Другий лист до коринфян 7:1—16
7 Тож, любі, оскільки ми маємо такі обіцянки,+ очистьмо себе від усього, що опоганює тіло і дух,+ та вдосконалюймо свою святість, виявляючи Божий страх.
2 Відведіть для нас місце у своїх серцях.+ Ми нікого не скривдили, нікого не розбестили, нікого не використали у власних інтересах.+
3 Говорю це не для того, щоб вас осудити. Бо, як я вже казав, ви завжди в наших серцях, незалежно від того, живемо ми чи помираємо.
4 Звертаючись до вас, я маю велику свободу мови. Я дуже пишаюся вами, я втішений і безмежно радію, хоча ми зносимо стільки утисків.+
5 Прийшовши в Македонію,+ ми* не мали спокою, але зазнавали різних утисків: зовні була боротьба, всередині — побоювання.
6 Проте Бог, який потішає пригнічених,+ потішив нас присутністю Ти́та,
7 і не лише його присутністю, але й тим, як ви його потішили. Адже він приніс звістку про вашу тугу за мною, ваш смуток і щиру турботу* про мене. Тож я ще більше зрадів.
8 Бо навіть якщо я засмутив вас своїм листом,+ то не жалкую. Хоча я спочатку і жалкував (побачивши, що ви все ж засмутились через цей лист, правда, ненадовго),
9 але тепер радію. І радію не тому, що ви засмутились, а тому, що цей смуток привів до каяття. Оскільки ж ви засмутились так, як до вподоби Богові, то не зазнали через нас жодної шкоди.
10 Адже смуток, який Богові до вподоби, веде до каяття і зрештою до спасіння, він не викликає жалю.+ А смуток, притаманний цьому світові, веде до смерті.
11 Бо подивіться, які плоди приніс смуток, що до вподоби Богові: він породив у вас велику старанність, обурення, страх, прагнення, ревність, ви очистились і виправили все зло!+ Таким чином ви показали, що в усьому є чистими*.
12 Насправді я написав вам не заради того, хто вчинив це зло,+ і не заради скривдженого, а щоб і Бог, і всі, хто є серед вас, побачили ваші старання заради нас.
13 Саме тому ми були потішені.
Але, крім цього, ми ще більше зраділи, коли побачили радість Ти́та, адже всі ви відсвіжили його дух.
14 Бо якщо я колись і хвалився вами перед ним, то не був засоромлений, оскільки тепер він сам переконався, що вся наша похвала — правда, як і все те, що ми говорили вам.
15 І, коли він пригадує ту слухняність, котру ви всі виявляли,+ і те, як ви його прийняли зі страхом і тремтінням, його ніжні почуття до вас стають ще сильнішими.
16 Я радію, що в усьому можу покладатися на вас*.
Примітки
^ Букв. «наше тіло».
^ Букв. «і ревність».
^ Або «цнотливими; невинними».
^ Або, можливо, «можу бути сповнений мужності завдяки вам».
