Друга книга Самуїла 12:1—31
12 Тож Єгова послав до Давида Ната́на.+ Прийшовши до нього,+ той сказав: «В одному місті жили два чоловіки: один багатий, другий бідний.
2 У багача було дуже багато овець і биків,+
3 а в бідного не було нічого, крім однієї маленької овечки, яку він купив.+ Він піклувався про неї, і вона росла разом з його синами. Він ділився з нею своїм шматком хліба, вона пила з його чаші, спала в нього на руках і стала йому як дочка.
4 Якось до багача прийшов гість, але він не захотів узяти свою вівцю чи бика, щоб приготувати для нього їжу. Тому він взяв овечку бідняка і приготував її для гостя».+
5 Давид розгнівався на того чоловіка і сказав Ната́ну: «Як живий Єгова,+ той, хто так вчинив, заслуговує смерті,
6 бо він не виявив співчуття! А за овечку він повинен відшкодувати вчетверо».+
7 Тоді Ната́н промовив: «Цей чоловік — ти! Ось що говорить Єгова, Бог Ізра́їля: “Я помазав тебе на царя Ізра́їля+ і визволив з рук Сау́ла.+
8 Я віддав тобі дім твого пана+ і дружин твого пана,+ також я дав тобі Ізра́їль і Юду.+ А якби цього було мало, я зробив би для тебе ще більше.+
9 Чому ти знехтував словом Єгови і вчинив зло в його очах? Ти погубив хетя́нина Урı́ю,+ а його дружину забрав собі.+ Ти вбив його мечем аммонітя́н.+
10 Відтепер меч ніколи не відступить від твого дому,+ бо ти знехтував мною, взявши собі дружину хетя́нина Урı́ї”.
11 Ось що говорить Єгова: “Я наведу на тебе лихо з твого ж дому.+ У тебе на очах я заберу твоїх дружин, віддам їх іншому чоловікові*,+ і він ляже з ними серед білого дня*.+
12 Ти зробив це потай,+ а я зроблю це перед усім Ізра́їлем, серед білого дня*”».
13 На це Давид сказав Ната́ну: «Я згрішив проти Єгови».+ Ната́н же промовив: «Єгова прощає твій гріх*.+ Ти не помреш.+
14 Але оскільки ти сильно зневажив Єгову, то син, який щойно у тебе народився, обов’язково помре».
15 Після цього Ната́н пішов додому.
Єгова вразив дитя, яке народила Давиду дружина Урı́ї, і воно захворіло.
16 Давид почав благати правдивого Бога за хлопчика і суворо постити. Він пішов до себе і цілу ніч пролежав на землі.+
17 Старійшини його дому підійшли, щоб підняти його, але він не захотів підвестися і не їв разом з ними.
18 На сьомий день дитина померла. Але слуги Давида боялися сказати йому про це, говорячи між собою: «Коли дитина була ще жива, він не хотів нас слухати. Як же ми скажемо йому, що дитина померла? Він може зробити щось жахливе».
19 Побачивши, що слуги перешіптуються, Давид зрозумів, що його син помер. Він запитав їх: «Дитина вмерла?» — «Так»,— відповіли вони.
20 Тоді Давид підвівся із землі, помився, намастився олією+ і переодягнувся. Потім він пішов у дім+ Єгови і вклонився там. Повернувшись додому*, він попросив, щоб йому подали їсти, і поїв.
21 Слуги запитали його: «Чому ти так поводишся? Поки дитина була жива, ти постив і плакав. А коли вона померла, ти підвівся і почав їсти».
22 Він сказав: «Доки дитина була жива, я постив+ і плакав, бо думав: “Хто знає, може, Єгова виявить мені ласку, і вона житиме”.+
23 Тепер же, коли дитина померла, навіщо мені постити? Хіба я можу її повернути?+ Я піду туди, куди пішла вона,+ а от вона до мене вже не повернеться».+
24 Давид утішив свою дружину Вірса́вію.+ Він прийшов до неї і ліг з нею. Згодом вона народила сина, якого назвали Соломоном*.+ І Єгова полюбив його.+
25 Він послав пророка Ната́на,+ щоб той назвав його Єдідı́я*, адже Єгова любив його.
26 Йоа́в продовжував воювати проти Ра́бби,+ яка належала аммонітя́нам,+ і захопив царське місто*.+
27 Він послав до Давида вісників, щоб вони сказали: «Я воював проти Ра́бби+ і здобув місто вод*.
28 Тепер збери решту загонів, отаборися біля міста і сам захопи його. Інакше це зроблю я, і мені припишуть усю заслугу*».
29 Тож Давид, зібравши всі загони, пішов і воював проти Ра́бби та захопив її.
30 Він зняв з голови Малка́ма корону, зроблену з одного таланта* золота й прикрашену дорогоцінним камінням, і цю корону поклали на голову Давида. З того міста Давид виніс дуже багато здобичі.+
31 Він вивів мешканців міста і змусив їх розпилювати каміння та працювати гострими залізними знаряддями й залізними сокирами, а також виготовляти цеглу. Так Давид зробив з усіма містами аммонітя́н. Зрештою Давид з усіма загонами повернувся в Єрусалим.
Примітки
^ Або «твоєму ближньому».
^ Букв. «на очах цього сонця».
^ Букв. «перед сонцем».
^ Або «дозволяє твоєму гріху проминути».
^ Або «в палац».
^ Від євр. слова, що озн. «мир».
^ Озн. «той, кого любить Яг».
^ Або «місто царства».
^ Можливо, водні джерела міста.
^ Букв. «над містом кликатимуть моє ім’я».
^ 1 талант — 34,2 кг. Див. додаток Б14.
