Джек і Марі-Лін разом служать повночасно з 1988 року. Завдяки своєму унікальному вмінню пристосовуватися до нових обставин вони з готовністю виконували різні завдання у Гваделупі та у Французькій Гвіані. За цими територіями тепер наглядає французький філіал. Поставмо Джеку і Марі-Лін кілька запитань.

Що спонукало вас розпочати повночасне служіння?

Марі-Лін. Я виростала у Гваделупі. Часто ми з мамою, яка була ревним Свідком, проповідували цілими днями. Я люблю людей, тож, здобувши освіту, я відразу розпочала піонерське служіння. Це було в 1985 році.

Джек. У юності я постійно спілкувався з повночасними служителями, яким подобалося служіння. На канікулах я нерідко служив допоміжним піонером. Іноді по вихідних я разом з іншими їхав автобусом до піонерів на їхню територію, де ми проповідували цілий день. Після цього ми йшли на пляж. Це були чудові часи!

Невдовзі після одруження з Марі-Лін у 1988 році я сказав собі: «Нас ніщо не тримає, то чому б нам не послужити більше?» Я приєднався до Марі-Лін у піонерському служінні. Через рік, коли ми закінчили навчання у Школі піонерів, нас призначили спеціальними піонерами. У нас було кілька цікавих завдань у Гваделупі. Пізніше нас попросили переїхати у Французьку Гвіану.

Упродовж років ви отримували багато різних призначень. Що допомагало вам пристосовуватися до нових обставин?

Марі-Лін. Брати з Бетелю у Французькій Гвіані знали, що наш улюблений біблійний вірш — Ісаї 6:8. Тож, телефонуючи нам, вони часто на початку розмови жартівливо питали: «Пам’ятаєте свій улюблений вірш?» Це означало, що незабаром нас призначать в іншу територію. І ми казали: «Ось ми! Пошли нас!»

Ми не порівнюємо наше служіння в новій території з тим, що мали раніше, щоб не  втратити радості. Крім того, ми стараємось познайомитися з братами і сестрами.

Джек. У минулому деякі наші друзі з добрих спонук намагалися переконати нас не переїжджати, тому що вони хотіли, щоб ми залишилися з ними. Але коли ми їхали з Гваделупи, один брат нагадав нам Ісусові слова, записані у Матвія 13:38: «Поле — це світ». Тож, коли нас призначають в іншу місцевість, ми нагадуємо собі, що, хоч би де ми служили, ми служимо в тому самому полі. Адже найважливішим є те, що в цій території живуть люди.

Коли ми переїжджаємо в нову територію, ми бачимо там доволі щасливих людей. Отож ми намагаємося жити так, як живуть місцеві люди. Їжа може бути незвичною, але ми їмо те, що й вони, і п’ємо те, що й вони, дотримуючись при цьому правил гігієни. Про кожне завдання ми стараємося говорити позитивно.

Марі-Лін. Також ми багато чого вчимося в місцевих братів. Пам’ятаю, коли ми тільки прибули у Французьку Гвіану, йшов проливний дощ. Ми думали, що підемо в служіння після того, як припиниться дощ. Проте одна сестра запитала мене: «То що, йдемо?» Я здивовано відповіла: «Як?» Вона сказала: «Бери парасолю. Ми поїдемо на велосипедах». Тож я навчилася їздити на велосипеді, тримаючи парасолю. Якби не цей випадок, я ніколи б не наважилась проповідувати в дощову погоду.

Ви переїжджали приблизно 15 разів. Чи можете щось порадити іншим стосовно переїзду?

Марі-Лін. Звичайно, переїжджати нелегко. Важливо знайти затишне житло, де ви зможете відпочивати після служіння.

Джек. Я зазвичай перефарбовую стіни нашого нового помешкання. Тому, коли брати з філіалу знають, що ми недовго будемо в якомусь місці, вони жартують, кажучи: «Джеку, цього разу не фарбуй стіни».

Марі-Лін вже стала спеціалістом з пакування речей. Вона розкладає все по коробках і підписує їх: «ванна кімната», «спальня», «кухня» і таке інше. Тож, коли ми приїжджаємо в новий будинок, нам легко розкласти коробки по відповідних кімнатах. Марі-Лін складає список вмісту кожної  коробки, щоб ми могли швидко знайти потрібну нам річ.

Марі-Лін. Ми навчилися все добре організовувати, тому можемо відразу братися за служіння.

Як ви плануєте час, щоб старанно виконувати своє служіння? (2 Тим. 4:5).

Марі-Лін. По понеділках ми відпочиваємо і готуємося до зібрань. А з вівторка ми ходимо у служіння.

Джек. Хоча в нас є визначена норма годин, ми не зосереджуємося на цьому. Наше життя обертається навколо служіння. Як тільки ми виходимо з дому, ми починаємо говорити з усіма, кого зустрічаємо. І так аж до нашого повернення.

Марі-Лін. Наприклад, коли ми йдемо на пікнік, я завжди беру з собою буклети. Деякі люди підходять до нас і просять публікації, навіть якщо ми не казали їм, що ми Свідки Єгови. Тому ми зважаємо на те, як одягаємося і як поводимося. Люди звертають на це увагу.

Джек. Також ми даємо свідчення сусідам своєю хорошою поведінкою. Я підбираю папірці, виношу сміття і грабаю довкола будинку. Наші сусіди помічають це і деколи питають: «У вас часом немає Біблії для мене?»

Ви часто проповідуєте у віддалених територіях. Чи якась поїздка особливо вам запам’яталась?

Джек. У Гвіані до деяких територій важко добиратися. Нерідко нам доводиться їхати поганими дорогами і протягом тижня долати понад 600 кілометрів. Особливо нам запам’ятався візит до Сент-Елі в лісах Амазонки. Туди ми добиралися кілька годин позашляховиком і човном. Більшість тамтешніх мешканців є золотошукачами. Дехто з них давав нам із вдячності за наші публікації невеличкі золоті самородки. Ввечері ми показали один з фільмів нашої організації. Прийшло чимало людей.

Марі-Лін. Недавно Джека запросили в Камопі виголосити промову на Спомині. Щоб дістатися туди, ми пливли човном по річці Ояпок чотири години. Це була захоплива подорож!

Джек. У місцях, де річка була мілка, дуже небезпечними могли бути пороги. Можу запевнити вас: коли ви наближаєтеся до порогів, це справляє глибоке враження. Човняр має бути дуже вправним, щоб пройти такі місця. Але це була чудова поїздка. Хоча Свідків було тільки шестеро, на Спомин прийшло приблизно 50 осіб, у тому числі американські індіанці.

Марі-Лін. На молодих людей, які хочуть більше служити Єгові, чекають такі ж захопливі випадки. Оскільки за таких обставин вам треба покладатися на Єгову, ваша віра зміцнюється. Ми часто бачимо, як Єгова допомагає нам.

Ви опанували кілька мов. Чи вам легко даються мови?

Джек. Зовсім ні. Я вивчив ці мови, тому що була потреба. Мені довелося проводити вивчення «Вартової башти» мовою сранан-тонго *, хоча тоді я ще навіть ні разу не читав Біблію на зібранні. Я запитав брата, що з цього вийшло. Він відповів: «Ми не все розуміли, але було дуже добре». Мені допомагали діти. Коли я робив помилку, мене виправляли саме діти, а не дорослі. Я багато чого навчився в них.

Марі-Лін. В одній території я проводила біблійні вивчення французькою, португальською і сранан-тонго. Одна сестра порадила, щоб спочатку я проводила вивчення мовою, яка для мене найважча, а в останню чергу — мовою, яку я знаю найліпше. Згодом я зрозуміла, наскільки мудрою була ця порада.

Одного дня я проводила біблійне вивчення мовою сранан-тонго, а потім мала  вивчення португальською. Коли я почала друге вивчення, сестра, яка була зі мною, сказала: «Марі-Лін, здається, так не піде!» Я усвідомила, що розмовляю з бразилійкою мовою сранан-тонго, а не португальською.

Вас дуже люблять брати і сестри, з якими ви служите. Як вам вдається розвивати такі дружні стосунки?

Джек. У Прислів’я 11:25 сказано: «Щедра людина житиме в достатку». Ми охоче присвячуємо свій час та сили іншим. Про роботу, пов’язану з доглядом за Залом Царства, дехто говорить: «Нехай це роблять вісники». Але я відповідаю: «Я теж вісник. Тож, якщо є якась робота, я маю її виконувати». Ми, як і всі, потребуємо часу для себе, однак не хочемо, щоб це заважало нам чинити добрі діла для інших.

Марі-Лін. Ми стараємось щиро цікавитися нашими братами і сестрами. Завдяки цьому ми знаємо, коли їм потрібно, щоб хтось подивився за їхніми дітьми або забрав їх зі школи. Тоді ми намагаємось змінити свої плани і допомогти. Ми розвиваємо близькі стосунки з іншими, з готовністю надаючи їм допомогу.

Які благословення ви отримали, служачи там, де є більша потреба?

Джек. Повночасне служіння збагатило наше життя. У нас є чимало нагод насолоджуватися різноманітним творінням Єгови. Бувають і труднощі, але ми маємо душевний мир, бо знаємо, що нас підтримає Божий народ, хоч би де ми були.

У молоді роки мене ув’язнили у Французькій Гвіані за християнський нейтралітет. Я навіть не міг собі уявити, що колись повернуся сюди, буду тут служити місіонером і матиму доручення відвідувати в’язниці. Справді, Єгова щедро зливає свої благословення.

Марі-Лін. Коли я присвячую свій час і сили іншим, це приносить мені найбільшу радість. Служити Єгові для нас велике щастя. Крім того, завдяки служінню наш шлюб стає міцнішим. Скажімо, іноді Джек запитує, чи можемо ми запросити на обід подружню пару, яку треба підбадьорити. А я відповідаю: «Я теж подумала про це!» У нас так часто буває.

Джек. Нещодавно в мене виявили рак простати. Я кажу Марі-Лін, хоча вона цього й не любить: «Кохана, якби завтра прийшла моя смерть, то я помру, не доживши “до глибокої старості”. Але я помру задоволений життям, знаючи, що присвятив його духовним справам, заради яких варто жити» (Бут. 25:8).

Марі-Лін. Єгова доручав нам завдання, яких ми не сподівалися і про які навіть не могли подумати. Наше життя сповнене численними благословеннями. Ми цілковито впевнені в підтримці Бога і з готовністю підемо туди, куди попросить організація.