Перша книга Самуїла 26:1—25
26 Згодом мешканці Зı́фа+ прийшли до Сау́ла в Гı́ву+ і сказали: «Чи ти знаєш, що Давид ховається на пагорбі Хахı́ла, який навпроти Єшимо́ну*?»+
2 Тож Сау́л вибрав з Ізра́їля 3000 воїнів і вирушив у пустелю Зіф шукати Давида.+
3 Сау́л отаборився при дорозі на пагорбі Хахı́ла, що навпроти Єшимо́ну. В той час Давид жив у пустелі, і він почув, що Сау́л прийшов туди за ним.
4 Давид послав розвідників дізнатися, чи це дійсно правда.
5 Потім Давид пішов до місця, де отаборився Сау́л, і подивився, де спав він та начальник його війська Авне́р,+ син Не́ра. Сау́л лежав посередині обгородженого табору, а довкола нього були його воїни.
6 Тоді Давид запитав хетя́нина+ Ахімеле́ха і Авіша́я,+ Йоа́вового брата, сина Церу́ї:+ «Хто спуститься зі мною в Сау́лів табір?» Авіша́й відповів: «Я спущусь».
7 Тож уночі Давид та Авіша́й пробралися в табір і знайшли Сау́ла, який спав посередині табору, а біля його голови був встромлений у землю спис. Авне́р же та інші воїни лежали довкола нього.
8 Авіша́й сказав Давиду: «Сьогодні Бог віддав ворога у твої руки.+ Дозволь мені, будь ласка, одним ударом списа прибити його до землі. Мені не доведеться ударяти двічі».
9 Але Давид відказав: «Не кривдь його. Хіба може хтось підняти руку на помазанця Єгови+ і залишитись непокараним?+ —
10 та додав: — Як живий Єгова, Єгова сам вразить його,+ або одного дня+ він просто помре, або ж піде на війну й загине.+
11 З погляду Єгови було б неправильно, якби я підняв руку на помазанця Єгови!+ Візьмімо спис, що біля його голови, та глек для води і ходімо звідси».
12 Тож Давид взяв спис та глек, що були біля Сау́лової голови, і пішов з Авіша́єм назад. Ніхто їх не бачив,+ ніхто не помітив, і ніхто не прокинувся. Всі спали, бо Єгова наслав на них глибокий сон.
13 Перейшовши на інший бік, Давид став удалині на вершині гори, так що між ним і табором була немала відстань.
14 Давид закричав до Сау́лових воїнів і до Авне́ра,+ Не́рового сина: «Авне́ре, ти мене чуєш?» Той відізвався: «Хто це там кричить і непокоїть царя?»
15 Тоді Давид сказав: «Ти що, не чоловік? Тобі ж нема рівних в Ізра́їлі! Чому ти не охороняв свого пана, царя? Бо один воїн приходив убити його.+
16 Недобре ти вчинив. Як живий Єгова, ти заслуговуєш смерті за те, що не охороняв свого пана, помазанця Єгови.+ Озирнись! Де спис і глек,+ які були біля голови царя?»
17 А Сау́л впізнав Давидів голос і запитав: «Це ти, сину мій, Давиде?»+ — «Я, пане мій, царю,— відповів Давид
18 і додав: — Чому пан мій переслідує свого слугу?+ Що я такого зробив? У чому я винен?+
19 Прошу тебе, пане мій, царю, вислухай слова твого слуги. Якщо це Єгова підбурив тебе проти мене, то нехай він прийме* хлібне приношення від мене, а якщо люди,+ то хай вони будуть прокляті перед Єговою. Бо сьогодні вони прогнали мене, і я не можу бути разом з народом Єгови, його власністю.+ Вони ніби сказали: “Іди, служи іншим богам!”
20 Не проливай моєї крові далеко від лиця Єгови. Цар Ізра́їля вийшов шукати блоху,+ він мовби ганяється за куріпкою в горах».
21 На це Сау́л сказав: «Згрішив я.+ Сину мій, Давиде, повертайся, я більше не буду тебе кривдити, бо сьогодні ти показав, що моє життя* цінне для тебе.+ Я ж поводився безглуздо і зробив величезну помилку».
22 Тоді Давид промовив: «Ось спис царя. Нехай хтось із юнаків підійде й забере його.
23 Єгова винагородить кожного за його праведність+ і вірність. Сьогодні Єгова віддав тебе в мої руки, але я не захотів підняти руку на помазанця Єгови.+
24 Як твоє життя* було цінним для мене, так нехай моє життя* буде цінним для Єгови і нехай він врятує мене від усіх нещасть».+
25 Сау́л відказав: «Будь благословенний, сину мій, Давиде. Ти обов’язково чинитимеш великі діла і матимеш успіх у тому, що будеш робити».+ Після цього Давид пішов своєю дорогою, а Сау́л повернувся додому.+
Примітки
^ Або, можливо, «пустелі».
^ Букв. «відчує запах».
^ Або «душа».
^ Або «душа».
^ Або «душа».
