Друга книга хронік 18:1—34
18 Йосафа́т дуже розбагатів та прославився.+ І він поріднився* з Аха́вом.+
2 Через кілька років він пішов до Аха́ва в Сама́рію,+ і Аха́в приніс у жертву багато овець та биків за нього і за народ, який був з ним, та почав заохочувати* його піти війною на Рамо́т-Гілеа́д.+
3 Ізра́їльський цар Аха́в запитав Юдиного царя Йосафа́та: «Підеш зі мною на Рамо́т-Гілеа́д?» Той відповів: «Якщо підеш ти, піду і я, мій народ — твій народ. Ми вирушимо з тобою на війну».
4 При тому Йосафа́т сказав ізра́їльському царю: «Але прошу тебе, дізнайся спочатку, що скаже Єгова».+
5 Тож цар Ізра́їля зібрав 400 пророків і запитав їх: «Іти нам війною на Рамо́т-Гілеа́д чи не йти?» Ті відповіли: «Йди, і правдивий Бог дасть його в цареву руку».
6 Однак Йосафа́т сказав: «Чи є тут ще якийсь пророк Єгови?+ Запитаймо також його».+
7 У відповідь ізра́їльський цар сказав Йосафа́ту: «Є ще один чоловік,+ через якого можна запитати Єгову, але я його ненавиджу, бо він ніколи не пророкує для мене доброго, а тільки погане.+ Це Миха́я, син Ї́мли». Але Йосафа́т сказав: «Не говори так, ца́рю».
8 Тоді цар Ізра́їля покликав придворного і наказав: «Швидко приведи Миха́ю, сина Ї́мли».+
9 У той час ізра́їльський цар і Йосафа́т, цар Юди, були на току біля входу в браму Сама́рії. Вони сиділи на своїх тронах, одягнені в царські шати, і перед ними пророкували всі пророки.
10 Седекı́я, син Кенаа́ни, зробив собі залізні роги і промовив: «Так говорить Єгова: “Ними ти будеш бити* сирійців, аж поки не знищиш”».
11 Усі інші пророки говорили те саме: «Іди на Рамо́т-Гілеа́д і переможеш.+ Єгова дасть його в цареву руку».
12 Посланець, який пішов за Миха́єю, сказав йому: «Послухай, усі пророки в один голос пророкують царю перемогу. Прошу тебе, нехай і твоє слово буде таке ж, як їхнє.+ Скажи і ти щось добре».+
13 Але Миха́я відповів: «Як живий Єгова*, я говоритиму тільки те, що скаже мій Бог».+
14 Після того він прийшов до царя, і цар запитав: «Миха́є, іти нам війною на Рамо́т-Гілеа́д чи не йти?» — «Йдіть,— відповів той,— і переможете. Вороги будуть віддані у вашу руку».
15 Тоді цар вигукнув: «Скільки разів мені брати з тебе клятву, що ти говоритимеш тільки правду від імені Єгови?!»
16 Миха́я промовив: «Я бачу всіх ізраїльтян, розпорошених по горах, немов вівці без пастуха.+ Єгова сказав: “Вони не мають господаря. Нехай з миром повертаються до своїх домів”».
17 Тож цар Ізра́їля сказав Йосафа́ту: «Хіба я не говорив, що він не буде пророкувати для мене доброго, а тільки погане?»+
18 І Миха́я сказав: «Послухайте слово Єгови. Я бачив Єгову, який сидів на престолі,+ а праворуч і ліворуч від нього стояло все небесне військо.+
19 Єгова запитав: “Хто обманом змусить Ізра́їлевого царя Аха́ва піти на Рамо́т-Гілеа́д, щоб він там загинув?” І хтось говорив одне, а хтось — інше.
20 Зрештою вийшов один дух*,+ став перед Єговою і сказав: “Я обману його”.— “Як ти це зробиш?” — запитав Єгова.
21 Він відповів: “Я піду і стану духом омани в устах усіх його пророків”. Тоді Бог сказав: “Тобі вдасться його обманути. Йди і зроби це”.
22 Тож Єгова вклав дух омани в уста твоїх пророків.+ Але Єгова сповістив, що тебе чекає лихо».
23 А Седекı́я,+ син Кенаа́ни, підійшов до Миха́ї+ і вдарив його по щоці,+ кажучи: «Коли це дух Єгови відійшов від мене, щоб говорити з тобою?»+
24 Миха́я відповів: «Ти взна́єш це, як будеш ховатись у найдальшій кімнаті».
25 І цар Ізра́їля сказав: «Схопіть Миха́ю, відведіть його до Амо́на, начальника міста, і Йоа́ша, царевого сина,
26 і скажіть їм: “Цар наказав так: «Киньте його до в’язниці+ та зменшіть йому норму хліба і води. Хай він буде там, поки я не повернуся з перемогою*»”».
27 На це Миха́я сказав: «Якщо ти повернешся з перемогою*, то Єгова не говорив через мене,+ — і додав: — Слухайте це, всі народи!»
28 Після того ізра́їльський цар і Йосафа́т, цар Юди, пішли в Рамо́т-Гілеа́д.+
29 Цар Ізра́їля сказав Йосафа́ту: «Я піду в бій переодягненим, а ти йди у своїх царських шатах». Тож ізра́їльський цар переодягнувся, і вони пішли в бій.
30 А сирійський цар наказав начальникам своїх колісниць: «Не воюйте ні з малим, ні з великим, а лише з царем Ізра́їля».
31 Як тільки начальники побачили Йосафа́та, то подумали: «Це ізра́їльський цар!» — і повернули, щоб напасти на нього. Тоді Йосафа́т почав кликати на допомогу,+ і Єгова допоміг Йосафа́ту. Бог одразу відвів від нього ворогів.
32 Побачивши, що це не ізра́їльський цар, начальники перестали гнатися за ним.
33 А один чоловік навмання* випустив стрілу, і вона влучила в ізра́їльського царя, у щілину в його панцирі. Тоді цар сказав візнику колісниці: «Повертай! Вивези мене з поля бою*, бо я тяжко поранений».+
34 Але весь день йшла жорстока битва, тому аж до вечора ізра́їльського царя підтримували, щоб він міг стояти в колісниці лицем до сирійців. А коли заходило сонце, він помер.+
Примітки
^ Букв. «уклав шлюбний союз».
^ Або «намовляти».
^ Або «проганяти».
^ Серед ізраїльтян було звичним клястися існуванням Єгови чи іншої особи, щоб надати ваги своїм словам.
^ Або «ангел».
^ Або «з миром».
^ Або «з миром».
^ Або «ненавмисно».
^ Букв. «з табору».
