Перша книга царів 11:1—43
11 Крім фараонової дочки,+ цар Соломон полюбив багато жінок-чужинок+ — моавітя́нок,+ аммонітя́нок,+ едомля́нок, сидоня́нок+ і хетя́нок+ —
2 з народів, про які Єгова говорив ізраїльтянам: «Не єднайтеся з ними* і не дозволяйте їм єднатися з вами, бо вони неодмінно прихилять ваше серце до своїх богів».+ Але Соломон прихилився до них і полюбив їх.
3 Він мав 700 дружин, які були княгинями, та 300 наложниць, і поступово ці жінки звели його серце*.
4 Коли Соломон постарів,+ його дружини схилили його серце до того*, щоб служити іншим богам.+ Соломонове серце не було повністю віддане його Богу Єгові, як серце його батька Давида.
5 І почав Соломон поклонятися Астарті,+ богині сидоня́н, та Мілко́му,+ мерзотному богові аммонітя́н.
6 Соломон робив зло в очах Єгови і не слухався Єгову в усьому*, як слухався його батько Давид.+
7 У той час Соломон побудував на горі перед Єрусалимом узвишшя+ Кемо́шу, мерзотному богові Моа́ва, і узвишшя Молоху,+ мерзотному богові аммонітя́н.+
8 Так він зробив для всіх дружин-чужинок, які спалювали приношення і складали жертви для своїх богів.
9 Тож Єгова розгнівався на Соломона, бо його серце відвернулось від Єгови, Ізра́їлевого Бога,+ який двічі з’являвся йому+
10 і застерігав, щоб він не служив іншим богам.+ Але цар не послухався наказу Єгови.
11 Тоді Єгова сказав Соломону: «За те, що ти зробив це, за те, що не дотримувався моєї угоди і не виконував постанов, які я тобі дав, я неодмінно вирву царство з твоїх рук і віддам твоєму слузі.+
12 Але ради твого батька Давида я не зроблю цього за твого життя. Я вирву царство з руки твого сина,+
13 тільки вирву в нього не все царство.+ Одне плем’я я дам твоєму сину+ ради мого слуги Давида і ради Єрусалима, який я вибрав».+
14 І Єгова поставив Соломону противника+ — едомля́нина Гада́да, який походив з царської родини в Едо́мі.+
15 Коли Давид розбив едомля́н,+ воєначальник Йоа́в прийшов в Едо́м, щоб поховати мертвих, і хотів убити там всіх чоловіків.
16 (Йоа́в і всі ізраїльтяни пробули в Едо́мі шість місяців, поки не вигубили там усіх чоловіків.)
17 У той час Гада́д був ще хлопчиком і втік у Єгипет разом з декотрими едомля́нами, слугами його батька.
18 Вони пішли з Мідія́ну в Пара́н.+ Там вони взяли з собою людей і пішли в Єгипет до фараона, єгипетського царя, який дав Гада́ду землю, дім і забезпечував його харчами.
19 Гада́д здобув прихильність в очах фараона, і той видав за нього сестру своєї дружини, цариці* Тахпене́си.
20 Через якийсь час сестра Тахпене́си народила Гада́ду сина, Генува́та. Тахпене́са принесла його* в дім фараона. І Генува́т жив там разом з фараоновими синами.
21 В Єгипті Гада́д почув, що Давид спочив зі своїми прабатьками+ і що воєначальник Йоа́в також помер.+ Тож Гада́д сказав фараону: «Відпусти мене, щоб я пішов у свій край».
22 Але фараон запитав його: «Хіба тобі тут чогось бракує, що ти хочеш повернутися до свого краю?» — «Ні,— відповів Гада́д,— але, прошу, відпусти мене».
23 Бог поставив Соломону ще одного противника+ — Еліа́диного сина Резо́на, який утік від свого пана Гададезе́ра,+ царя Цо́ви.
24 Після того як Давид розбив* військо Цо́ви,+ Резо́н зібрав до себе людей і очолив банду грабіжників. Вони пішли та оселилися в Дамаску+ і почали там правити.
25 Резо́н був противником Ізра́їля всі дні життя Соломона і, як Гада́д, чинив зло Ізра́їлю. Весь час, поки Резо́н правив Сирією, він відчував огиду до Ізра́їля.
26 Слуга Соломона+ Єровоа́м,+ син Нева́та, також збунтувався* проти царя.+ Він був єфре́мівцем з Цере́ди, а його овдовілу матір звали Церу́а.
27 І ось чому він збунтувався проти царя. Соломон побудував Пагорб*+ і замурував пролом муру в Давидовому місті, місті свого батька.+
28 А Єровоа́м був здібним молодим чоловіком. Соломон помітив, що він працьовитий, і зробив його наглядачем+ над усіма підневільними робітниками з племені Йосипа.
29 Якось у той час Єровоа́м вийшов з Єрусалима, і по дорозі його зустрів пророк Ахı́я+ з Шı́ло, який мав на собі новий одяг. Крім них, у полі не було нікого.
30 Ахı́я розірвав свій новий одяг на 12 частин
31 і сказав Єровоа́му:
«Візьми собі 10 частин, бо Єгова, Бог Ізра́їля, сказав так: “Я вирву царство з руки Соломона і дам тобі 10 племен.+
32 Я залишу йому тільки одне плем’я+ ради мого слуги Давида+ і ради Єрусалима, міста, яке я вибрав з усіх Ізра́їлевих племен.+
33 Я зроблю це тому, що вони покинули мене+ і почали вклонятися Астарті, богині сидоня́н, Кемо́шу, моа́вському богові, і Мілко́му, богу аммонітя́н. Вони не ходили моїми дорогами, не робили того, що правильне в моїх очах, і не дотримувались моїх постанов і присудів, як дотримувався Соломонів батько Давид.
34 Але всього царства я не заберу від нього. Я залишу його провідником до кінця його життя ради мого слуги Давида, якого я вибрав+ за те, що він дотримувався моїх заповідей і присудів.
35 Я заберу царську владу з руки його сина і віддам тобі; ти отримаєш 10 племен.+
36 А його сину я дам одне плем’я, щоб нащадки мого слуги Давида завжди правили* переді мною в Єрусалимі,+ місті, яке я вибрав для свого імені.
37 Я зроблю тебе царем, і ти будеш правити над усім, чим бажаєш*. Ти станеш царем над Ізра́їлем.
38 Якщо ти будеш слухатись усього, що я тобі наказую, якщо будеш ходити моїми дорогами, будеш робити те, що правильне в моїх очах, і дотримуватись моїх постанов і заповідей, як мій слуга Давид,+ то я буду з тобою. Я збудую для тебе дім*, як збудував для Давида,+ і цей дім стоятиме завжди. Я зроблю тебе царем над Ізра́їлем.
39 А нащадків Давида я впокорятиму за лихі вчинки,+ але не завжди”».+
40 Оскільки Соломон хотів убити Єровоа́ма, той утік в Єгипет до Шіша́ка,+ єгипетського царя,+ і жив там до смерті Соломона.
41 А все інше про Соломона — про його мудрість і все, що він зробив,— записано в літописі Соломона.+
42 І царював* Соломон у Єрусалимі над усім Ізра́їлем 40 років.
43 Коли Соломон спочив зі своїми прабатьками, його поховали в Давидовому місті, місті його батька, а замість нього зацарював його син Реговоа́м.+
Примітки
^ Або «не одружуйтеся з ними».
^ Або «і ці жінки мали сильний вплив на нього».
^ Або «відвернули його серце».
^ Букв. «цілковито».
^ Неправлячої цариці.
^ Або, можливо, «відлучила від грудей».
^ Букв. «вбив».
^ Букв. «підняв свою руку».
^ Або «Мілло́». Євр. слово, що озн. «насип».
^ Або «щоб мій слуга Давид завжди мав світильник».
^ Або «твоя душа бажає».
^ Або «династію».
^ Або «кількість днів царювання».
