Друга книга хронік 6:1—42
6 Тоді Соломон сказав: «Єгово, ти говорив, що перебуватимеш в густій темряві.+
2 Я ж побудував для тебе величний дім — місце, де ти житимеш вічно».+
3 Потім цар повернувся до Ізра́їлевого збору і почав благословляти його, а весь збір тим часом стояв.+
4 І цар промовив: «Нехай лине хвала Єгові, Ізра́їлевому Богу, який своїми устами дав обіцянку моєму батькові Давиду і власною рукою виконав її. Він сказав:
5 “З того дня, коли я вивів свій народ з єгипетського краю, в жодному з ізра́їльських племен я не вибрав міста, щоб побудувати в ньому дім для свого імені,+ і не вибрав чоловіка, який би став провідником мого народу Ізра́їля.
6 Але тепер я вибрав Єрусалим,+ щоб там перебувало моє ім’я. Також я вибрав Давида, щоб він був провідником мого народу Ізра́їля”.+
7 Мій батько Давид від усього серця хотів побудувати дім для імені Єгови,+ Ізра́їлевого Бога.
8 Та Єгова сказав моєму батькові Давиду: “Ти всім серцем хотів побудувати дім для мого імені,— і добре, що у твоєму серці було таке бажання,—
9 але ти не побудуєш цього дому. Твій син, який народиться в тебе*, побудує дім для мого імені”.+
10 І Єгова дотримався своєї обіцянки, бо я став наступником мого батька Давида і сів на трон Ізра́їля,+ як Єгова й обіцяв.+ Крім того, я побудував дім для імені Єгови, Ізра́їлевого Бога,
11 та поставив там ковчег, де зберігається угода,+ яку Єгова уклав з ізра́їльським народом».
12 Після того Соломон став навпроти жертовника Єгови перед усім Ізра́їлевим збором і простягнув руки до неба.+
13 (Цар стояв на мідному помості, який раніше зробив і поставив посеред подвір’я*.+ Поміст був 5 ліктів* завдовжки, 5 ліктів завширшки і 3 лікті заввишки.) Соломон став навколішки перед усім Ізра́їлевим збором, простягнув руки до неба+
14 і сказав: «О Єгово, Боже Ізра́їля, немає такого Бога, як ти, ні на небі, ні на землі! Ти дотримуєшся угоди та виявляєш віддану любов своїм слугам, які служать тобі* всім серцем.+
15 Ти дотримався обіцянки, яку дав моєму батькові, твоєму слузі Давиду.+ Ти дав обіцянку своїми устами і сьогодні виконав її власною рукою.+
16 Тепер же, Єгово, Боже Ізра́їля, зроби те, що ти пообіцяв своєму слузі Давиду, моєму батькові: “Якщо твої сини зважатимуть на свої дороги і будуть жити за моїм законом,+ як це робив ти, то хтось із твоїх нащадків завжди сидітиме на троні Ізра́їля”.+
17 Єгово, Боже Ізра́їля, хай виконається обіцянка, яку ти дав своєму слузі Давиду.
18 Чи Бог справді житиме з людьми на землі?+ Якщо саме небо, якщо небо небес не може тебе вмістити,+ то що вже казати про дім, який я збудував!+
19 Боже мій, Єгово, зверни увагу на молитву свого слуги і на його прохання про ласку, вислухай благання про допомогу і молитву, з якою твій слуга звертається до тебе.
20 Нехай твої очі день і ніч дивляться на цей дім — місце, про яке ти сказав, що в ньому перебуватиме твоє ім’я.+ Почуй молитву, з якою твій слуга звертається, ставши лицем до цього дому.
21 Вислухай свого слугу і свій народ Ізра́їль, коли вони будуть у молитві благати про допомогу, обернувшись лицем до цього дому.+ Почуй з неба, своєї оселі,+ почуй і прости.+
22 Якщо якась людина згрішить проти свого ближнього і з неї візьмуть клятву* та зобов’яжуть її цією клятвою*, а вона, будучи під клятвою*, прийде і стане перед твоїм жертовником у цьому домі,+
23 то почуй з неба і розсуди своїх слуг: відплати неправедному і оберни його вчинки проти нього самого,+ а праведного проголоси невинним* і винагороди за його праведність.+
24 Якщо твій народ Ізра́їль буде грішити проти тебе, і через це його розіб’ють вороги,+ але він навернеться і буде прославляти твоє ім’я,+ буде молитись+ у цьому домі та благати тебе про ласку,+
25 то почуй з неба+ і прости гріх свого народу Ізра́їля, поверни цих людей до краю, який ти дав їм та їхнім прабатькам.+
26 Коли вони будуть грішити проти тебе,+ і через це закриється небо та не буде дощу,+ і коли вони будуть молитися, ставши лицем до цього дому, будуть прославляти твоє ім’я та перестануть грішити після того, як ти їх впокориш*,+
27 то почуй з неба і прости гріх своїх слуг, свого народу Ізра́їля. Настав їх на добру дорогу, якою вони мають ходити,+ і пошли дощ+ на свій край, який ти дав у спадщину своєму народові.
28 Якщо край вразить голод+ або пошесть,+ палючий вітер або цвіль,+ якщо налетять рої сарани, якщо ненажерлива сарана* поїдатиме все на своєму шляху,+ якщо ворог візьме в облогу якесь із міст* цього краю,+ якщо будь-яка інша кара чи хвороба спаде на цей народ+
29 і цілий твій народ Ізра́їль чи навіть одна людина звернеться до тебе з якоюсь молитвою+ чи проханням про ласку+ (бо кожен знає своє горе і свій біль)+ та простягне руки в напрямку до цього дому,+
30 то почуй з неба, твоєї оселі,+ прости+ і відплати кожному за його вчинками, бо ти знаєш серце кожного, ти єдиний знаєш людське серце.+
31 Тоді вони будуть боятися тебе і ходити твоїми дорогами весь час, поки житимуть у краю, який ти дав нашим прабатькам.
32 Також якщо чужинець, який не належить до твого народу Ізра́їля, почує про твоє величне ім’я*+ і про великі діла, які ти здійснив могутньою рукою, і прийде з далекого краю та помолиться, ставши лицем до цього дому,+
33 то почуй з неба, твоєї оселі, і зроби все, що він попросить, щоб усі народи на землі знали твоє ім’я+ і боялися тебе, як боїться твій народ Ізра́їль, і щоб вони знали, що дім, який я побудував, названий твоїм іменем.
34 Якщо твій народ піде на війну з ворогами шляхом, яким ти його пошлеш,+ і помолиться до тебе,+ ставши лицем до міста, яке ти вибрав, і до дому, який я збудував для твого імені,+
35 то почуй з неба його молитву і прохання про ласку та поведися з ним справедливо.+
36 Якщо твій народ згрішить проти тебе (адже немає людини, яка б не грішила),+ і ти розгніваєшся на нього та віддаси його в руку ворога, а той забере його в неволю до краю далекого чи близького,+
37 і якщо в краю своєї неволі він, опам’ятавшись, повернеться до тебе і буде благати про ласку та скаже: “Ми грішили, чинили зло і поводилися негідно”,+
38 і якщо твій народ навернеться до тебе всім серцем+ і всією душею* в краю, куди вороги забрали його в неволю,+ та помолиться, повернувшись у напрямку до краю, який ти дав їхнім прабатькам, до міста, що ти вибрав,+ і до дому, який я побудував для твого імені,
39 то почуй з неба, твоєї оселі, його молитву і прохання про ласку, поведися зі своїм народом справедливо+ і прости його гріх проти тебе.
40 Боже мій, хай твої очі будуть відкриті і вуха твої хай будуть уважні до молитов, з якими звертатимуться у цьому місці*.+
41 Боже Єгово, прийди до місця свого відпочинку,+ ти і ковчег твоєї сили. Боже Єгово, нехай твої священики показують, що ти даєш спасіння*, і хай твої віддані слуги тішаться твоєю великодушністю.+
42 Єгово, Боже, не відкидай* свого помазанця.+ Пам’ятай про віддану любов, яку ти виявив своєму слузі Давиду».+
Примітки
^ Букв. «вийде з твоїх стегон».
^ Або «обгородженого місця».
^ 1 лікоть — 44,5 см. Див. додаток Б14.
^ Букв. «ходять перед тобою».
^ Букв. «прокляттям».
^ Букв. «прокляттям».
^ Або «і той покладе на неї прокляття». Йдеться про клятву, що тягнула за собою покарання — прокляття, якщо клятва була неправдива або її не було виконано.
^ Букв. «праведним».
^ Або «утискатимеш».
^ Букв. «брам».
^ Або «коники».
^ Або «репутацію».
^ Або «молитов про це місце».
^ Букв. «нехай твої священики будуть одягнені в спасіння».
^ Букв. «не відвертай обличчя від».
