Друга книга Самуїла 14:1—33
14 Йоа́в, син Церу́ї,+ дізнався, що серце царя сумує за Авесало́мом.+
2 Тоді Йоа́в послав слуг у Теко́ю,+ щоб йому привели звідти мудру жінку. Він сказав їй: «Прошу тебе, вдай, ніби ти у жалобі, вдягни жалобний одяг і не намащуйся олією.+ Веди себе так, ніби ти вже давно тужиш за померлим.
3 Увійди до царя і скажи йому таке...» І Йоа́в навчив її, що говорити*.
4 Тож ця текоя́нка прийшла до царя, впала на коліна і, вклонившись обличчям до землі, сказала: «О царю, допоможи!»
5 Цар запитав її: «Що сталося?» Вона відповіла: «Я вдова, мій чоловік помер.
6 У мене, твоєї служниці, було два сини. Якось вони билися в полі, але не було кому розборонити їх. Один син вдарив другого і вбив його.
7 Тепер вся родина виступила проти твоєї служниці, кажучи: “Віддай нам убивцю свого брата, і ми вб’ємо його за те, що він відібрав життя* братові,+ — погубимо його, хоч він і спадкоємець!” Вони хочуть загасити мою останню жарину* і стерти з лиця землі ім’я мого чоловіка та погубити його єдиного нащадка*».
8 Цар звернувся до жінки: «Іди додому, а я дам наказ щодо тебе».
9 Текоя́нка сказала: «Мій пане, нехай провина буде на мені і на домашніх мого батька, а цар і його трон нехай будуть невинні».
10 Цар промовив: «Якщо хтось тобі щось скаже, приведи його до мене, і він більше не буде тебе турбувати».
11 Але вона відказала: «Благаю, нехай цар згадає свого Бога Єгову, щоб месник за кров+ не завдав шкоди і не вбив мого сина». Цар відповів їй: «Як живий Єгова,+ жодна волосина не впаде з голови твого сина».
12 Потім жінка попросила: «Дозволь твоїй служниці промовити слово до свого пана царя».— «Кажи!» — погодився він.
13 Тоді жінка сказала: «Чому ж ти чиниш таку саму кривду Божому народу?+ Ти вигнав свого сина+ і не приймаєш його назад, тому своїми словами ти сам себе звинуватив.
14 Усі ми неодмінно помремо, станемо наче вилита на землю вода, яку вже не збереш. Але Бог не бажає відібрати життя*, він шукає підстав, щоб повернути вигнанця до себе.
15 Я прийшла сказати це моєму пану царю, бо люди налякали мене. Тому твоя служниця подумала: “Поговорю з царем. Може, цар зробить так, як попросить його рабиня.
16 Цар вислухає і визволить свою рабиню з рук того, хто хоче позбавити мене і мого єдиного сина спадщини, яку дав нам Бог”.+
17 І твоя служниця сказала собі: “Хай мене заспокоять слова мого пана царя”. Адже мій пан цар розрізняє добро і зло, мов ангел правдивого Бога. Нехай твій Бог Єгова буде з тобою».
18 Тоді цар промовив до жінки: «Будь ласка, не приховуй від мене того, про що я тебе буду питати».— «Прошу, говори, мій пане царю»,— відповіла вона.
19 Цар запитав: «Чи не Йоа́в стоїть за всім цим?»+ Жінка сказала: «Клянуся твоїм життям*, мій пане царю, все саме так, як* ти говориш. Твій слуга Йоа́в дав мені наказ і навчив твою служницю, що говорити.
20 Йоа́в зробив це, щоб ти подивився на справу по-іншому. Але ти, мій пане, мудрий, як ангел правдивого Бога, і знаєш усе, що відбувається в краю».
21 Потім цар сказав Йоа́ву: «Добре, я так і зроблю.+ Іди й приведи мого сина Авесало́ма».+
22 Йоа́в упав на коліна, вклонився обличчям до землі і, віддавши хвалу цареві, сказав: «Мій пане царю, тепер твій слуга знає, що знайшов ласку у твоїх очах, тому що цар зробив так, як просив його слуга».
23 Після цього Йоа́в пішов до Гешу́ру+ і привів Авесало́ма в Єрусалим.
24 Тоді цар сказав: «Нехай іде до свого дому, але мого обличчя він не побачить». Тож Авесало́м повернувся до свого дому і не бачив царевого обличчя.
25 Авесало́м прославився як найгарніший чоловік у всьому Ізра́їлі. Від голови до п’ят він не мав жодної вади.
26 Наприкінці кожного року він стриг своє волосся (бо воно було дуже тяжке), і вага його становила 200 ше́келів* за вагою царської кам’яної гирі*.
27 В Авесало́ма народилося три сини+ і одна дочка, яку звали Тамара. Вона була дуже вродливою жінкою.
28 Авесало́м прожив у Єрусалимі два роки, але так і не бачив царевого обличчя.+
29 Тому Авесало́м послав за Йоа́вом, щоб відправити його до царя, та Йоа́в не прийшов. Авесало́м вдруге послав за ним, однак той знову не захотів прийти.
30 Зрештою він сказав слугам: «Бачите поле Йоа́ва, що поряд з моїм? Там у нього росте ячмінь. Підіть і підпаліть його». Слуги Авесало́ма так і зробили.
31 Тоді Йоа́в прийшов у дім Авесало́ма і запитав: «Навіщо твої слуги підпалили моє поле?»
32 Авесало́м відповів: «Я передавав тобі через слуг: “Прийди, я пошлю тебе до царя, і ти його запитаєш: «Навіщо я прийшов з Гешу́ру?+ Ліпше б я залишався там. Нехай цар дозволить мені побачити його обличчя, а якщо я в чомусь провинився, то хай уб’є мене»”».
33 Тож Йоа́в пішов до царя, все йому переказав, і цар покликав Авесало́ма. Прийшовши до царя, Авесало́м упав на коліна, вклонився йому до землі, і той поцілував його.+
Примітки
^ Або «вклав слова в її уста».
^ Або «душу».
^ Тобто останню надію мати нащадків.
^ Букв. «останок».
^ Або «душу».
^ Або «як жива твоя душа».
^ Або «неможливо відхилитися ні вправо, ні вліво від того, що».
^ Прибл. 2,3 кг. Див. додаток Б14.
^ Це міг бути еталон ваги, який зберігався у царському палаці, або ж «царський» ше́кель, який відрізнявся від звичайного ше́келя.
