Перша книга Самуїла 28:1—25
-
Саул іде в Ен-Дор до жінки, яка викликає духів (1–25)
28 У ті дні філісти́мляни зібрали свої війська, щоб воювати з Ізра́їлем.+ Тоді Ахı́ш сказав Давиду: «Ти, звичайно, розумієш, що ти і твої люди підете зі мною на війну».+
2 На це Давид відповів: «Ти краще знаєш, що робити твоєму слузі». Ахı́ш сказав: «Знаю, тому призначу тебе своїм постійним охоронцем*».+
3 На той час Самуї́л вже помер, і всі ізраїльтяни оплакали його і поховали в його рідному місті Ра́мі.+ Сау́л усунув з краю віщунів і тих, хто викликав духів.+
4 Філісти́мляни зібралися і отаборилися в Шуне́мі.+ Сау́л також зібрав усіх ізраїльтян й отаборився в Гілбо́а.+
5 Побачивши філісти́мський табір, Сау́л злякався, і його серце аж затремтіло від страху.+
6 І, хоча він питав Єгову,+ Єгова не відповідав йому ні в снах, ні через урı́м,+ ні через пророків.
7 Тоді Сау́л наказав своїм слугам: «Знайдіть мені жінку, яка вміє викликати духів.+ Я піду до неї і спитаю поради». Слуги сказали: «Така жінка є в Ен-До́рі».+
8 Тож Сау́л вдягнув інший одяг, щоб його не впізнали, і разом з двома слугами вночі вирушив до тієї жінки. Він попросив її: «Поворожи мені, будь ласка, і виклич духа+ того, кого я скажу».
9 Але вона відказала: «Ти ж знаєш, що зробив Сау́л — він усунув з краю всіх віщунів і тих, хто викликає духів.+ Чому ти ставиш пастку для мене*, чому хочеш мене погубити?»+
10 Тоді Сау́л присягнув Єговою, сказавши: «Як живий Єгова, на тобі не буде вини за це!»
11 Жінка запитала: «Кого тобі викликати?» — «Виклич Самуї́ла»,— відповів він.
12 Коли жінка побачила «Самуї́ла»*,+ вона закричала на весь голос і сказала Сау́лу: «Навіщо ти обманув мене? Ти ж Сау́л!»
13 Цар відповів: «Не бійся! Говори, що бачиш». І жінка сказала: «Я бачу когось, подібного до бога, який виходить із землі».—
14 «Як він виглядає?» — відразу запитав Сау́л. Вона відповіла: «Це старий чоловік, одягнений у безрукавий халат».+ Сау́л зрозумів, що це «Самуї́л», і, впавши на коліна, вклонився до землі.
15 Тоді «Самуї́л» запитав Сау́ла: «Чому ти непокоїш мене? Навіщо ти мене ви́кликав?» — «У мене велика біда,— відповів Сау́л,— філісти́мляни воюють проти мене, а Бог відвернувся від мене і більше не відповідає ні через пророків, ні у снах.+ Тому я покликав тебе, аби ти сказав, що мені робити».+
16 А «Самуї́л» промовив: «Чому ж ти питаєш мене, якщо Єгова відвернувся від тебе+ і став твоїм ворогом?
17 Єгова вчинить те, про що передрік через мене: вирве Єгова царство з твоїх рук і віддасть одному з твоїх ближніх — Давиду.+
18 Сьогодні Єгова робить тобі все це, бо ти не послухався голосу Єгови і не зробив так, щоб амаликітя́ни+ відчули на собі його палючий гнів.
19 Єгова віддасть тебе та Ізра́їль у руки філісти́млян,+ і завтра ти+ разом зі своїми синами+ будеш зі мною. Все ізра́їльське військо Єгова також віддасть у руки філісти́млян».+
20 Сау́л відразу ж упав на землю, простягнувшись на весь зріст, бо дуже злякався слів «Самуї́ла». Сили залишили його, оскільки він нічого не їв увесь день і всю ніч.
21 Жінка підійшла до Сау́ла і, побачивши, як він налякався, сказала: «Твоя служниця послухалась тебе і, ризикуючи життям*,+ зробила те, про що ти мене просив.
22 А тепер, прошу, послухай свою служницю. Дозволь мені дати тобі шматок хліба, щоб ти поїв. Тоді до тебе повернуться сили, і ти зможеш піти своєю дорогою».
23 Але він відмовився, сказавши: «Я не буду їсти». Та слуги і жінка продовжували вмовляти його, і він послухався їх, підвівся із землі й сів на ліжко.
24 Ця жінка мала вдома відгодоване теля. Вона відразу ж зарізала* його і, взявши борошна, замісила тісто та спекла прісний хліб.
25 Потім вона подала все це Сау́лу та його слугам, і вони поїли. Тієї ж ночі+ вони пішли від неї.
Примітки
^ Букв. «охоронцем моєї голови всі дні».
^ Або «моєї душі».
^ Або «те, що виглядало як Самуї́л».
^ Або «взявши свою душу в руку».
^ Або «принесла в жертву».
