1. В якому світлі повчання часто згадується в Біблії?

ЩО СПАДАЄ вам на думку, коли ви чуєте слово «повчання»? Можливо, ви думаєте про покарання, але це слово має набагато ширше значення. У Біблії повчання часто згадується у позитивному світлі, іноді в одному ряду зі знанням, мудрістю, любов’ю і життям (Присл. 1:2—7; 4:11—13). Чому? Тому що повчання від Бога свідчить, що він любить нас і хоче, щоб ми отримали вічне життя (Євр. 12:6). Це повчання може включати в себе покарання, однак воно не має нічого спільного з грубістю або жорстокістю. Тож значення слова «повчання» передусім пов’язане з вихованням, яке, наприклад, дають своїй дитині люблячі батьки.

2, 3. Чому можна сказати, що повчання включає в себе навчання і покарання? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.)

² Розгляньмо приклад. Хлопчик, якого звати Джонні, кидає м’яч у будинку. Його мама каже: «Джонні, ти знаєш, що не можна бавитися м’ячем у будинку. Ти щось розіб’єш». Проте він нехтує маминим застереженням, продовжує бавитися м’ячем і розбиває вазу. Як мама повчатиме сина? Спочатку вона буде навчати його, а після цього  покарає. Навчаючи Джонні, мама може нагадати йому, чому було неправильно так поводитися. Вона пояснить, що мудро слухатися батьків і що батьківські правила необхідні й розсудливі. Потім, щоб допомогти Джонні засвоїти урок, мама може до належної міри покарати його, приміром, забравши м’яч на деякий час. Це допоможе йому зрозуміти, що непослух має наслідки.

³ Як члени християнського збору, ми належимо до Божої сім’ї (1 Тим. 3:15). Тому ми поважаємо право Єгови встановлювати для нас норми і з любов’ю повчати нас, коли ми їх порушуємо. Крім того, якщо наші вчинки принесли погані наслідки, його повчання нагадає нам, наскільки важливо слухатися нашого небесного Батька (Гал. 6:7). Бог дбає про нас і хоче оберегти від душевного болю (1 Пет. 5:6, 7).

4. а) Яке навчання благословляє Єгова? б) Що ми розглянемо в цій статті?

⁴ Біблійне повчання сприяє тому, щоб наша дитина чи той, з ким ми проводимо вивчення, досягли певної мети — стали послідовниками Христа. Боже Слово є нашим головним знаряддям для навчання. Ми використовуємо його, щоб «повчати в праведності». Так ми допомагаємо нашим дітям і тим, з ким вивчаємо Біблію, зрозуміти «все те, що [Ісус нам] наказав» і дотримуватися цього (2 Тим. 3:16; Матв. 28:19, 20). Єгова благословляє таке навчання, адже завдяки йому нові учні теж зможуть допомагати іншим ставати послідовниками Христа. (Прочитайте Тита 2:11—14.) А тепер розгляньмо відповіді на три важливі запитання. 1) Як повчання від Бога свідчить про його любов до нас? 2) Чого ми вчимось у тих, кого Бог повчав у минулому? 3) Як нам наслідувати Єгову та його Сина, коли ми повчаємо інших?

5. Як повчання від Єгови свідчить про його любов до нас?

⁵ Любов спонукує Єгову виправляти, виховувати і навчати нас, щоб ми перебували в його любові і залишалися на дорозі життя (1 Ів. 4:16). Він ніколи не принижує нас і не ображає, щоб ми не почувалися нічого не вартими (Присл. 12:18). Натомість Єгова зосереджується на наших добрих рисах і поважає нашу свободу волі. Чи все це ви усвідомлюєте, коли Бог повчає вас через своє Слово, біблійні публікації, християнських батьків чи старійшин збору? Якщо ми ступили «на хибний шлях», можливо навіть несвідомо, старійшини намагаються виправити нас у дусі лагідності і цим віддзеркалюють любов Єгови до нас (Гал. 6:1).

6. Як Божа любов виявляється у тому, що на грішника накладають обмеження?

⁶ Але іноді повчання включає в себе не лише пораду чи словесне виправлення. Якщо людина вчинила серйозний гріх, вона може втратити обов’язки в зборі. Таке повчання теж свідчить про Божу любов. Приміром, людина, яка втратила обов’язки, може усвідомити, наскільки важливо їй більше часу приділяти особистому вивченню Біблії, роздумам і молитві. Завдяки цьому вона зміцниться духовно (Пс. 19:7). З часом їй можуть знову доручити втрачені обов’язки. Навіть виключення зі збору відображає любов Єгови, бо захищає збір від поганого впливу (1 Кор. 5:6, 7, 11). І, оскільки Бог карає до належної міри, виключення може допомогти грішнику  зрозуміти серйозність свого гріха і спонукати його покаятися (Дії 3:19).

7. Ким був Шевна і яку погану рису він почав розвивати?

⁷ Щоб зрозуміти, наскільки важливе повчання, розгляньмо приклади двох людей, яких повчав Єгова,— Шевни, котрий жив за часу царя Єзекії, і нашого сучасника, брата Грейама. Шевна був управителем, який наглядав за домом царя, очевидно Єзекії, і посідав велику владу (Ісаї 22:15). Але, на жаль, він загордився і шукав слави для себе. Шевна навіть висік собі помпезну гробницю і їздив на «розкішних колісницях» (Ісаї 22:16—18).

8. Як Єгова повчав Шевну і яким був результат?

⁸ Шевна прагнув слави для себе, тому Бог усунув його з посади і на його місце призначив Еліякима (Ісаї 22:19—21). Це сталося тоді, коли ассирійський цар Сінаххеріб мав намір напасти на Єрусалим. Пізніше ассирійський цар послав до Єрусалима вищих урядників з численним військом, щоб зламати дух юдеїв, залякати Єзекію і змусити його здатися (2 Цар. 18:17—25). До урядників вийшов Еліяким, але він був не сам. Його супроводжували двоє людей. Одним з них був Шевна, який тепер служив писарем. Це показує, що Шевна, імовірно, не озлобився і не образився, а смиренно виконував менш почесні обов’язки. Які уроки ми можемо взяти для себе? Розгляньмо три з них.

9—11. а) Яких важливих уроків можна навчитися з того, що сталося з Шевною? б) Що вас підбадьорює в тому, як Єгова повівся з Шевною?

⁹ По-перше, Шевна втратив своє становище. Те, що з ним сталося, служить пересторогою, адже «загибелі передує гордість, і падінню — пихатий дух» (Присл. 16:18). Припустімо, ви виконуєте в зборі певні обов’язки, через які до вас можуть ставитись як до важливої людини. Чи ви залишаєтеся смиренними? Чи віддаєте славу Єгові за все, що маєте або чого досягли? (1 Кор. 4:7). Апостол Павло написав: «Звертаюсь до кожного з вас: не думайте про себе більше, ніж належить, а думайте так, щоб це свідчило про вашу розсудливість» (Рим. 12:3).

¹⁰ По-друге, суворо докоривши Шевні, Єгова, очевидно, показав, що не вважав його невиправним (Присл. 3:11, 12). Який же це хороший урок  для тих, хто в наш час втратив обов’язки в зборі! Замість того щоб сердитись і ображатися, їм потрібно продовжувати з усіх сил служити Богові за нових обставин і вважати повчання від Єгови доказом його любові. Пам’ятайте, що наш Батько не вважатиме нас безнадійними, якщо ми смиренно йому підкоряємося. (Прочитайте 1 Петра 5:6, 7.) Повчання, яке з любов’ю дає нам Єгова, формує нас. Тож піддаваймося його формуванню.

¹¹ По-третє, те, як Єгова повівся з Шевною, містить цінний урок для тих, хто уповноважений повчати, наприклад, для батьків і християнських наглядачів. Який саме? Повчання від Єгови показує, що він ненавидить гріх, але водночас не байдужий до людини, яка згрішила. Якщо вам, як батькам або наглядачам, доводиться повчати дитину або одновірця, чи ви наслідуєте Єгову, який ненавидить зло і шукає в інших добро? (Юди 22, 23).

12—14. а) Як дехто реагує на повчання від Бога? б) Як Боже Слово допомогло одному брату змінити свій склад розуму і які це принесло результати?

¹² Прикро, однак дехто, отримавши повчання, ображається і навіть відходить від Бога і його народу (Євр. 3:12, 13). Але чи це означає, що таким особам уже неможливо допомогти? Розгляньмо приклад Грейама, якого виключили зі збору і з часом поновили. Проте пізніше він став духовно неактивним. Минуло кілька років, і Грейам попросив старійшину, який намагався допомогти йому, вивчати з ним Біблію.

¹³ Цей старійшина пригадує: «Грейам був гордим. Він критикував старійшин, які його виключили зі збору. Тож кілька вивчень підряд ми обговорювали біблійні вірші про гордість та її вплив. Грейам почав розглядати себе в дзеркалі Божого Слова, і йому не сподобалося те, що він побачив. Які результати це принесло? Грейам визнав, що його засліплювала гордість, яка була наче «колода» в його оці, і що проблема полягала в його власному критичному мисленні. Після цього він став швидко змінюватися на краще. Грейам став регулярно відвідувати зібрання, старанно вивчати Боже Слово і щодня молитися. Крім того, він, як голова сім’ї, почав дбати про духовність своєї дружини і дітей, що дуже їх потішило» (Луки 6:41, 42; Як. 1:23—25).

¹⁴ Старійшина ділиться: «Одного дня Грейам сказав те, що надзвичайно мене вразило. Він визнав: “Я вже багато років знаю правду і навіть служив піонером, але тільки тепер я можу щиро сказати, що люблю Єгову”. Невдовзі Грейама попросили носити мікрофон у Залі Царства, і він дуже цінував це завдання. З його прикладу я побачив для себе урок: якщо людина смиренно підкоряється Богові, приймаючи повчання, вона отримує чимало благословень!»

15. Що ми повинні робити, щоб наше повчання приносило бажані результати?

¹⁵ Щоб бути добрими вчителями, спочатку необхідно бути добрими учнями (1 Тим. 4:15, 16). Так само ті, кому Бог доручив повчати інших, мають самі охоче підкорятися керівництву Єгови. Завдяки такому смиренному підкоренню їх поважають і вони зі свободою мови навчають або виправляють інших. Розгляньмо приклад Ісуса.

16. Які уроки ми можемо взяти з того, яким учителем був Ісус і як він повчав інших?

 ¹⁶ Ісус завжди слухався свого Батька, навіть коли робити це було дуже важко (Матв. 26:39). Ісус пояснював, що все, чого він навчає, а також його мудрість походить від Батька (Ів. 5:19, 30). Своїм смиренням і слухняністю Ісус притягував до себе щиросердих людей. Ці риси допомагали йому бути співчутливим і добрим учителем. (Прочитайте Луки 4:22.) Його приємні слова підбадьорювали тих, хто нагадував надломлену очеретину або тліючий ґніт олійної лампи (Матв. 12:20). Ісус залишався добрим і сердечним, навіть коли інші випробовували його терпіння. Це було очевидним, коли Ісус виправляв своїх апостолів, бо вони виявляли егоїстичний і честолюбний дух (Марка 9:33—37; Луки 22:24—27).

17. Які риси допоможуть старійшинам вміло пасти Божу отару?

¹⁷ Усім, кому доручено повчати на підставі Біблії, варто наслідувати приклад Христа. Так вони покажуть, що хочуть, аби їх формував Бог та його Син. Апостол Петро написав: «Пасіть доручену вам Божу отару, служачи наглядачами не з примусу, а добровільно, так, як Богові до вподоби, не через любов до нечесної наживи, а з завзяттям, не пануючи над отарою, Божою власністю, а подаючи їй приклад» (1 Пет. 5:2—4). Безумовно, якщо наглядачі з радістю підкоряються Богу та голові збору Христу, благословення отримують і вони самі, і ті, про кого вони дбають (Ісаї 32:1, 2, 17, 18).

18. а) Чого Єгова вимагає від батьків? б) Як Бог допомагає батькам виконувати їхні обов’язки?

¹⁸ Ті самі принципи необхідно застосовувати і в сім’ї. Бог звелів головам сімей: «Не дратуйте своїх дітей, а виховуйте їх, повчаючи і наставляючи згідно з волею Єгови» (Еф. 6:4). Наскільки важлива ця вимога? У Прислів’я 19:18 сказано: «Повчай свого сина, поки є ще надія, нехай на тобі не лежить вина за його смерть». Якщо християни не дають своїй дитині необхідного повчання, вони відповідатимуть перед Єговою (1 Сам. 3:12—14). Але коли батьки смиренно просять в Єгови допомоги, шукають керівництва в його Слові і покладаються на його святий дух, вони отримують від Бога мудрість і силу. (Прочитайте Якова 1:5.)

19, 20. а) Які благословення ми отримуємо, якщо приймаємо повчання від Бога? б) Що ми розглянемо в наступній статті?

¹⁹ Якщо ми приймаємо повчання від Бога і наслідуємо Єгову та Ісуса, коли повчаємо інших, то отримуємо безліч благословень. Уже тепер наші сім’ї і збори втішаються миром. Кожен почувається любимим, цінним і захищеним. А в майбутньому ми зможемо насолоджуватися такими благословеннями в повній мірі (Пс. 72:7). І не буде перебільшенням сказати, що завдяки повчанню від Єгови ми зможемо жити вічно в мирі і злагоді як одна сім’я і завжди відчувати на собі його батьківську опіку. (Прочитайте Ісаї 11:9.) Якщо ми саме так ставимось до повчання від Бога, то будемо сприймати це повчання як доказ Божої незрівнянної любові до нас.

²⁰ У наступній статті ми більше дізнаємося про повчання у сім’ї і в зборі. Крім того, ми поговоримо про самодисципліну, а також довідаємося, що є гіршим за біль, якого може завдавати повчання.