно, ні! Якби не Закон, я не знав би, що таке гріх.+ Скажімо, я не знав би, що таке пожадливість, якби Закон не говорив: «Не жадай чужого».+
8 Проте гріх, скориставшись можливістю, яка з’явилася через заповідь, породив у мені всіляку пожадливість, бо без закону гріх був мертвий.+
9 По суті, у минулому, коли не було закону, я був живий. Але коли з’явилась заповідь, гріх ожив, а я помер.+
10 І я побачив, що заповідь, яка мала б принести життя,+ вела до смерті.
11 Адже гріх, скориставшись можливістю, яка з’явилася через заповідь, звабив мене і нею вбив.
12 Отже, Закон сам по собі святий і заповідь свята, праведна й добра.+
13 Тож невже те, що добре, призвело до моєї смерті? Звичайно, ні! Але до неї призвів гріх, щоб було видно, що це гріх і що саме він, послуговуючись добром, несе мені смерть,+ аби через заповідь гріх став набагато більшим.+
14 Адже ми знаємо, що Закон духовний, а я плотський, проданий у рабство гріха.+
15 І я не розумію, що роблю, бо те, що хочу, не виконую, а роблю те, що ненавиджу.
16 Коли ж роблю те, чого не хочу, я погоджуюсь, що Закон добрий.
17 Але тепер уже не я це роблю, а гріх, який живе в мені.+
18 Адже я знаю: в мені, тобто в моєму тілі, не живе нічого доброго, оскільки я бажаю робити добро, але не можу.+
19 Бо добро, яке хочу, не роблю, а знову й знову роблю зло, якого не хочу.
20 Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, а гріх, який живе в мені.
21 Я розумію, що в моєму випадку діє такий закон: коли хочу робити добро, в мені сидить зло.+
22 У серці я отримую справжню насолоду від Божого закону,+
23 але бачу, що в моєму тілі* діє інший закон, який воює проти закону мого розуму+ й веде мене в полон закону гріха,+ що в моєму тілі*.
24 Нещасна я людина! Хто врятує мене від тіла, яке веде мене до такої смерті?
25 Нехай лине подяка Богові через Ісуса Христа, нашого Господа! Тож своїм розумом я є рабом Божого закону, а тілом — закону гріха.+
