Лист до римлян 8:1—39
8 Отже, ті, хто живе в єдності з Христом Ісусом, не підлягають осуду.
2 Бо закон духу, завдяки якому можна жити в єдності з Христом Ісусом, визволяє тебе+ від закону гріха і смерті.
3 Адже те, що не зміг зробити Закон,+ який був слабким+ через плоть, здійснив Бог, пославши свого Сина+ в подобі грішної плоті,+ щоб покінчити з гріхом, і засудивши гріх у плоті.
4 Він зробив це, щоб праведні вимоги Закону виконалися на нас+ — тих, хто живе*, керуючись духом, а не бажаннями плоті.+
5 Бо ті, хто живе, керуючись бажаннями плоті, зосереджують свої думки на плотському,+ а ті, хто живе, керуючись духом,— на духовному.+
6 Тож зосередженість на плотському означає смерть,+ а зосередженість на духовному — життя і мир.+
7 Якщо хтось зосереджує думки на плотському, він стає Божим ворогом,+ бо плоть не підкоряється Божому закону і, по суті, не може йому підкорятися.
8 Отже, ті, хто живе, керуючись плотськими бажаннями, не можуть подобатись Богові.
9 А ви живете, керуючись не бажаннями плоті, а духом,+ якщо, звичайно, Божий дух справді у вас діє. Але якщо якась людина не має духу Христа, вона не належить Христу.
10 Якщо ж Христос перебуває в єдності з вами,+ то, хоча плоть і мертва через гріх, дух дає життя завдяки праведності.
11 І якщо дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, живе у вас, то він — той, хто воскресив Христа Ісуса з мертвих,+ — оживить і ваші смертні тіла+ своїм духом, який перебуває у вас.
12 Отже, брати, ми не змушені слухатися плоті і жити, керуючись її бажаннями,+
13 бо якщо ви живете, керуючись бажаннями плоті, то неодмінно помрете, а якщо вчинки плоті умертвляєте+ духом, то будете жити.+
14 Адже всі, кого веде Божий дух, справді є синами Бога.+
15 Ви отримали не дух рабства, який знову викликає страх, а дух усиновлення, що й спонукує нас вигукувати: «А́вва*, Батьку!»+
16 Тож Божий дух свідчить разом з нашим духом,+ що ми Божі діти.+
17 Якщо ж ми діти, то й спадкоємці — спадкоємці самого Бога і співспадкоємці+ з Христом, якщо тільки разом з ним страждаємо,+ щоб разом і прославитись.+
18 Тому я вважаю, що страждання, які ми тепер зносимо,— ніщо в порівнянні зі славою, яка стане явною через нас.+
19 Адже все створіння з нетерпінням чекає на виявлення Божих синів.+
20 Бо створіння було підкорене марноті+ не з власної волі, а через того, хто його підкорив. Проте він також дав надію,
21 що й саме́ створіння стане вільним+ від неволі тління та отримає славну свободу дітей Божих.
22 І ми знаємо, що досі все створіння разом стогне та мучиться.
23 Стогнемо й ми — ті, хто має перші плоди, тобто дух, стогнемо в серці+ і з нетерпінням чекаємо, коли Бог нас усиновить,+ визволить з наших тіл на основі викупу.
24 І, маючи цю надію, ми були врятовані, але видима надія — не надія, бо якщо людина вже щось бачить, то хіба їй треба надіятись на це?
25 А якщо ми надіємось+ на те, чого не бачимо,+ то продовжуємо палко чекати цього з витривалістю.+
26 Подібно й дух допомагає нам у нашій слабкості,+ бо, коли треба молитися, ми не знаємо про що, але дух сам просить за нас невисловленими* стогнаннями.
27 А той, хто досліджує серця,+ знає, яке значення несе дух, бо дух просить за святих згідно з Божою волею.
28 Ми знаємо: Бог скеровує всі свої діла на добро тим, хто любить його, тим, хто покликаний згідно з його наміром.+
29 Бо, кого він визнав спочатку, тих і вибрав наперед, щоб вони були подібними до його Сина,+ а він став первістком+ серед багатьох братів.+
30 Більш того, кого він вибрав наперед,+ тих і покликав;+ тих же, кого покликав, він визнав праведними.+ І зрештою, кого він визнав праведними, тих і прославив.+
31 Що ж тоді скажемо про це? Якщо Бог за нас, хто буде проти нас?+
32 Невже той, хто не пошкодував навіть власного Сина і віддав його за всіх нас,+ разом з ним не дасть щедро і всього іншого?
33 Хто висуне обвинувачення проти Божих обранців?+ Адже сам Бог визнає́ їх праведними.+
34 Хто їх засудить? Адже Христос Ісус помер, більш того, він воскрес, сидить праворуч від Бога+ і благає за нас.+
35 Хто відділить нас від Христової любові?+ Чи лихо, чи страждання, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?+
36 Наприклад, написано: «Нас убивають за тебе щодня, вважають вівцями, призначеними на заріз».+
37 Але ми в усьому здобуваємо цілковиту перемогу+ завдяки тому, хто нас полюбив.
38 Тож я переконаний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні уряди, ні теперішнє, ні прийдешнє, ні сили,+
39 ні висота, ні глибина, ні будь-яке інше створіння не зможуть відділити нас від любові Бога, яку він виявляє через Христа Ісуса, нашого Господа.
