Рут 2:1—23
2 Ноо́мі мала дуже багатого родича з боку чоловіка. Звали його Боа́з,+ і походив він з родини Елімеле́ха.
2 Моавітя́нка Рут попросила Ноо́мі: «Дозволь мені, будь ласка, піти в поле, щоб підбирати колоски+ за тим, у чиїх очах я знайду ласку». А та відказала: «Іди, дочко».
3 Тож Рут пішла й почала підбирати колоски за женцями. Вона випадково опинилася на ділянці поля, яка належала Боа́зу+ з родини Елімеле́ха.+
4 Саме тоді Боа́з прибув з Віфлеєма. Він привітався з женцями: «Нехай Єгова буде з вами!» — ті ж відповіли: «Нехай Єгова благословляє тебе!»
5 Потім Боа́з запитав робітника, поставленого над женцями: «Чия та молода жінка?»
6 Робітник відповів: «Це моавітя́нка,+ яка повернулася з моа́вського краю разом з Ноо́мі.+
7 Вона попросила: “Дозволь мені, будь ласка, підбирати зрізані колоски*,+ що лишаються позаду женців”. Прийшла вона рано-вранці і відтоді увесь час на ногах, тільки зараз на хвильку присіла відпочити під накриттям».
8 Тоді Боа́з сказав Рут: «Послухай мене, дочко, не ходи підбирати колоски на інше поле, не йди звідси, а тримайся моїх робітниць.+
9 Дивись, на якому полі вони жнуть, і ходи за ними. Я наказав своїм робітникам не чіпати* тебе. Коли ж захочеш води, то йди і пий з глеків, які наповнили робітники».
10 Почувши це, Рут впала навколішки, вклонилася до землі й сказала: «Чому я знайшла ласку у твоїх очах? Чому ти звернув увагу на мене, чужинку?»+
11 Боа́з відповів: «Мені розповіли про все, що ти зробила для своєї свекрухи після того, як помер твій чоловік, і про те, як ти покинула батька й матір та рідний край і пішла до народу, якого раніше не знала.+
12 Нехай Єгова винагородить тебе за те, що ти зробила,+ і хай Єгова, Бог Ізра́їля, під крилами якого ти прийшла шукати притулку,+ щедро віддячить* тобі».
13 Вона ж відказала: «Пане мій, будь і далі ласкавий до мене. Ти потішив мене, свою служницю, і заспокоїв*, хоч я навіть не належу до твоїх служниць».
14 Як прийшла обідня пора, Боа́з сказав їй: «Підходь сюди, бери хліба, мочай в оцет та їж». І Рут сіла біля женців, а він подав їй смаженого зерна. Вона поїла досита, і ще залишилось.
15 Коли вона встала, щоб підбирати колоски,+ Боа́з наказав своїм робітникам: «Нехай вона підбирає і зрізані колоски*, а ви не кривдіть її.+
16 Також відділяйте від снопів трохи колосся та залишайте, щоб вона могла підбирати, не забороняйте їй».
17 Отож Рут збирала колоски аж до вечора.+ Коли вона вимолотила їх, то вийшло близько е́фи* ячменю.
18 Взявши зерно, вона пішла в місто і показала свекрусі, скільки назбирала. Також Рут вийняла і дала Ноо́мі їжу, яка залишилась+ після того, як вона поїла.
19 Свекруха ж запитала: «Де ти сьогодні збирала колоски? Де працювала? Хай буде благословенний той, хто звернув на тебе увагу».+ Рут розповіла свекрусі, в кого працювала. Вона сказала: «Чоловіка, на полі якого я працювала, звати Боа́з».—
20 «Нехай його поблагословить Єгова, який не перестає виявляти свою віддану любов ні живим, ні мертвим,+ — промовила Ноо́мі і додала: — Цей чоловік — наш родич.+ Він один з наших викупників*».+
21 Моавітя́нка Рут промовила: «Він ще сказав мені: “Тримайся моїх робітників, поки вони не зберуть усього врожаю”».+
22 На це Ноо́мі відказала невістці: «Дочко, ліпше тобі працювати поряд з його робітницями, ніж бути скривдженою на іншому полі».
23 Тож Рут до кінця жнив ячменю+ та пшениці збирала колоски, тримаючись робітниць Боа́за. Вона і далі жила зі своєю свекрухою.+
Примітки
^ Або, можливо, «поміж снопами».
^ Або «не турбувати».
^ Або «нагородить сповна».
^ Букв. «говорив до серця».
^ Або, можливо, «поміж снопами».
^ Прибл. 22 л. Див. додаток Б14.
^ Або «один з наших родичів, які мають право викупу».
