УСІ ми хочемо, аби нас вважали добрими, великодушними людьми. Однак бути такими людьми нелегко в сьогоднішньому світі. У Біблії передрікалося, що люди «не любитимуть великодушності *» (2 Тим. 3:3). Багато хто має свій власний погляд на те, що є правильним і неправильним. Тому не дивно, що «добро назива[ють] злом, а зло добром» (Ісаї 5:20). Крім того, на нас впливає наше минуле і недосконалість. Тож ми можемо почуватися подібно до Анни *, яка вже багато років служить Єгові. Вона каже: «Я весь час сумніваюся, що можу бути доброю людиною».

На щастя, всі ми можемо розвивати великодушність. Ця риса належить до плоду святого духу Бога. А його дух допоможе нам здолати будь-які наші зовнішні чи внутрішні перешкоди. Тож детальніше розгляньмо, що таке великодушність, і дізнаймось, як нам виявляти її ще більшою мірою.

Вжите в Біблії слово «великодушність» має широке значення. Великодушність — це риса, що характеризує хорошу, добру людину, яка прагне робити добро і вирізняється великою доброзичливістю. Ця позитивна риса немає нічого спільного з негідністю або порочністю. Вона виражається у добрих вчинках на благо іншим.

Ви, мабуть, бачили, як хтось з готовністю чинить добро своїм рідним чи друзям. Але чи цього достатньо, щоб бути великодушною людиною? Звичайно, нам не під силу досконало виявляти цю рису, адже Біблія каже, що «немає на землі праведної людини, яка завжди робить добро і ніколи не грішить» (Еккл. 7:20). Апостол Павло відверто визнавав: «Я знаю: в мені, тобто в моєму тілі, не живе нічого доброго» (Рим. 7:18). Отже, якщо ми хочемо розвивати великодушність, нам необхідно вчитися в того, хто є Джерелом великодушності.

Бог Єгова власним прикладом показує, що таке справжня великодушність. Про нього псалмоспівець Давид сказав: «Знаю, що твоя великодушність і віддана любов обов’язково будуть зі мною все моє життя» (Пс. 23:6). Також ми читаємо: «Ти добрий, і добрі діла твої. Навчи мене своїх постанов» (Пс. 119:68). Розгляньмо дві грані великодушності Єгови, згадані в цьому вірші.

Єгова добрий. Великодушність є невід’ємною частиною особистості Єгови. Згадаймо, що відбулося, коли Єгова сказав Мойсею: «Я зроблю так, що ти побачиш усю мою великодушність». Коли Мойсей бачив славу Єгови, в тому числі його великодушність, він чув такі слова: «Єгова, Єгова, Бог милосердний і співчутливий, негнівливий, сповнений відданої любові та у всьому правдивий; він виявляє віддану любов тисячам і прощає провини, переступи та гріхи, але ніколи не залишає винних без кари» (Вих. 33:19; 34:6, 7). Тож  можна зробити висновок, що великодушність віддзеркалюється в усіх гранях особистості Єгови. Хоча Ісус був найвеликодушнішим з усіх людей, він сказав: «Ніхто не є добрим [або «великодушним»], крім одного — Бога» (Луки 18:19).

Діла Єгови добрі. Про великодушність Бога свідчить усе, що він робить. У Біблії сказано: «Єгова добрий до всіх, його милосердя видно в усіх його ділах» (Пс. 145:9). Єгова виявляє великодушність без упередження: він кожній людині дає життя і все необхідне для життя (Дії 14:17). Також про великодушність Єгови свідчить те, що він прощає нас. Псалмоспівець написав: «Єгово, ти добрий і охоче прощаєш» (Пс. 86:5). Ми можемо не сумніватися, що «Єгова не відмовить у добрі тим, хто ходить у непорочності» (Пс. 84:11).

Ми створені за образом Божим, тому можемо бути великодушними і робити добро (Бут. 1:27). Усе ж Біблія закликає Божих служителів: «Навчіться чинити добро» (Ісаї 1:17). Але як нам це зробити? Розгляньмо три способи.

По-перше, ми можемо молитися про святий дух, який допомагає християнам виявляти справжню великодушність (Гал. 5:22). Завдяки Божому духу ми вчимося любити добро і відкидати зло (Рим. 12:9). Біблія говорить, що Єгова може допомогти нам «бути стійкими в кожному доброму ділі й слові» (2 Фес. 2:16, 17).

По-друге, ми маємо читати Боже натхнене Слово. Коли ми читаємо Біблію, Єгова навчає нас «усієї дороги добра» і споряджає «до кожного доброго діла» (Присл. 2:9; 2 Тим. 3:17). Читаючи Біблію і роздумуючи над прочитаним, ми наповнюємо своє серце дорогоцінними знаннями про Бога і його волю. Так ми додаємо до своєї скарбниці коштовності, які можемо використати пізніше (Луки 6:45; Еф. 5:9).

По-третє, ми намагаємося наслідувати добрі приклади (3 Ів. 11). Такі приклади можна знайти в Біблії. Звичайно, найліпший приклад подають Єгова та Ісус. Але можна розглянути також приклади Божих служителів, котрих знали як добрих, великодушних людей. Можна згадати двох з них — Тавіту і Варнаву (Дії 9:36; 11:22—24). Вивчаючи їхній приклад, ви можете багато чого навчитися. Зверніть увагу на те, як вони допомагали іншим. Подумайте, як ви могли б надавати допомогу членам своєї сім’ї чи збору. Крім того, подивіться, які благословення отримали Тавіта і Варнава за свою великодушність. Ви теж можете отримати подібні благословення.

 Також подумайте про тих, хто чинить добро в наш час. Приміром, згадайте про старійшин, які «любл[ять] великодушність» і наполегливо трудяться у зборі. Не забувайте і про вірних сестер, які словом і ділом «навчають добра» (Тита 1:8; 2:3). Ось що розповідає сестра, на ім’я Рослін: «Моя подруга старається допомагати іншим у зборі і підбадьорювати їх. Вона роздумує над їхніми обставинами і часто робить їм невеличкі подарунки або якось ще їм допомагає. Я вважаю її справді великодушною людиною».

Єгова заохочує своїх служителів: «Шукайте добра» (Ам. 5:14). Якщо ми це робимо, то будемо не лише любити Божі норми, але й поглибимо своє бажання чинити добро.

Не варто думати, що для того, аби бути великодушним, потрібно робити щось неймовірне чи йти на величезні жертви. Розгляньмо приклад. Чи може художник намалювати портрет, зробивши всього лише один-два мазки? Щоб намалювати портрет, він зробить багато мазків. Подібно і наша великодушність стає очевидною завдяки багатьом вчинкам.

Біблія радить нам бути приготовленими і готовими до добрих діл (2 Тим. 2:21; Тита 3:1). Якщо ми уважні до потреб інших, то побачимо, як нам догоджати «ближньому йому на добро, прагнучи його зміцнити» (Рим. 15:2). Для цього іноді треба ділитися з іншими тим, що ми маємо (Присл. 3:27). Ми могли б запросити когось на частування або для підбадьорливого спілкування. Якщо нам відомо, що хтось захворів, можна послати йому листівку, зателефонувати чи відвідати його. Безсумнівно, ми знайдемо чимало нагод сказати добре слово, «яке при потребі може зміцнити, принести пожиток слухачам» (Еф. 4:29).

Як і Єгова, ми прагнемо робити всім добро. Тому ми ставимося до інших безсторонньо. Ми доводимо це насамперед тим, що проповідуємо добру новину про Царство всім людям. Дотримуючись наказу Ісуса, ми намагаємося робити добро навіть тим, хто нас ненавидить (Луки 6:27). Завжди правильно виявляти доброту до інших і робити їм добро, адже «проти цього немає закону» (Гал. 5:22, 23). Якщо, незважаючи на протидію чи переслідування, ми добре поводимося, то цим можемо приваблювати людей до правди і прославляти Бога (1 Пет. 3:16, 17).

Добра людина пожинає «нагороду за свої вчинки» (Присл. 14:14). Якою може бути ця нагорода? Якщо ми є добрими до інших, вони, цілком імовірно, ставитимуться до нас так само (Присл. 14:22). І, навіть якщо хтось поводиться з нами погано, ми своїми добрими ділами можемо пом’якшити його серце і розтопити його суворість (Рим. 12:20, прим.).

Багато хто на власному досвіді переконався, що, чинячи добро і відкидаючи зло, можна отримати благословення. Розгляньмо приклад Ненсі. Вона каже: «У минулому я поводилася нерозсудливо й безпутно та нікого не поважала. Проте коли я довідалась про Божі норми добра і почала їх застосовувати, я стала почуватися щасливішою. Тепер у мене є самоповага і почуття власної гідності».

Ми хочемо розвивати великодушність насамперед тому, що це тішить серце Єгови. Навіть якщо багато хто не помічає того, що ми робимо, це бачить Єгова. Він знає про всі наші добрі діла і думки (Еф. 6:7, 8). Як він винагороджує нас? Біблія дає відповідь: «Добра [або «великодушна»] людина отримує схвалення від Єгови» (Присл. 12:2). Тож продовжуймо розвивати великодушність. Єгова обіцяє, що той, «хто чинить добро, отримає славу, честь і мир» (Рим. 2:10).