По цілому світі чимало людей, які стверджують, що є послідовниками Ісуса Христа, займають активну політичну позицію. Дехто поширює свої релігійні і моральні цінності, підтримуючи певних політиків чи політичні партії. У свою чергу політики використовують питання моралі чи актуальні соціальні проблеми як засіб здобуття прихильності віруючих людей. Релігійні лідери нерідко обіймають політичні посади. У деяких країнах християнство отримало статус державної релігії.

 Як ви вважаєте: чи мають послідовники Христа брати участь у політиці? Відповідь стає очевидною, якщо взяти до уваги приклад самого Ісуса. Він сказав: «Я дав вам приклад, щоб ви чинили так, як я» (Івана 13:15). А який приклад дав Ісус щодо політики?

 Ні. Ісус тримався осторонь політичних питань цього світу.

 Ісус не прагнув здобути політичну владу. Коли Сатана Диявол запропонував Ісусу владу над «усіма царствами світу», тобто людськими урядами, Ісус відмовився (Матвія 4:8—10) a. Іншого разу, помітивши, що Ісус має прекрасні лідерські здібності, люди намагалися втягнути його в політику. Біблія розповідає: «Тоді Ісус, знаючи, що його збираються схопити і зробити царем, знову пішов сам на гору» (Івана 6:15). Ісус не піддався на вмовляння тих людей, він рішуче відмовився брати участь у політичних справах.

 Ісус не займав жодної позиції у суперечливих політичних питаннях. Наприклад, за днів Ісуса євреї були невдоволені податками, які вимагала римська влада, і вважали це несправедливим тягарем. Однак Ісус сказав їм: «Віддавайте кесареве кесарю, а Боже — Богові» (Марка 12:13—17). Ісус залишався нейтральним у цьому політичному питанні, але дав зрозуміти, що податки, накладені римською владою (яку представляв кесар), потрібно сплачувати. В той же час він показав, що послух до влади має бути відносним: людина не повинна віддавати державі те, що по праву належить лише Богові, скажімо, цілковиту відданість і поклоніння (Матвія 4:10; 22:37, 38).

 Ісус розповідав про небесний уряд — Боже Царство (Луки 4:43). Він не втручався в політику, тому що знав: Боже Царство — а не земні уряди — вирішить проблеми людства і зробить життя на землі таким, як задумав Бог (Матвія 6:10). Ісус чітко розумів, що Боже Царство не діє через людські уряди; воно замінить їх (Даниїла 2:44).

 Ні. Ісус сказав своїм учням: «Ви не належите до світу», і вони слухалися цієї вказівки (Івана 15:19). Перші християни наслідували Ісуса і не втручалися в політичні справи цього світу (Івана 17:16; 18:36). Але була одна справа, в якій вони були дуже активні: перші християни ревно виконували Ісусів наказ проповідувати і навчати людей про Боже Царство (Матвія 28:18—20; Дії 10:42).

 Для християн першого століття служіння Богу було найважливішою справою в житті. А втім, вони розуміли, що повинні поважати світську владу (Дії 5:29; 1 Петра 2:13, 17). Вони слухалися її законів і сплачували податки (Римлян 13:1, 7). Хоча християни були політично нейтральними, вони користувалися правовим захистом та іншими послугами, які надавала держава (Дії 25:10, 11; Філіппійців 1:7).

 Біблія чітко вказує, що ні Ісус, ні перші християни не втручалися в політику. Свідки Єгови є християнами, тому теж політично нейтральні. І така їхня позиція в усіх країнах світу. Наслідуючи християн, які жили в першому столітті, вони також виконують Ісусів наказ — проповідують «добру новину про Царство» (Матвія 24:14).