Я народився в англійському селі недалеко від міста Бістер. Там мої батьки винаймали фермерський будинок. У 19 років я пішов стопами своїх старших брата й сестри і почав служити сталим піонером. Пізніше мене призначили спеціальним піонером у Шотландію. У 1970 році, коли мені було 23, я отримав запрошення до Бетелю в Лондоні. Служачи там, я «познайомився» з жестовою мовою, і це змінило напрямок мого життя. Але можу впевнено сказати, що воно було насиченим і приємним.

Вивчаю жестову мову

 Після приїзду в Бетель мене призначили у збір «Мілл-Гілл», де я познайомився з кількома глухими Свідками. Я не хотів, щоб через мовний бар’єр ми були чужими одне для одного, тому вирішив сідати поряд з ними на зібраннях.

 У ті часи в Великобританії не було зборів, які би проводили зібрання жестовою мовою. Глухі приходили на звичайні зібрання англійською, де їм слово в слово перекладали програму. Однак, познайомившись з жестовою мовою ближче, я зрозумів, що вона має власну граматику і порядок слів. По суті, для глухих англійська була іноземною! Я став ще більше любити й поважати своїх глухих друзів за те, що вони ніколи не пропускали зібрань. Також я почав докладати ще більше зусиль, щоб опанувати їхню мову.

 У Великобританії офіційною мовою глухих є британська жестова мова. З часом перекладачі навчилися користуватися усім багатством цієї мови, а не просто перекладати слово в слово. Завдяки цьому глухі отримували набагато більше користі від зібрань і відчували єдність з братами і сестрами, які чують. Зараз, озираючись на останні п’ять десятиліть, я бачу, що Єгова щедро благословляє жестове поле. Хочу розповісти вам про те, як воно розвивалось і яку роль у цьому Єгова відвів мені.

Жестове поле розцвітає

 У 1973 році, приблизно через рік після того, як мене призначили старійшиною, глухий брат на ім’я Майкл Ігерс запропонував проводити деякі зібрання жестовою мовою. Отримавши схвалення філіалу, я і ще один старійшина почали раз на місяць проводити зібрання у Детфорді, що на південному сході Лондона.

 Результати перевершили всі наші сподівання! На перше зібрання прийшли глухі Свідки з усього Лондона та інших частин південно-східної Англії. Нарешті глухі брати і сестри, а також зацікавлені могли отримувати духовне навчання рідною мовою. Після зібрання ми насолоджувалися спілкуванням і смачним почастунком. Тоді мені вдалося підбадьорити деяких одновірців, які дуже потребували підтримки.

 Згодом жестовою мовою почали проводити зібрання і в таких містах, як Бірмінгем і Шеффілд. На них приходило багато братів і сестер, які не були глухими, але хотіли вивчити цю мову. Дехто з них пізніше неабияк посприяв тому, щоб добра новина проповідувалася жестовою мовою по всій країні.

Моя кохана дружина

 У 1974 році я познайомився з вродливою сестрою на ім’я Стелла Баркер, яка служила спеціальною піонеркою у зборі неподалік Бетелю. Ми закохалися і в 1976-му одружились. Після цього нас призначили спеціальними піонерами до збору в Гакні (Північний Лондон). Там Стелла теж почала вивчати жестову мову. Озираючись назад, можу впевнено сказати, що піонерське служіння дало нашому подружньому життю чудовий старт.

 Невдовзі нас зі Стеллою призначили доїзними служителями Бетелю. Роботи не бракувало. Я ще був замісником районного наглядача, проводив Школу служіння Царству для старійшин, а пізніше допомагав організовувати жестовий переклад програми регіональних конгресів. Нерідко таке служіння втомлювало, але воно приносило і відсвіження (Матвія 11:28—30).

 У 1979 і 1982 роках у нас народилося двоє синів, Саймон і Марк. Тепер ми зі Стеллою пізнали радість батьківства. Як нам вдавалося поєднувати сімейні обов’язки зі служінням? Ми вирішили, що кожного разу, коли я отримуватиму завдання десь далеко від дому, ми поїдемо туди цілою сім’єю і у вільний час будемо разом відпочивати. Ми хотіли, щоб наші хлопці бачили, що служіння Єгові робить нас щасливими. І це принесло свої плоди. Коли сини виросли, вони не тільки навчилися жестової мови, але й почали служити піонерами. А потім, приблизно через 40 років після того, як до Бетелю потрапило теля моїх батьків, запрошення туди отримали і Саймон та Марк. Нашій радості не було меж!

Турбота про потреби глухих

 Довгий час — аж до 1990-х років — у Великобританії не було глухих старійшин, але було кілька служителів збору. Тому визначати, чи вони здатні навчати і бути наглядачами, доводилося старійшинам, які не знали жестової мови (1 Тимофія 3:2). Одним з глухих служителів збору був брат на ім’я Бернард Остін, який служив у місцевому англомовному зборі. Він мав дуже хорошу репутацію і щиро дбав про овечок Єгови. Уявіть, як я зрадів, коли почув, що його призначили старійшиною! Бернард став першим глухим старійшиною у Великобританії.

 У 1996 році сталася історична подія — філіал схвалив утворення першого у Великобританії жестомовного збору (в Ілінгу, Західний Лондон). Однак на цьому радісні події не закінчились.

Усі зібрання жестовою мовою

 У 1980-х і 1990-х роках я віддалено допомагав відділу служіння в Бетелі. Моїм завданням було відповідати на листи, які стосувалися жестового поля. Іноді брати питали, як вони можуть допомогти глухим розуміти промови, які виголошувалися на англомовних зібраннях і конгресах. У той час промови ніхто не перекладав і не було ніяких публікацій для глухих. Тому мені нерідко доводилося заохочувати братів — і глухих, і тих, хто чує,— бути терпеливими і чекати на Єгову.

 І наша терпеливість була винагороджена. Невдовзі філіал організував переклад англомовних зібрань і конгресів на жестову мову. Крім того, для глухих вісників були відведені місця у перших рядах, щоб вони добре бачили і промовця, і перекладача. Нарешті ці дорогі брати і сестри змогли відчути, що Єгова по-справжньому їх любить, що вони важлива частина його духовної родини.

 1 квітня 1995 року було проведено перший спеціальний одноденний конгрес жестовою мовою в Залі конгресів у Дадлі (Західний Мідленд). Я допомагав брату Дейвіду Меррі, колишньому районному наглядачеві, організовувати програму. Щоб побувати на цьому конгресі, деяким глухим Свідкам довелося подолати сотні кілометрів: були присутні і з Шотландії, що на півночі, і з Корнволла, що на південному заході. Я досі пам’ятаю, яка піднесена атмосфера панувала, коли більш ніж 1000 людей зібралося на ту історичну подію.

 У 2001 році філіал попросив брата Меррі і мене організувати наступного року регіональний конгрес британською жестовою мовою. Роботи було дуже багато. Але добровольців вистачало, і Єгова благословляв наші зусилля. Тож конгрес пройшов успішно, і в усіх залишилися чудові спогади. Після того я ще не один рік відповідав за організацію конгресів жестовою мовою, а потім Єгова підготував молодших братів, і вони взяли цей обов’язок на себе.

Відео для глухих

 У 1998 році організація Єгови випустила першу публікацію британською жестовою мовою — брошуру «Чого Бог вимагає від нас?» на касеті. За допомогою неї ми проводили багато біблійних вивчень.

 На конгресі 2002 року пісні Царства вперше перекладали на жестову мову. Тепер глухі брати і сестри могли «співати», повторюючи жести за перекладачем і вторуючи ритму музики. Я досі з теплотою згадую, як під час пісні один глухий старійшина заплакав від радості.

 Для того конгресу було підготовлено ще одну новинку. Жестовому збору в Лондоні доручили створити відеовиставу. Але як це зробити? Ми не мали жодного досвіду. І знову ми відчули підтримку Єгови. Він допоміг нам знайти братів, які вміли знімати і редагувати відео. Результат вийшов чудовим, всі були просто в захваті від вистави! Здобутий досвід знадобився мені потім. З 2003 по 2008 рік я відповідав за виготовлення конгресових відеовистав, які знімали у Бетелі.

 Нам дуже подобалося служити в Бетелі цілою сім’єю. Але не скажу, що робота була легкою. Після кількох тижнів репетицій та зйомок актори і виробнича команда були виснажені як фізично, так і емоційно. Але воно було того варте. Наші серця переповнювала радість, коли ми бачили, як біблійні оповіді оживають для глухих братів і сестер. Багато з них не могли стримати сліз.

 Ми й досі отримуємо подарунки від Єгови. У 2015 році вийшла «Вартова башта» (видання для вивчення) британською жестовою мовою у відеоформаті. У 2019-му в тому ж форматі з’явилася книга Матвія. Тепер нам повністю доступні Грецькі Писання, і вже кипить робота над Єврейськими Писаннями. Глухі брати і сестри безмежно вдячні Єгові!

 Кожен служитель Єгови належить до духовної родини, в якій віддзеркалюється безсторонність і любов нашого небесного Батька (Дії 10:34, 35). Я і мої домашні не перестаємо дивуватися, скільки часу, сил і ресурсів наша організація присвячує допомозі усіляким людям — в тому числі глухим і сліпим a.

 Наша праця не була марною, адже тепер у Великобританії є кілька жестомовних зборів. Я надзвичайно щасливий, що був свідком того, як «скромні починання» принесли такі рясні плоди! (Захарія 4:10). Звичайно, вся слава за це належить Єгові. Він керує своєю організацією. Він споряджає своїх служителів, щоб вони проповідували добру новину усіляким людям. І він зрощує насіння Царства у серцях щирих людей.