Слово «амінь» означає «нехай буде так» або «безперечно». Воно походить від єврейського кореневого слова, яке означає «бути вірним», «бути гідним довір’я». Інколи воно вживалось в юридичному контексті. Давши клятву, людина мала сказати «амінь», щоб підтвердити, що вона говорить правду і готова відповідати за свої слова (Чис. 5:22). Якщо людина прилюдно сказала «амінь», це було для неї додатковим стимулом дотриматися свого слова (Неем. 5:13).

Яскравий приклад вживання слова «амінь» записано в 27-му розділі Повторення Закону. Після того як ізраїльтяни увійшли в Обіцяний край, вони зібралися між горою Евал та горою Геризім, щоб слухати Закон, який їм зачитували вголос. Ізраїльтяни мали не лише слухати, але й казати, що погоджуються з Законом. Після кожного зачитаного прокляття, яке чекало на них за непослух, вони казали: «Амінь!» (Повт. 27:15—26). Тільки уявіть собі, як багато тисяч чоловіків, жінок і дітей гучно говорять «амінь»! (Іс. Нав. 8:30—35). Безперечно, вони не забули слів, які промовили в цей день. І ці ізраїльтяни дотримувалися свого слова, адже в Біблії написано: «Служили ізраїльтяни Єгові всі дні Ісуса Навина й усі дні старійшин, які пережили Ісуса і знали все, що Єгова зробив для Ізраїля» (Іс. Нав. 24:31).

Ісус також вживав слово «амінь», щоб підтвердити правдивість сказаного, але робив це по-особливому. Він казав «амінь» не у відповідь на чиїсь слова, а перш ніж висловити якесь правдиве твердження (українською це слово перекладено як «правда»). Іноді Ісус повторював це слово,  кажучи «амінь, амінь» (що перекладено як «щира правда») (Матв. 5:18; Ів. 1:51). Таким чином він запевняв своїх слухачів у тому, що його слова були абсолютною істиною. Ісус міг говорити так впевнено тому, що був уповноважений виконати всі Божі обіцянки (2 Кор. 1:20; Об’яв. 3:14).

Ізраїльтяни також вживали слово «амінь», коли віддавали славу Єгові й молились до нього (Неем. 8:6; Пс. 41:13). Коли ті, хто слухав молитву, в кінці казали «амінь», вони показували, що погоджуються зі сказаним. Таким чином усі присутні могли з радістю брати участь у цьому виді поклоніння. Саме це відбулося за часу царя Давида, коли ковчег Єгови принесли в Єрусалим. Під час відзначення цієї події звучала щира молитва, яку Давид склав у формі пісні. Вона записана в 1 Хронік 16:8—36. Почувши ці слова, «весь народ сказав: “Амінь!” — і віддав Єгові славу». Завдяки цьому ізраїльтяни, безумовно, ще більше раділи, що можуть разом поклонятися Єгові.

Християни в першому столітті теж вживали слово «амінь», коли вихваляли Єгову. Письменники Біблії часто використовували його у своїх листах (Рим. 1:25; 16:27; 1 Пет. 4:11). У книзі Об’явлення описується, як духовні створіння на небі прославляють Єгову, кажучи: «Амінь! Вихваляйте Яг!» (Об’яв. 19:1, 4). Перші християни говорили «амінь» в кінці молитов на зібраннях (1 Кор. 14:16). Проте вони не повторювали це слово просто механічно.

Розглянувши, як служителі Єгови в минулому використовували слово «амінь», ми бачимо, чому так важливо казати його в кінці молитви. Коли ми говоримо «амінь» в кінці своєї особистої молитви, ми показуємо, що наші слова були щирими. А коли ми кажемо  «амінь» — навіть подумки — в кінці спільної молитви, ми показуємо, що погоджуємося зі сказаним. Подивімося, чому ще наше «амінь» має значення.

Ми уважні під час молитви, яка є частиною нашого поклоніння. Важливо не лише те, що ми висловлюємо свою згоду зі сказаним у молитві, але й те, наскільки уважно ми слухаємо її. Оскільки ми хочемо, щоб наше «амінь» було щирим, ми повністю зосереджуємо свої думки на молитві.

Ми об’єднані в поклонінні. Публічні молитви зосереджують нашу увагу на тому, що відомо всім членам збору (Дії 1:14; 12:5). Коли ми з нашими братами і сестрами від усього серця кажемо «амінь», це ще більше об’єднує нас. Те, що ми разом — вголос чи подумки — говоримо «амінь», може бути для Єгови додатковою підставою, щоб виконати наше спільне прохання.

Ми несемо славу Єгові. Бог помічає все, що ми робимо в поклонінні йому (Луки 21:2, 3). Він бачить наші спонуки і наше серце. Навіть якщо нам доводиться слухати зібрання по телефону, ми можемо не сумніватися, що наше смиренне «амінь» не пройде повз увагу Єгови. Адже так ми несемо йому славу спільно з усіма присутніми на зібранні.

Хоча наше «амінь» може здаватися чимось несуттєвим, воно має велике значення. В енциклопедії «Розуміння Біблії» зазначається, що «лише одним цим словом» Божі служителі можуть виражати свою «впевненість, цілковиту згоду і щиру надію, якої сповнене їхнє серце». Нехай кожне наше «амінь» буде приємним Єгові! (Пс. 19:14).