Перша книга царів 2:1—46
2 Як наблизився час смерті Давида, він сказав своєму синові Соломону:
2 «Я помираю*, тому будь сильний+ та мужній.+
3 Слухайся свого Бога Єгови: ходи його дорогами і тримайся його постанов, заповідей, присудів і нагадувань, як написано в Законі Мойсея.+ Тоді ти матимеш успіх* у всьому, що будеш робити, і всюди, куди підеш.
4 А Єгова виконає те, що обіцяв про мене: “Якщо твої сини будуть зважати на свої дороги і ходити переді мною у вірності, служачи всім своїм серцем і всією душею*,+ то хтось із твоїх нащадків завжди* сидітиме на троні Ізра́їля”.+
5 Ти добре знаєш, що́ зробив мені Йоа́в, син Церу́ї, що́ він заподіяв двом начальникам Ізра́їлевого війська — Авне́ру,+ синові Не́ра, і Ама́сі,+ синові Єте́ра. В мирний час він убив їх, проливши кров,+ немов на війні, і заплямував цією кров’ю свій ремінь на поясі і сандалії на ногах.
6 Вчини мудро і не дозволь, щоб він у своїй сивині мирно зійшов у могилу*.+
7 Синам гілеа́дівця Барзілла́я+ вияви віддану любов, і хай вони їдять за твоїм столом, бо вони теж допомогли мені,+ коли я втікав від твого брата Авесало́ма.+
8 А ще недалеко живе Шı́м’ї, син веніями́нівця Ге́ри з Бахури́ма. Він проклинав мене тяжкими прокляттями+ в той день, коли я йшов у Маханаї́м,+ але потім він зустрів мене біля Йордану, і я присягнув йому Єговою: “Я не вб’ю тебе мечем”.+
9 Не залиш його непокараним.+ Ти мудрий чоловік і знаєш, що з ним зробити. Не дай йому спокійно померти в старості*».+
10 Після того Давид спочив зі своїми прабатьками, і його поховали в Давидовому місті.+
11 Царював* Давид в Ізра́їлі 40 років: 7 років — у Хевро́ні+ і 33 роки — в Єрусалимі.+
12 Соломон сів на трон свого батька Давида, і зрештою його царська влада міцно утвердилась.+
13 Через якийсь час Адонı́я, син Хаггı́т, прийшов до Вірса́вії, матері Соломона. Вона запитала: «Ти прийшов з миром?» — «З миром,— відповів той
14 і додав: — Хочу поговорити з тобою». Тож вона сказала: «Говори».
15 Адонı́я продовжив: «Ти добре знаєш, що царська влада мала перейти до мене і весь Ізра́їль сподівався*, що я буду царем.+ Але царська влада відійшла від мене і дісталася моєму братові, бо це було від Єгови.+
16 Тепер же маю до тебе лише одне прохання. Не відмов мені». Вірса́вія сказала йому: «Говори».
17 І він сказав: «Будь ласка, попроси царя Соломона,— він тобі не відмовить,— щоб він дав мені за дружину шунамітя́нку Авіша́г».+
18 Вірса́вія відповіла: «Добре, я поговорю про тебе з царем».
19 Тож Вірса́вія прийшла до царя Соломона, щоб поговорити з ним про Адонı́ю. Цар відразу встав, вийшов їй назустріч і вклонився. Потім він сів на свій трон і наказав поставити трон для матері царя, щоб вона сіла праворуч від нього.
20 І вона сказала: «Маю до тебе невелике прохання. Не відмов мені». Цар відповів: «Кажи, мати моя, я тобі не відмовлю».
21 Тоді вона попросила: «Нехай шунамітя́нка Авіша́г стане дружиною твого брата Адонı́ї».
22 У відповідь цар Соломон сказав: «Чому ти просиш для Адонı́ї шунамітя́нку Авіша́г? Проси вже для нього і царську владу,+ бо він мій старший брат,+ до того ж його підтримують священик Евіата́р і Йоа́в,+ син Церу́ї».+
23 І цар Соломон присягнув Єговою: «Нехай Бог суворо покарає мене, якщо Адонı́я не поплатиться своїм життям за це прохання*.
24 Як живий Єгова, який зміцнив мене,+ посадив на трон мого батька Давида і збудував для мене дім*,+ як і обіцяв, клянусь, що сьогодні Адонı́я помре».+
25 Цар Соломон відразу дав наказ Бена́ї,+ сину Єгоя́ди. Той пішов і вразив* Адонı́ю, і він помер.
26 А священику Евіата́ру+ цар сказав: «Іди в Анато́т+ на свої поля! Ти заслуговуєш смерті, але сьогодні я не вб’ю тебе, бо ти носив ковчег Всевладного Господа Єгови перед моїм батьком Давидом+ і разом з моїм батьком зносив усі утиски».+
27 Соломон усунув Евіата́ра від виконання обов’язків священика Єгови, щоб сповнилося слово Єгови, яке він сказав проти роду Ілı́я+ в Шı́ло.+
28 Звістка про це дійшла до Йоа́ва. (А він підтримував Адонı́ю,+ хоч і не підтримував Авесало́ма.)+ Тож Йоа́в утік до намету Єгови+ і вхопився за роги жертовника.
29 Царю Соломону сказали: «Йоа́в утік до намету Єгови. Зараз він біля жертовника». Тоді Соломон послав Бена́ю, сина Єгоя́ди, та наказав: «Іди вбий його!»
30 Прийшовши до намету Єгови, Бена́я сказав Йоа́ву: «Цар говорить: “Вийди звідси!”» Але той відповів: «Ні, я помру тут». Бена́я передав його слова царю: «Ось так Йоа́в сказав і так відповів».
31 Цар промовив: «То зроби так, як він сказав. Вбий його і поховай та зніми з мене і з дому мого батька вину крові, яку несправедливо пролив Йоа́в.+
32 Єгова змусить його розплатитися за пролиту кров*, бо він убив Авне́ра,+ сина Не́ра, начальника Ізра́їлевого війська,+ і Ама́су,+ сина Єте́ра, начальника Юдиного війська,+ — двох чоловіків, які були праведніші і кращі за нього. Він убив їх, вразивши мечем, а мій батько Давид нічого про це не знав.
33 Вина за пролиту кров вічно буде лежати на Йоа́вові та його потомстві*.+ А Давида і його потомство*, його дім і його трон Єгова поблагословить вічним миром».
34 Тоді Бена́я, син Єгоя́ди, пішов та вбив Йоа́ва. І його поховали біля його дому в пустелі.
35 Замість нього цар поставив на чолі війська Бена́ю,+ сина Єгоя́ди, а священика Садо́ка+ призначив замість Евіата́ра.
36 Згодом цар покликав Шı́м’ї+ та сказав йому: «Побудуй для себе дім в Єрусалимі. Живи тут і нікуди не виходь.
37 Бо того дня, коли ти вийдеш звідси і перейдеш долину Кедро́н,+ ти обов’язково помреш. І твоя кров буде на твоїй голові».
38 У відповідь Шı́м’ї сказав царю: «Слова твої справедливі. Твій слуга зробить так, як сказав мій пан, цар». І Шı́м’ї жив у Єрусалимі довгий час.
39 Але через три роки два раби Шı́м’ї втекли до Ахı́ша,+ сина Маа́хи, царя Га́та. Коли Шı́м’ї повідомили: «Твої раби в Га́ті»,
40 він одразу зібрався, осідлав віслюка і поїхав у Гат до Ахı́ша шукати своїх рабів. Забравши їх з Га́та, він повернувся.
41 А Соломону сказали: «Шı́м’ї ходив з Єрусалима в Гат і повернувся».
42 Тоді цар покликав Шı́м’ї і промовив: «Хіба я не взяв з тебе клятви перед Єговою і не попередив тебе: “Того дня, коли ти вийдеш звідси і підеш кудись, то обов’язково помреш”,— і хіба ти не відповів: “Слова твої справедливі, так я і зроблю”?+
43 Чому ж ти порушив клятву, яку дав перед Єговою, і не послухався мого наказу?»
44 Далі цар сказав Шı́м’ї: «Ти добре знаєш у своєму серці, яке зло ти зробив моєму батькові Давиду.+ Але Єгова все те зло поверне на твою голову.+
45 А цар Соломон буде благословенний,+ і трон Давида буде міцно утверджений перед Єговою повіки».
46 Після того цар дав наказ Бена́ї, сину Єгоя́ди. Той пішов та вбив Шı́м’ї, і він помер.+
Так царство міцно утвердилося в руках Соломона.+
Примітки
^ Букв. «іду дорогою всієї землі».
^ Або «діятимеш мудро».
^ Або «то не буде вигублений у тебе чоловік, який».
^ Або «кількість днів царювання».
^ Або «обернув своє лице до мене».
^ Або «не висловив цього прохання проти власної душі».
^ Або «династію».
^ Або «напав на».
^ Або «поверне його кров йому ж на голову».
^ Або «нащадках».
^ Або «нащадків».
