Суддів 21:1—25
-
Плем’я Веніямина збережене (1–25)
21 Після того ізраїльтяни дали в Мı́цпі+ таку клятву: «Жоден з нас не віддасть своєї дочки заміж за веніями́нівця».+
2 І посходилися люди до Бете́ля+ й сиділи там перед правдивим Богом аж до вечора. Усі вони гірко плакали і голосили,
3 кажучи: «О Єгово, Боже Ізра́їля! Як таке могло статися? Чому сьогодні в Ізра́їлі не стало одного племені?»
4 Наступного дня вранці народ встав і збудував там жертовник, щоб принести цілопалення та мирні жертви.+
5 Тоді ізраїльтяни сказали: «Хто з усіх племен Ізра́їля не прийшов, коли вся громада збиралась перед Єговою?» Бо вони урочисто поклялися, що кожен, хто не прийшов у Мı́цпу, щоб стати перед Єговою, обов’язково буде вбитий.
6 Ізраїльтяни сумували через те, що сталося з їхніми братами, веніями́нівцями. Вони говорили: «Сьогодні від Ізра́їля було відрубано одне плем’я.
7 Що ж нам тепер робити? Звідкіля ті, хто залишився, візьмуть собі дружин, якщо ми поклялися Єговою+ не віддавати за них своїх дочок?»+
8 Вони запитали: «Котре з Ізра́їлевих племен не прийшло в Мı́цпу, щоб стати перед Єговою?»+ І виявилося, що в табір на збір громади не прийшов ніхто з Яве́ш-Гілеа́да.
9 Коли перерахували людей, то побачили, що з Яве́ш-Гілеа́да немає жодного мешканця.
10 Тому громада послала 12 000 найсильніших чоловіків, наказавши їм: «Ідіть та вигубіть мечем всіх жителів Яве́ш-Гілеа́да — навіть жінок і дітей.+
11 Зробіть так: вигубіть* кожного чоловіка й кожну жінку. Залишіть тільки тих жінок, які ще не мали інтимних стосунків з чоловіком».
12 І вони знайшли в Яве́ш-Гілеа́ді 400 незайманих дівчат і привели їх до табору в Шı́ло,+ у ханаа́нський край.
13 Тоді вся громада послала звістку веніями́нівцям, які були на скелі Риммо́н,+ та запропонувала їм мир.
14 Тож веніями́нівці повернулися назад. Ізраїльтяни дали їм жінок з Яве́ш-Гілеа́да,+ яких залишили живими, але тих жінок було недостатньо.
15 Народ сумував через те, що сталося з Веніями́ном,+ бо Єгова спричинив поділ серед племен Ізра́їля.
16 Старійшини громади запитали: «Що нам робити? Звідки взяти дружин для позосталих чоловіків, адже всі жінки в племені Веніями́на вигублені?»
17 І сказали вони: «Веніями́нівці, які залишились живими, мусять мати спадок, щоб їхнє плем’я не зникло з-поміж Ізра́їля.
18 Але ми, ізраїльтяни, не можемо віддавати за них своїх дочок, бо поклялися, що кожен, хто віддасть свою дочку веніями́нівцю, буде проклятий».+
19 Тож вони промовили: «Кожного року відбувається свято для Єгови в Шı́ло,+ що лежить на північ від Бете́ля, на схід від битої дороги, яка йде від Бете́ля до Сихе́ма, та на південь від Лево́ни».
20 Вони наказали чоловікам з племені Веніями́на: «Йдіть та зробіть засідку у виноградниках.
21 А як побачите, що з Шı́ло виходять дівчата*, щоб танцювати в хороводі, вибігайте з виноградників, хапайте кожен собі дружину та повертайтесь у край Веніями́на.
22 Якщо ж їхні батьки або брати прийдуть і поскаржаться на нас, ми скажемо: “Виявіть нам ласку заради веніями́нівців, бо ми не змогли взяти на війні дружину для кожного з них,+ та й ви не можете дати їм дружин, адже тоді будете винні”».+
23 Чоловіки з племені Веніями́на так і зробили. Кожен взяв собі дружину з-поміж жінок, які танцювали. Потім вони повернулися на свої спадкові землі, відбудували міста+ й оселилися в них.
24 Ізраїльтяни порозходилися звідти, кожен до свого племені та до своєї родини. І кожен пішов до свого спадку.
25 У ті дні в Ізра́їлі не було царя+ і кожен робив те, що було правильне в його очах*.
