Суддів 16:1—31
16 Якось Самсо́н пішов до Га́зи. Там він побачив повію та ввійшов до її дому.
2 І донесли газя́нам: «Сюди прийшов Самсо́н!» Тож вони оточили те місце і цілу ніч чатували на Самсо́на біля міської брами. Сиділи вони причаївшись і казали: «Як тільки засвітає, ми вб’ємо його».
3 Самсо́н же пролежав до півночі. Потім він встав, пішов до міської брами, вхопився за її стулки і вирвав разом із засувом та двома бічними стовпами. Він поклав їх собі на плечі і поніс на вершину гори, що напроти Хевро́на.
4 Згодом він закохався в жінку, на ім’я Делı́ла,+ яка жила в долині* Соре́к.
5 До неї прийшли філісти́мські правителі і сказали: «Перехитри* Самсо́на+ й дізнайся, звідки в нього така велика сила. Вивідай, як нам його подужати, зв’язати і перемогти. За це кожен з нас дасть тобі по 1100 срібняків».
6 І промовила Делı́ла до Самсо́на: «Прошу тебе, скажи: в чому твоя велика сила і чим тебе зв’язати, щоб подужати?»
7 Самсо́н відповів: «Якщо мене зв’язати сімома сирими, невисушеними тятивами*, то я втрачу силу і стану як звичайна людина».
8 Тож філісти́мські правителі принесли Делı́лі сім сирих, невисушених тятив, і вона зв’язала його.
9 А тим часом в іншій її кімнаті сиділа засідка. Делı́ла вигукнула: «Самсо́не, філісти́мляни йдуть на тебе!» Тоді він розірвав тятиви так легко, як рветься нитка з льону*, коли її торкнеться вогонь.+ Тож таємниця його сили залишилась нерозгаданою.
10 І Делı́ла стала дорікати Самсо́ну: «Ти морочиш мені голову* і обманюєш мене! Прошу, скажи: чим тебе можна зв’язати?»
11 А він відповів: «Якщо мене зв’язати новими мотузками, які ще не були в ужитку, то я втрачу силу і стану як звичайна людина».
12 Тож Делı́ла взяла нові мотузки і, зв’язавши його, вигукнула: «Самсо́не, філісти́мляни йдуть на тебе!» (А в той час в іншій її кімнаті сиділа засідка.) Та він розірвав мотузки на своїх руках, наче нитки.+
13 Після цього Делı́ла сказала Самсо́нові: «Ти далі морочиш мені голову і обманюєш мене!+ Признайся, чим тебе зв’язати». Він відповів: «А ти вплети сім моїх кіс в основу тканини».
14 Вона зробила так і, затиснувши його коси ткацьким гребенем, вигукнула: «Самсо́не, філісти́мляни йдуть на тебе!» Та він прокинувся і вирвав гребінь разом з нитками основи.
15 Тоді Делı́ла стала дошкуляти йому: «Як ти можеш говорити, що любиш мене,+ якщо твоє серце не зі мною? Три рази ти морочив мені голову і не сказав, звідки в тебе така велика сила».+
16 І, оскільки вона день у день докучала йому й тиснула на нього, не міг він* більше терпіти — аж йому життя набридло.+
17 Врешті Самсо́н відкрив їй своє серце і сказав: «Я Божий назорей ще від народження*, тому бритва ніколи не торкалася моєї голови.+ Якщо мене поголити, сила покине мене, я ослабну й стану як усі інші люди».
18 Зрозумівши, що він сказав їй правду, Делı́ла зараз же послала за філісти́мськими правителями+ з такими словами: «Тепер приходьте, бо він нарешті відкрив мені своє серце». І ті прийшли до неї й принесли гроші.
19 Делı́ла ж приспала Самсо́на в себе на колінах, а тоді покликала одного чоловіка, і той зголив йому сім кіс. Так вона здолала Самсо́на, і сили стали покидати його.
20 Потім вона вигукнула: «Самсо́не, філісти́мляни йдуть на тебе!» Він одразу прокинувся і сказав: «Вийду, як і раніше,+ та звільню себе». Самсо́н не знав, що Єгова залишив його.
21 Тож філісти́мляни схопили його і викололи йому очі. Після цього вони привели його до Га́зи і закували в мідяні кайдани*. У в’язниці він молов зерно на жорнах.
22 Тим часом у Самсо́на, після того як він був поголений,+ почало відростати волосся.
23 Філісти́мські правителі зібралися разом, щоб принести велику жертву своєму богові Даго́ну+ і повеселитися. Вони говорили: «Наш бог віддав нам у руки нашого ворога, Самсо́на!»
24 Як тільки люди побачили Самсо́на, то почали вихваляти свого бога, кажучи: «Наш бог віддав нам у руки нашого ворога, який спустошував нашу землю+ і вбив багатьох з нас».+
25 Коли їхнє серце розвеселилося, вони стали говорити: «Покличте Самсо́на, нехай нас позабавляє». Самсо́на привели з в’язниці, щоб їх порозважати, і поставили між колонами.
26 Тоді він сказав хлопцеві, який тримав його за руку: «Дай мені торкнутися колон, які підтримують цей дім, щоб я міг спертися на них».
27 (А в тому домі було повно людей, прийшли туди і всі філісти́мські правителі; близько 3000 чоловіків і жінок зібралися на даху і розважались, дивлячись на Самсо́на.)
28 І Самсо́н+ голосно звернувся до Єгови: «Всевладний Господи Єгово, благаю, згадай мене і дай сили,+ ще хоч раз! Боже, дозволь помститися філісти́млянам хоча б за одне з моїх очей!»+
29 Після того Самсо́н вперся у дві середні колони, які підтримували дім,— правою рукою в одну колону, а лівою в другу —
30 і вигукнув: «Нехай я* помру з філісти́млянами!» Тоді він з усіх сил наліг на колони, і дім рухнув на правителів та всіх, хто був у ньому.+ Тож у час своєї смерті Самсо́н убив більше ворогів, ніж за ціле життя.+
31 Пізніше прийшли Самсо́нові брати і вся родина його батька, забрали його тіло і поховали між Цо́рою+ й Ештао́лом в гробниці його батька Маноа́ха.+ Самсо́н судив Ізра́їль 20 років.+
Примітки
^ Або «вмов».
^ Або «жилами».
^ Або «клоччя».
^ Або «ти жартуєш зі мною».
^ Або «його душа».
^ Букв. «від материнської утроби».
^ Букв. «подвійні кайдани».
^ Або «моя душа».
