Перший лист до коринфян 8:1—13
8 А тепер про їжу, пожертвувану ідолам.+ Усі ми, звичайно, маємо знання.+ Проте знання робить гордим, а любов зміцняє.+
2 Коли хтось думає, ніби щось знає, то він ще не знає цього так, як повинен.
3 Але якщо хтось любить Бога, то Бог знає таку людину.
4 Коли ж говорити про споживання їжі, пожертвуваної ідолам, то ми усвідомлюємо, що ідол взагалі ніщо+ і є тільки один Бог, іншого немає.+
5 Бо, хоча і є так звані боги,— чи то на небі, чи на землі,+ — адже існує багато «богів» і багато «панів»,
6 для нас є лише один Бог,+ Батько,+ від якого з’явилося все і для якого ми живемо,+ а також один Господь, Ісус Христос, через якого все з’явилося+ і завдяки якому ми живемо.
7 Однак таке знання мають не всі.+ Бо дехто раніше брав участь у поклонінні ідолам і, споживаючи їжу, ставиться до неї як до чогось пожертвуваного ідолу.+ І, оскільки сумління таких людей слабе, воно стає опоганеним.+
8 Проте їжа не може наблизити нас до Бога.+ Нам не гірше, якщо ми не їмо, і не ліпше, якщо їмо.+
9 Але вважайте, щоб часом ваше право вибору не стало каменем спотикання для слабих.+
10 Бо, коли хтось зі слабих побачить, що ти, маючи знання, споживаєш їжу в ідольському храмі, хіба сумління такої людини не спонукає її теж їсти пожертвуване ідолам?
11 Отже, своїм знанням ти губиш слабу людину — свого брата, за якого помер Христос.+
12 Коли ви так грішите проти своїх братів і вражаєте їхнє слабе сумління,+ то грішите проти самого Христа.
13 Тому, якщо їжа стає для мого брата каменем спотикання, я ніколи не буду їсти м’яса, аби не дати йому підстави для спотикання.+
