Перша книга Самуїла 17:1—58
17 Філісти́мляни+ зібрали свої війська* на війну. Вони зійшлись у Со́хо,+ що належить Юді, і отаборилися в Ефе́с-Даммı́мі,+ між Со́хо й Азе́кою.+
2 Сау́л та ізраїльтяни також зібралися і, отаборившись у долині Е́ла,+ вишикувалися в бойовому порядку, щоб воювати з філісти́млянами.
3 Філісти́мляни зайняли гору з одного боку, а ізраїльтяни — з іншого, і між ними була долина.
4 З філісти́мських таборів вийшов єдиноборець Голіа́ф,+ родом з Га́та.+ Він був заввишки 6 ліктів із п’яддю*.
5 На голові він мав мідний шолом і був одягнений у мідний панцир з лусок, які накладалися одна на одну. Цей панцир+ важив 5000 ше́келів*.
6 На ногах у нього були мідні наголінники, а за плечима висів короткий мідний спис*.+
7 Держак його довгого списа був завбільшки з ткацький вал,+ а залізний наконечник важив 600 ше́келів*. Перед ним ішов воїн, який ніс його щит.
8 Голіа́ф зупинився і крикнув ізра́їльським воїнам:+ «Чого ви прийшли сюди і вишикувалися до бою? Я — славний філісти́млянин, а ви — слуги Сау́ла. Виберіть собі того, хто буде битися за вас, і нехай він спуститься до мене.
9 Якщо він зможе вийти на бій зі мною і вб’є мене, то ми станемо вашими слугами. Але якщо я переможу і вб’ю його, то ви станете нашими слугами і будете нам служити».
10 Далі він сказав: «Сьогодні я посміюся* з ізра́їльського війська.+ Нехай до мене вийде хтось із ваших воїнів, і ми будемо битися!»
11 Коли Сау́л і всі ізраїльтяни почули слова філісти́млянина, їх охопив жах.
12 Давид був сином ефратя́нина+ з Юдиного Віфлеєма,+ якого звали Єссе́й+ і який мав вісьмох синів.+ У дні Сау́ла цей чоловік був уже старий.
13 Три його старших сини пішли з Сау́лом на війну.+ Цих трьох синів звали: найстаршого Еліа́в,+ другого Авінада́в,+ а третього Ша́мма.+
14 Давид був наймолодший.+ Три старших сини пішли за Сау́лом.
15 Давид ходив до Сау́ла і вертався у Віфлеєм, щоб пасти батькових овець.+
16 А той філісти́млянин 40 днів поспіль виходив вранці й увечері і ставав на тому самому місці.
17 Одного дня Єссе́й сказав своєму сину Давиду: «Візьми, будь ласка, цю е́фу* смаженого зерна і ці 10 буханців хліба та швидко віднеси своїм братам у табір.
18 А ці 10 кругів сиру* занеси начальнику над їхньою тисячею. І подивися, чи все добре у твоїх братів, та принеси якийсь доказ того, що з ними все гаразд».
19 Тим часом Давидові брати були з Сау́лом і всіма іншими ізра́їльськими чоловіками в долині Е́ла,+ щоб виступити на бій з філісти́млянами.+
20 Тож рано-вранці Давид встав, залишив овець на сторожа, зібрався і пішов, як наказав йому Єссе́й. Коли він наближався до табору, військо з бойовим кличем виходило на поле бою.
21 Ізраїльтяни і філісти́мляни вишикувалися в ряди одні навпроти одних.
22 Давид відразу залишив свою ношу чоловікові, який стеріг речі, і побіг на поле бою. Прибігши туди, він почав розпитувати братів, чи в них усе добре.+
23 Коли він розмовляв з братами, то з філісти́мських рядів вийшов єдиноборець Голіа́ф,+ філісти́млянин з Га́та, і говорив те, що й раніше,+ а Давид це почув.
24 Побачивши Голіа́фа, всі ізраїльтяни дуже злякалися+ і побігли від нього.
25 Вони говорили: «Ви бачили цього чоловіка? Він виходить, щоб посміятися* з Ізра́їля.+ Того, хто його вб’є, цар обдарує великим багатством і віддасть за нього свою доньку,+ а дім його батька звільнить від усіх податків і повинностей».
26 Давид почав розпитувати чоловіків, які стояли поряд: «Що буде тому, хто вб’є цього філісти́млянина і зніме ганьбу з Ізра́їля? Хто він такий, цей необрізаний філісти́млянин, щоб насміхатися* з війська живого Бога?»+
27 І люди повторили йому те, що говорили раніше: «Ось що буде зроблено для того, хто його вб’є».
28 Коли Еліа́в,+ найстарший брат Давида, почув, що той розмовляє з чоловіками, то розізлився на нього і сказав: «Ти чого сюди прийшов? На кого ти залишив у пустелі тих кілька овець?+ Я знаю, який ти зухвалий і які лихі наміри маєш у серці. Ти прийшов, щоб лише подивитись на бій».
29 На це Давид відказав: «Що я такого зробив? Я тільки запитав!» —
30 і, повернувшись до когось іншого, знову почав розпитувати те саме,+ а люди давали йому таку саму відповідь.+
31 Слова Давида почули та передали Сау́лу, і він наказав привести його.
32 Давид сказав царю: «Нехай ніхто не втрачає через нього відваги*. Я, твій слуга, вийду на бій з тим філісти́млянином».+
33 Але Сау́л заперечив: «Ти не можеш вийти на бій з ним, бо ти ще молодий,+ а він воїн з юних літ».
34 На це Давид відповів: «Твій слуга пас овець свого батька. Бувало, приходив лев+ або ведмідь і хапав вівцю з отари.
35 Тоді я гнався за ним, нападав і виривав вівцю з його пащі. А коли він кидався на мене, я хапав його за шерсть*, валив і вбивав.
36 Твій слуга вбивав і лева, і ведмедя. Так само буде з цим необрізаним філісти́млянином, бо він насміхається* з війська живого Бога».+
37 Давид додав: «Єгова, який визволяв мене з пазурів лева і ведмедя, визволить мене також з рук цього філісти́млянина».+ На це Сау́л сказав: «Іди, і нехай Єгова буде з тобою».
38 Тож він одягнув Давида у своє військове вбрання, на голову йому дав мідний шолом, а потім надягнув на нього панцир.
39 Давид прив’язав до пояса Сау́лів меч і спробував походити, але не зміг, бо не звик носити такі обладунки. Тому він сказав Сау́лу: «Не можу я в цьому ходити. Я не звик»,— і зняв усе.
40 Він взяв у руку палицю, підняв з русла потоку* п’ять гладких каменів, поклав їх у кишеню пастушої сумки, і з пращею+ в руках рушив на ворога.
41 Філісти́млянин підходив до Давида ближче й ближче, а перед ним ішов воїн, який ніс щит.
42 Побачивши Давида, філісти́млянин став зневажливо насміхатися з нього, бо це був всього лиш рум’яний і гарний хлопець.+
43 Він сказав Давиду: «Хіба я пес,+ що ти вийшов на мене з палицями?» — і прокляв Давида своїми богами.
44 Філісти́млянин промовив: «Підійди-но сюди, і я віддам твоє тіло птахам небесним і звірам польовим».
45 Однак Давид сказав: «Ти йдеш на мене з мечем і списом*,+ а я іду на тебе в ім’я Єгови, Бога військ,+ в ім’я Бога військ ізра́їльських, з якого ти насміхаєшся*.+
46 Сьогодні Єгова віддасть тебе в мої руки,+ я вб’ю тебе і зітну тобі голову. І сьогодні ж я віддам трупи філісти́млян птаству небесному та диким звірам. Усі народи землі дізнаються, що є Бог в Ізра́їлі,+
47 і всі, хто тут зібрався*, побачать, що Єгова рятує не мечем і не списом.+ Це битва Єгови,+ і він віддасть вас у наші руки».+
48 Тоді філісти́млянин став упевнено наближатися до Давида, а Давид швидко побіг до філісти́мських рядів йому назустріч.
49 Витягнувши із сумки камінь, Давид метнув його з пращі і влучив у ворога. Камінь уп’явся філісти́млянину в чоло, і він впав обличчям до землі.+
50 Тож Давид з пращею та каменем переміг філісти́млянина. Він вразив і вбив його, хоча не мав меча.+
51 Давид підбіг, став над ним, а тоді вихопив з піхов меч філісти́млянина+ і добив його, відрубавши голову. Коли філісти́мляни побачили, що їхній силач загинув, то кинулися навтьоки.+
52 Після того чоловіки Ізра́їля та Юди з криком погналися за ворогами, переслідуючи їх від долини+ аж до брам Екро́на.+ Вздовж усієї дороги від Шаараї́ма+ до Га́та й Екро́на лежали трупи філісти́млян.
53 Потім ізраїльтяни повернулися з погоні за філісти́млянами і розграбували їхні табори.
54 Тоді Давид взяв голову філісти́млянина і приніс її в Єрусалим, а його зброю поклав у своєму наметі.+
55 Коли Сау́л побачив, що Давид іде на двобій з філісти́млянином, то запитав Авне́ра,+ начальника свого війська: «Авне́ре, чий син цей хлопець?»+ Той же відповів: «Клянусь твоїм життям*, царю, я не знаю!»
56 Цар сказав: «То дізнайся, чий він син».
57 І, коли Давид, убивши філісти́млянина, повернувся, Авне́р привів його до Сау́ла. В руці Давид тримав голову філісти́млянина.+
58 Сау́л запитав його: «Чий ти син, хлопче?» — «Твого слуги, віфлеємля́нина Єссе́я»,+ — відповів Давид.
Примітки
^ Букв. «табори».
^ Тобто прибл. 2,9 м. Див. додаток Б14.
^ Прибл. 57 кг. Див. додаток Б14.
^ Або «дротик».
^ Прибл. 6,84 кг. Див. додаток Б14.
^ Або «кидаю виклик».
^ Прибл. 22 л. Див. додаток Б14.
^ Букв. «10 порцій молока».
^ Або «кинути виклик».
^ Або «кидати виклик».
^ Букв. «серця».
^ Або «щелепу». Букв. «бороду».
^ Або «кидає виклик».
^ Або «якому ти кинув виклик».
^ Або «мечем, списом і дротиком».
^ Букв. «увесь цей збір».
^ Або «життям твоєї душі».
