Перша книга Самуїла 25:1—44
25 Згодом помер Самуї́л.+ Всі ізраїльтяни зібралися, щоб оплакати Самуї́ла і поховати його біля його дому в Ра́мі.+ Після того Давид пішов у пустелю Пара́н.
2 У Мао́ні+ жив один чоловік, який тримав свою худобу в Карме́лі*.+ Він був дуже багатий: мав 3000 овець і 1000 кіз. У той час він стриг у Карме́лі своїх овець.
3 Цього чоловіка звали Нава́л,+ а його дружину — Авігаї́л.+ Вона була розважлива й гарна, її ж чоловік, з роду Кале́ва,+ був людиною жорстокою і злою.+
4 Коли Давид перебував у пустелі, то почув, що Нава́л стриже овець,
5 і послав до нього 10 юнаків. Він сказав їм: «Підіть до Нава́ла в Карме́ль, запитайте від мого імені, чи все у нього гаразд,
6 і передайте: “Бажаю тобі довгого життя, і хай добре ведеться тобі*, твоїм домашнім і всьому, що в тебе є.
7 Я чую, що ти стрижеш овець. Коли твої пастухи були з нами, ми їх не кривдили,+ і за весь час, поки вони були в Карме́лі, у них нічого не пропало.
8 Запитай про це у своїх слуг, і вони тобі розкажуть. Тож нехай мої люди знайдуть ласку у твоїх очах, адже ми прийшли в радісний час*. Прошу тебе, дай своїм слугам і своєму сину Давиду, що можеш”».+
9 Ті юнаки прийшли до Нава́ла і сказали йому все це від імені Давида. Коли вони закінчили говорити,
10 Нава́л відповів їм: «Хто такий Давид? Хто такий син Єссе́я? Сьогодні багато слуг втікає від своїх панів.+
11 Чи я маю взяти свій хліб, воду і м’ясо, приготоване для моїх стрижіїв, і віддати людям, які прийшли невідомо звідки?»
12 Тоді люди Давида повернулися і передали йому всі ці слова.
13 Давид відразу ж наказав: «Нехай кожен прив’яже до пояса свого меча!»+ Вони так і зробили, і Давид теж взяв меча. Близько 400 чоловіків пішло за Давидом, а 200 залишилося пильнувати речі.
14 Тим часом один зі слуг сказав Авігаї́л, дружині Нава́ла: «Давид послав з пустелі людей побажати добра нашому пану, але він накинувся на них з обра́зами.+
15 Ці люди дуже добре ставилися до нас. Вони ніколи нас не кривдили, і за весь час, поки ми були з ними в полі, у нас нічого не пропало.+
16 Вони вдень і вночі захищали нас, немов мур, поки ми були з ними і пасли овець.
17 Тепер подумай, що тобі робити, бо нашому пану і всім його домашнім загрожує велика біда.+ Він настільки нікчемна людина,+ що з ним ніхто не може поговорити».
18 Авігаї́л+ швидко взяла 200 буханців хліба, 2 великих глеки вина, 5 зарізаних овець, 5 сей* смаженого зерна, 100 кругів пресованих родзинок, 200 кругів пресованих фіг і нав’ючила все це на ослів.+
19 Потім вона наказала своїм слугам: «Ідіть вперед, а я піду за вами», проте своєму чоловікові Нава́лу вона нічого не сказала.
20 Коли Авігаї́л верхи на ослі спускалася вниз, Давид зі своїми людьми йшов їй назустріч, хоч і не знав цього, бо її заступала гора. І раптом вони зустрілися.
21 Давид перед тим говорив: «Дарма я стеріг у пустелі все, що належить цьому чоловіку. Нічого не пропало з його майна,+ а він платить мені злом за добро.+
22 Нехай Бог суворо покарає Давидових ворогів*, якщо до ранку я залишу живим у нього хоча б одного чоловіка*».
23 Побачивши Давида, Авігаї́л зіскочила з осла, впала перед Давидом на коліна і вклонилася до землі.
24 Вона припала йому до ніг і сказала: «Пане мій, нехай ця провина буде на мені. Дозволь своїй служниці поговорити з тобою, вислухай служницю свою.
25 Прошу, мій пане, не звертай уваги на цього нікчемного чоловіка Нава́ла,+ бо яке його ім’я, такий він сам. Його звати Нава́л*, і він дійсно безглуздий. А я, твоя служниця, не бачила юнаків, яких послав мій пан.
26 Пане мій, як живий Єгова і як живий ти*, це Єгова стримав тебе+ від пролиття крові+ і від того, щоб ти своєю рукою мстився за себе*. Нехай твої вороги і ті, хто хоче заподіяти тобі зло, стануть такими, як Нава́л.
27 А цей подарунок*,+ який моєму пану привезла його служниця, нехай віддадуть юнакам, що йдуть слідом за моїм паном.+
28 Прошу, вибач переступ своєї служниці. Єгова обов’язково зміцнить рід мого пана,+ бо ти ведеш війни Єгови,+ і впродовж усього свого життя ти не робив нічого поганого.+
29 Коли хтось стане переслідувати тебе і посягне на твоє життя*, то Єгова, твій Бог, збереже тобі життя*, як оберігають дорогоцінності, сховавши їх у торбину. Але життя* твоїх ворогів він викине, наче каміння з пращі*.
30 Коли Єгова зробить моєму пану все те добро, яке обіцяв, і поставить тебе провідником Ізра́їля,+
31 то ти, мій пане, не будеш каятися і жалкувати* у своєму серці, що пролив кров даремно, що своєю рукою помстився за себе*.+ Пане мій, коли Єгова обдарує тебе добром, згадай про свою служницю».
32 На це Давид сказав Авігаї́л: «Нехай лине слава Єгові, Богу Ізра́їля, який сьогодні послав тебе мені назустріч.
33 Благословенний твій розум і благословенна ти за те, що стримала мене сьогодні від пролиття крові+ й від того, щоб я власною рукою помстився за себе*.
34 Бо — як живий Єгова, Бог Ізра́їля, який не дав мені заподіяти тобі зло,+ — якби ти не поспішила мені назустріч,+ то до ранку в Нава́ла не залишилося б живим жодного чоловіка*».+
35 Давид прийняв від неї те, що вона привезла, і промовив: «Повертайся з миром додому. Знай, я прислу́хався до твоїх слів і виконаю твоє прохання».
36 Коли Авігаї́л повернулася до Нава́ла, він, наче цар, бенкетував у своєму домі. Нава́л* мав хороший настрій і дуже напився. Авігаї́л до світанку нічого йому не говорила.
37 А вранці, коли Нава́л протверезів, дружина про все йому розповіла. Тоді серце Нава́ла завмерло, його самого спаралізувало, і він лежав, наче камінь.
38 Днів через 10 Єгова вразив Нава́ла, і той помер.
39 Як Давид почув, що Нава́л помер, то сказав: «Нехай лине слава Єгові, який виправдав мене,+ звільнив від ганьби, що її стягнув на мене Нава́л,+ і стримав мене, свого слугу, щоб я не вчинив зла,+ а зло Нава́ла Єгова повернув на його ж голову». Потім Давид передав Авігаї́л, що хоче взяти її за дружину.
40 Тож Давидові слуги прийшли до Авігаї́л у Карме́ль і сказали: «Давид послав нас до тебе, бо хоче, щоб ти стала йому дружиною».
41 Вона відразу встала, вклонилася до землі і відповіла: «Твоя служниця готова прислуговувати тобі, мій пане, і мити ноги+ твоїм слугам».
42 Після цього Авігаї́л+ швидко зібралася, сіла на осла і в супроводі п’ятьох своїх служниць вирушила з посланцями Давида. І стала вона його дружиною.
43 Давид також взяв собі єзреїльтя́нку+ Ахіноа́м,+ і вони обидві були його дружинами.+
44 А Сау́л віддав свою дочку Мелхо́лу,+ дружину Давида, за Лаї́шевого сина Па́лті,+ що з Галлı́му.
Примітки
^ Місто в Юді; не те саме, що гора Карме́ль.
^ Або «мир тобі».
^ Букв. «в добрий день».
^ 1 се́я — 7,33 л. Див. додаток Б14.
^ Або, можливо, «Давида».
^ Букв. «будь-кого, хто мочиться на стіну». Зневажливий євр. вислів, що стосується чоловіків.
^ Озн. «безглуздий; глупий».
^ Або «приніс спасіння».
^ Або «твоя душа».
^ Букв. «благословення».
^ Або «душу».
^ Або «душу».
^ Або «душі».
^ Або «наче із заглибини пращі».
^ Букв. «не будеш хитатися або спотикатися».
^ Або «приніс спасіння».
^ Або «приніс спасіння».
^ Букв. «будь-кого, хто мочиться на стіну». Зневажливий євр. вислів, що стосується чоловіків.
^ Букв. «Нава́лове серце».
