Друга книга Самуїла 15:1—37
15 Після цього Авесало́м завів собі колісницю і коней та взяв 50 чоловіків, які мали бігти перед ним.+
2 Рано-вранці Авесало́м ставав при дорозі, яка вела до міської брами,+ і, коли хтось приходив зі своєю справою на суд до царя,+ він кликав його і питав: «З якого ти міста?» Той відповідав: «Твій слуга з такого-то племені Ізра́їля».
3 Авесало́м казав йому: «Ти говориш правильно і слушно, але в царя немає кому вислухати твою справу».
4 Він також говорив: «От якби мене призначили суддею в цьому краї! Тоді б до мене міг приходити кожен, хто має судову справу, і я судив би справедливо».
5 Коли хтось підходив, щоб вклонитися йому, він простягав руку, обіймав його і цілував.+
6 Так Авесало́м поводився з усіма мешканцями Ізра́їлю, які приходили на суд до царя. І крав він серця ізраїльтян.+
7 Коли минуло чотири роки*, Авесало́м сказав царю: «Дозволь мені піти у Хевро́н+ і виконати обітницю, яку я дав Єгові.
8 Живучи в Сирії у Гешу́рі,+ твій слуга дав таку обітницю:+ “Якщо Єгова поверне мене до Єрусалима, я принесу жертву* Єгові”».
9 Цар сказав: «Іди з миром». І той пішов у Хевро́н.
10 Тоді Авесало́м таємно послав шпигунів у всі племена Ізра́їля з такими словами: «Як почуєте звук рога, оголосіть: “Авесало́м зацарював у Хевро́ні!”»+
11 Разом з Авесало́мом з Єрусалима пішло 200 чоловіків, яких він запросив. Вони нічого не підозрювали і не знали, що відбувається.
12 Під час жертвоприношення Авесало́м послав слуг у місто Гı́ло,+ щоб вони привели Давидового радника,+ гілоня́нина Ахітофе́ла.+ Змова набирала сили, і до Авесало́ма приєднувалося дедалі більше людей.+
13 Через деякий час прийшов вісник і сказав Давиду: «Серця ізраїльтян прихилилися до Авесало́ма».
14 Давид відразу наказав усім слугам, які були з ним у Єрусалимі: «Вставайте, треба втікати,+ інакше ніхто з нас не врятується від Авесало́ма! Поспішіть, інакше він швидко захопить нас, вчинить нам зло і вигубить місто мечем!»+
15 Вони відповіли цареві: «Пане наш, царю, твої слуги зроблять усе так, як ти вирішиш».+
16 Тож цар пішов з усіма своїми домашніми, залишивши тільки 10 наложниць+ доглядати за домом*.
17 Цар вирушив зі всіма своїми людьми і через деякий час зупинився в Бет-Мерха́ку.
18 Всі його слуги, які вийшли разом з ним*, і всі керетя́ни, пелетя́ни+ та гатя́ни+ — 600 чоловік, які пішли за ним з Га́та,+ — проходили, а цар оглядав їх*.
19 Він запитав гатя́нина Ітта́я:+ «Навіщо тобі йти з нами? Вертайся і живи з новим царем, адже ти чужинець, ти теж вигнаний зі свого краю.
20 Ти прийшов тільки вчора. Хіба я можу змусити тебе сьогодні поневірятися разом з нами і в будь-яку хвилю йти за мною туди, куди мені доведеться? Візьми своїх братів і повертайся назад. Нехай Єгова виявить тобі віддану любов і вірність!»+
21 Але Ітта́й відповів царю: «Як живий Єгова і як живий ти, мій пане царю, де буде мій пан, там буде і твій слуга! Я готовий навіть померти з тобою!»+
22 Тоді Давид сказав Ітта́ю:+ «Добре, проходь». І гатя́нин Ітта́й пройшов з усіма своїми людьми й дітьми.
23 Усі тамтешні мешканці голосно плакали, коли народ йшов. Цар же стояв перед долиною Кедро́н.+ Перейшовши долину, народ вирушив далі дорогою, що вела в пустелю.
24 Там був і Садо́к+ разом з усіма левітами,+ які несли ковчег+ угоди правдивого Бога.+ Поставивши ковчег, вони зупинилися. Евіата́р+ також підійшов туди і стояв, поки всі люди не вийшли з міста.
25 Цар сказав Садо́ку: «Віднеси ковчег правдивого Бога назад у місто.+ Якщо я знайду ласку в очах Єгови, то він поверне мене і дозволить побачити ковчег та місце, де він пробуває.+
26 Але якщо Бог скаже: “Ти мені не до вподоби”, що ж, нехай робить те, що добре в його очах».
27 Далі цар сказав священику Садо́ку: «Ти ж прозорливець.+ Повертайся з миром у місто разом зі своїм сином Ахімаа́цом та Йоната́ном,+ сином Евіата́ра. Повертайтеся ви і обидва ваші сини.
28 А я затримаюсь у пустелі, біля бродів, поки не отримаю від вас звістки».+
29 Тож Садо́к та Евіата́р віднесли ковчег правдивого Бога назад в Єрусалим і залишилися там.
30 Давид же почав підніматися на Оливкову гору*.+ Він ішов і плакав, голова його була покрита, а ноги босі. Усі люди, які були з ним, також ішли, покривши голови, і плакали.
31 Давиду донесли: «Ахітофе́л — серед тих, хто у змові+ з Авесало́мом».+ Тоді Давид сказав: «Єгово,+ прошу тебе, зроби пораду Ахітофе́ла безглуздою!»+
32 Коли Давид піднявся на вершину, де поклонялися Богу, йому назустріч вийшов архітя́нин+ Хуша́й;+ одяг на ньому був роздертий, а голова посипана порохом.
33 Давид сказав йому: «Якщо ти підеш зі мною, то будеш мені тягарем,
34 а якщо повернешся в місто і скажеш Авесало́му: “Царю, я — твій слуга. Колись я служив твоєму батькові, а тепер буду служити тобі”,+ то зведеш нанівець пораду Ахітофе́ла.+
35 Там з тобою будуть священики Садо́к та Евіата́р. Передавай їм усе, що почуєш з дому царя.+
36 З ними також будуть два їхні сини: Ахімаа́ц,+ син Садо́ка, та Йоната́н,+ син Евіата́ра. Передавайте мені через них усе, що почуєте».
37 Тож Хуша́й, друг*+ Давида, прийшов у Єрусалим, коли в місто входив Авесало́м.
Примітки
^ Або, можливо, «40 років».
^ Або «поклоніння». Букв. «виконаю служіння».
^ Або «палацом».
^ Або «переходили поруч із ним».
^ Або «переходили перед обличчям царя».
^ Або «схил».
^ Або «довірена особа».
