Другий лист до коринфян 12:1—21
12 Я змушений хвалитися. І, хоча це не принесе жодної користі, я розкажу ще й про надприродні видіння+ та об’явлення, які мені дав Господь.+
2 Знаю одного чоловіка, який перебуває в єдності з Христом. Він 14 років тому був раптово забраний на третє небо, хоча я не знаю, в тілі чи поза тілом, це Богу відомо.
3 Тож я знаю такого чоловіка, який — в тілі чи поза тілом, не знаю, це Богу відомо,—
4 був забраний у рай та чув слова, які неможливо говорити і які людині не дозволено промовляти.
5 От таким чоловіком я буду хвалитись; собою ж хвалитися не буду, хіба що своїми слабкостями.
6 Але якщо в мене і виникне бажання похвалитися, це не буде з мого боку нерозсудливо, адже я казатиму правду. Проте я стримуюсь від цього, щоб ніхто, дивлячись на мене чи слухаючи мене, не приписував мені забагато
7 лише через те, що я отримав такі надзвичайні об’явлення.
А щоб я надто не звеличувався, мені в тіло дано колючку,+ ангела Сатани, щоб постійно бити* мене. Отже, її дано мені, щоб я надто не звеличувався.
8 Я тричі благав Господа, щоб він цю колючку усунув,
9 але він сказав: «Достатньо тобі незаслуженої доброти, яку я вже виявляю, бо тоді, коли ти слабкий, ти отримуєш мою силу повною мірою».+ Тож я з великим задоволенням хвалитимусь своїми слабкостями, щоб наді мною, немов намет, залишалася сила Христа.
10 Тому мені приємно задля Христа терпіти слабкості, обра́зи, скруту, переслідування і труднощі. Бо, коли я слабкий, тоді я сильний.+
11 Я став нерозсудливим. Ви мене до цього змусили, бо це ви мали б мене рекомендувати. Адже я нічим не гірший від ваших преславних апостолів, навіть якщо я ніхто.+
12 Але ви й самі бачили докази того, що я апостол: мою велику витривалість,+ знаки, чуда* та могутні діла.+
13 У чому ви були обділені в порівнянні з іншими зборами? Лише в тому, що я не став для вас тягарем.+ Вибачте мені великодушно цю провину.
14 Я збираюсь прийти до вас уже втретє. Але я не буду для вас тягарем, бо ваше майно мені не потрібне+ — мені потрібні ви. Адже не діти+ повинні відкладати щось для батьків, а батьки для дітей.
15 Я ж з великою радістю віддам за вас* усе, навіть самого себе.+ Тож, якщо я люблю вас так сильно, невже я не заслуговую, щоб мене любили не менше?
16 Хоч би як там було, я вас не обтяжував.+ Проте ви все одно кажете, що я був «хитрий» і впіймав вас «підступністю».
17 Наприклад, я посилав до вас братів. Хіба я використав хоча б когось із них, щоб збагатитися за ваш рахунок?
18 Я дуже просив Ти́та прийти до вас і послав з ним ще одного брата. Хіба Тит нажився на вас?+ А хіба в нас були не однакові спонуки? Хіба ми йшли не одним шляхом?
19 Невже ви весь цей час думаєте, що ми захищаємося перед вами? Ми говоримо перед Богом як Христові послідовники. І все це, любі, робимо, щоб вас зміцнити.
20 Бо я боюсь, що, прийшовши, побачу вас не такими, як я хочу, а ви побачите мене не таким, як ви хочете. Натомість серед вас будуть чвари, ревнощі, вибухи гніву, незгоди, безлад, ви будете обмовляти одне одного, пліткувати та виявляти гордість.
21 Також боюся, коли я прийду знову, мій Бог засоромить мене на ваших очах і мені доведеться сумувати через тих багатьох, хто піддався гріху, але не покаявся у своїй нечистоті, статевій розпусті* й розгнузданості*.
