Другий лист до коринфян 4:1—18

  • Світло доброї новини (1–6)

    • Розуми невіруючих засліплені (4)

  • Скарб у глиняних посудинах (7–18)

4  Тож, оскільки ми через виявлене до нас милосердя виконуємо таке служіння, ми не падаємо духом.  Більш того, ми відкинули ганебні таємні вчинки. Ми не вдаємося до підступності та не розбавляємо Божого слова,+ а натомість рекомендуємо себе кожній людині*, виявляючи правду, і Бог цьому свідок.+  Але якщо добра новина, яку ми звіщаємо, і закрита покривалом, то лише для тих, хто йде шляхом знищення,—  для невіруючих, яким бог цього світу*+ засліпив розуми,+ щоб їх не сягнуло сяйво* славної доброї новини про Христа,+ який є образом Бога.+  Бо ми проповідуємо не про себе, а про те, що Ісус Христос — це Господь, а ми — раби, які служать вам задля Ісуса.  І сам Бог, який сказав: «Нехай з темряви засяє світло»,+ осяяв наші серця і через лице Христа освітив їх+ славним знанням про себе.  Проте скарб+ цей ми маємо в глиняних посудинах*,+ щоб було чітко видно, що силу, яка перевершує людську, ми отримали від Бога, вона походить не від нас.+  В усьому нас утискають, але ми не загнані в кут, ми розгублені, але не залишені у безвиході*,+  нас переслідують, але ми не покинуті,+ ми повалені, але не знищені.+ 10  У своєму тілі ми завжди зносимо смертельні страждання, завдані Ісусу,+ щоб і життя Ісуса виявилося в наших тілах. 11  Бо заради Ісуса нас, живих, знову й знову віддають на смерть,+ щоб і життя його виявилося в наших смертних тілах. 12  Отже, в нас діє смерть, а у вас — життя. 13  А оскільки ми маємо такий дух віри, про який написано: «Я вірив, тому й говорив»,+ ми також віримо, тому й говоримо, 14  знаючи, що той, хто воскресив Ісуса, воскресить з Ісусом і нас та поставить разом з вами перед ним.+ 15  Бо все це ради вас, аби щедра незаслужена доброта виявлялася ще рясніше, оскільки дедалі більше людей складають Богові подяку і цим несуть йому славу.+ 16  Тож ми не падаємо духом. І, навіть якщо наше фізичне тіло нищиться, наша внутрішня людина, безумовно, день у день обновлюється. 17  Бо, хоча наші страждання* короткочасні й легкі, вони приносять нам славу, яка набуває дедалі більшої величі* і триватиме вічно.+ 18  Ми ж тим часом зосереджуємо погляд не на видимому, а на невидимому,+ бо видиме скороминуще, а невидиме вічне.

Примітки

Букв. «сумлінню кожної людини».
Або «цього віку; цієї системи». Див. глосарій, Вік.
Або «світло».
Або «глеках».
Або, можливо, «у відчаї».
Або «випробування».
Букв. «ваги».