Суддів 19:1—30
-
Злочин веніяминівців у Гіві (1–30)
19 У ті дні, коли в Ізра́їлі не було царя,+ один левіт жив далеко в гористому краю Єфре́ма.+ Він узяв собі за наложницю жінку з Юдиного Віфлеєма.+
2 Але вона зраджувала його і зрештою пішла у Віфлеєм до свого батька й пробула в його домі чотири місяці.
3 Тоді її чоловік вирушив до неї, щоб вмовити її повернутися. Він взяв з собою слугу та двох віслюків. Коли ж він прибув, жінка завела його в дім свого батька, і той, побачивши зятя, зрадів.
4 Тесть, батько молодої жінки, упросив його залишитися на три дні; тож левіт їв і пив з ним та ночував у його домі.
5 А на четвертий день, коли вони повставали рано-вранці, щоб вирушити в дорогу, батько молодої жінки сказав зятеві: «Поїж трохи, щоб мати силу*, а потім підеш».
6 Тож вони сіли й почали обоє їсти та пити. Після того батько молодої жінки промовив: «Прошу, заночуй у нас і відпочинь*».
7 Коли чоловік все-таки встав, щоб іти, тесть почав його вмовляти, і той залишився ще на одну ніч.
8 Як встав він удосвіта п’ятого дня, батько молодої жінки знову сказав: «Прошу тебе, поїж трохи, щоб мати силу*». Так вони засиділися допізна та все їли і їли.
9 Коли чоловік разом з наложницею та своїм слугою встав, щоб іти, тесть сказав йому: «Дивись, скоро вечір. Прошу, заночуй тут, бо день закінчується. Залишайся на ніч і відпочинь. А завтра вранці встанете та й вирушите в дорогу, до свого дому*».
10 Але чоловік не погодився. Він встав, узяв двох осідланих віслюків і разом з наложницею та слугою вирушив до Єву́са, тобто Єрусалима.+
11 Коли вони були біля Єву́са, день уже закінчувався. Тоді слуга запитав свого пана: «Зупинимося в цьому місті євусея́н і заночуємо тут?»
12 Але той відповів: «Ми не повинні входити до міста чужинців, які не є ізраїльтянами. Підемо далі, до Гı́ви,+ —
13 а потім сказав слузі: — Спробуймо дійти до одного з тих місць. Заночуємо в Гı́ві або в Ра́мі».+
14 Тож вони пішли далі, і, коли наблизилися до Гı́ви, що належить Веніями́ну, сонце стало заходити.
15 Отже, вони завернули в Гı́ву, увійшли в місто, щоб заночувати там, і сіли на ринковій площі. Але ніхто не взяв їх у свій дім на ніч.+
16 Аж ось увечері після роботи на полі повертався один старий чоловік. Родом він був з гористого краю Єфре́ма,+ але вже якийсь час жив у Гı́ві, де мешкали веніями́нівці.+
17 Він побачив на ринковій площі подорожнього і запитав його: «Звідки ти і куди йдеш?»
18 Той відповів: «Ми були у Віфлеємі, що в Юді, і йдемо далеко в гористий край Єфре́ма, бо сам я звідтіля. Я ходив у Віфлеєм,+ а тепер іду в дім Єгови*. Однак ніхто не бере мене у свій дім.
19 У нас вдосталь соломи і корму для віслюків,+ а також хліба+ та вина для мене, для жінки і для нашого слуги. Нам нічого не бракує».
20 На це старий чоловік сказав: «Мир тобі! Я подбаю про все, що потрібно, тільки не ночуй на площі».
21 Тоді він привів його у свій дім і нагодував* віслюків. А гості, помивши ноги, стали їсти і пити.
22 Коли ж вони відпочивали, дім обступили нікчемні чоловіки, що мешкали в тому місті. Вони гримали у двері і вигукували до господаря дому: «Виведи чоловіка, який зайшов до тебе! Ми хочемо зайнятися з ним сексом!»+
23 Почувши це, господар дому вийшов і сказав: «Брати мої, прошу, не робіть зла. Той чоловік — гість у моєму домі. Не чиніть такого, це ж ганьба!
24 Ось моя дочка, вона ще дівчина, і ось його наложниця. Я виведу їх, а ви, якщо вже так хочете, можете безчестити їх*.+ Тільки не поводьтеся так з цим чоловіком, бо це ганьба!»
25 Але ті не хотіли його слухати. Тож левіт схопив свою наложницю+ та вивів її до них. Вони ґвалтували її і знущалися над нею цілу ніч аж до ранку, а на світанку відіслали її назад.
26 Рано-вранці жінка повернулася, впала перед дверима дому, в якому був її пан, і лежала там, поки не розвиднілося.
27 Коли вранці її пан встав і відкрив двері, щоб продовжити свою подорож, то побачив, що його наложниця лежить біля входу, поклавши руки на поріг.
28 Він промовив до неї: «Вставай, підемо далі». Але вона мовчала. Тоді чоловік поклав її на осла і вирушив додому.
29 А як він прийшов додому, то взяв великого ножа, порізав тіло наложниці на 12 частин і розіслав по одній частині в усі землі Ізра́їля.
30 І кожен, хто бачив це, казав: «Відколи ізраїльтяни вийшли з єгипетського краю, такого ще не бувало і не бачено. Обміркуймо це*, порадьмося+ і обговорімо, що будемо робити».
Примітки
^ Або «підтримати своє серце».
^ Або «і нехай тобі буде добре на серці».
^ Або «підтримати своє серце».
^ Букв. «намету».
^ Або, можливо, «а служу в домі Єгови».
^ Або «дав кормову суміш».
^ Або «чиніть над ними наругу і робіть те, що добре у ваших очах».
^ Або «покладімо на це свої серця».
