Лист до римлян 9:1—33
9 Як учень Христа, кажу правду, не обманюю, бо моє сумління під впливом святого духу свідчить разом зі мною:
2 серце моє сповнене великої журби та невпинного болю.
3 Адже я готовий бути про́клятим і відлученим від Христа заради братів, своїх родичів за тілом,
4 ізраїльтян. Їх усиновив Бог,+ вони мають славу, угоди,+ Закон+ і обіцянки;+ також їм доручено священне служіння.+
5 Вони є нащадками патріархів,+ від яких походить за тілом і Христос.+ Нехай Богу, який є над усім, вічно лине хвала. Амінь.
6 Але це не означає, що Боже слово не збулося, бо не кожен, хто походить від Ізра́їля, обов’язково є «Ізра́їлем».+
7 І те, що вони Авраамове потомство*, не означає, що всі вони його діти,+ адже написано: «Обіцяне тобі потомство* прийде через Ісака».+
8 Тобто діти за тілом не обов’язково є дітьми Божими,+ а справжнім потомством* вважаються діти за обіцянкою.+
9 Бо ось яку обіцянку дав Бог: «Я прийду наступного року в цей самий час, і Сарра матиме сина».+
10 Проте обіцянка була дана не лише в цьому випадку, але й тоді, коли Реве́ка зачала близнюків від Ісака, нашого прабатька.+
11 Оскільки до їхнього народження, коли вони ще не зробили ні добра, ні зла,— аби намір Бога щодо вибору і далі залежав не від учинків, а від того, хто кличе,—
12 їй було сказано: «Старший стане рабом молодшого».+
13 Тому й написано: «Я полюбив Якова, а Ісава зненавидів».+
14 Що ж тоді скажемо? Невже Бог несправедливий? Звичайно, ні!+
15 Ось що він говорить Мойсею: «Над ким захочу змилосердитися, над тим і змилосерджусь. І, кому захочу співчувати, тому й співчуватиму».+
16 Отже, це залежить не від чийогось бажання або зусиль*, а від Бога, який виявляє милосердя.+
17 Бо, як видно з Писання, Бог сказав фараону: «Ось для чого я залишив тебе при житті: щоб показати на твоєму прикладі свою силу і щоб про моє ім’я розповідали по цілій землі».+
18 Тож, над ким хоче, він змилосерджується і, кому хоче, дозволяє стати впертим.+
19 Тоді ти запитаєш мене: «Чому він все-таки докоряє? Адже хто може противитись його волі?»
20 Людино, хто ж ти така, щоб зухвало відповідати Богу?+ Хіба виріб скаже своєму майстру: «Навіщо ти мене зробив таким?»+
21 Невже ти не знаєш, що гончар має владу над глиною+ і може з тієї ж брили зробити одну посудину для почесного вжитку, а іншу — для непочесного?
22 Бог, бажаючи показати свій гнів і силу, з великою терпеливістю зносив приготовані для знищення посудини гніву,
23 щоб виявити свою безмежну славу на посудинах милосердя,+ які заздалегідь приготовані для слави,
24 тобто на нас, людях, яких він покликав не лише з-посеред юдеїв, але й з-посеред інших народів.+ Що ж на це скажемо?
25 У книзі Осı́ї він говорить щось подібне: «Не свій народ+ я назву “народом моїм” і нелю́бу — “улюбленою”,+
26 і там, де їм було сказано: “Ви не мій народ”, їх буде названо “синами живого Бога”».+
27 Більш того, про Ізра́їль Ісая вигукує: «Навіть якщо синів Ізра́їля буде стільки, як морського піску, врятується лише останок.+
28 Бо Єгова* притягне до відповідальності мешканців землі, остаточно і без зволікань*».+
29 Також Ісая передрік: «Якби Єгова*, Бог військ*, не залишив нам потомства*, то ми стали б як Содом, були б схожі на Гоморру».+
30 Що ж тоді скажемо? Люди з інших народів, хоча й не ставили собі за мету досягти праведності, все-таки досягли її+ — праведності, яка походить від віри.+
31 Ізра́їль же, хоча й намагався виконати закон праведності, не досяг своєї мети — не виконав цього закону.
32 Чому? Тому що намагався виконати його не завдяки вірі, а завдяки ділам. Ці люди спіткнулися об «камінь спотикання»,+
33 як і написано: «Ось я кладу на Сіоні камінь+ спотикання і скелю, яка є перешкодою на їхньому шляху, але той, хто ґрунтує свою віру на ньому, не розчарується».+
Примітки
^ Букв. «насіння».
^ Букв. «насіння».
^ Букв. «насінням».
^ Букв. «не від того, хто бажає, і не від того, хто біжить».
^ Або «виконає це швидко».
^ Див. додаток А5.
^ Див. додаток А5.
^ Букв. «насіння».
