1. Як на наше смирення може впливати самолюбний дух цього світу?

ЧОМУ нам нелегко застосовувати знання, які ми набуваємо з Божого Слова? Одна з причин полягає в тому, що нам потрібне смирення, щоб поводитись правильно. Крім того, важко залишатися смиренними в ці «останні дні», адже нас оточують «самолюбні, грошолюбні, хвалькуваті, пихаті» і «позбавлені самовладання» люди (2 Тим. 3:1—3). Будучи Божими служителями, ми знаємо, що вони поводяться неправильно, навіть якщо хтось схвалює їхню поведінку. Але водночас ми можемо заздрити успіхам таких людей (Пс. 37:1; 73:3). Дехто міг би думати: «Чи варто ставити інтереси інших вище від власних? Чи не втрачу я повагу людей, якщо буду поводитись “як менший”?» (Луки 9:48). Якщо ми дозволимо самолюбному духу цього світу впливати на нас, то можемо зашкодити своїм теплим стосункам з братами і сестрами в зборі. Крім того, іншим складно буде розпізнати в нас християн. Однак, досліджуючи добрі приклади Божих служителів, про яких розповідає Біблія, ми будемо мати благословення.

2. Чого ми можемо навчитися з прикладу вірних Божих служителів?

 ² Якщо ми хочемо наслідувати приклади вірних Божих служителів, нам треба роздумувати над тим, як вони розвинули дружбу з Єговою, як отримали його схвалення і звідки черпали сили, щоб виконувати волю Бога. Таке дослідження є важливою частиною нашого духовного харчування.

3, 4. а) Як Єгова навчає нас? б) Чому можна сказати, що духовна пожива — це не лише знання, які ми отримуємо?

³ Єгова дає нам чимало хороших порад і навчає нас через Біблію, наші християнські публікації, веб-сайти, телеканал JW Broadcasting, зібрання та конгреси. Однак, згідно зі словами Ісуса, записаними в Івана 4:34, духовна пожива — це не лише знання, які ми отримуємо. Що ще включає в себе духовна пожива? Ісус сказав: «Моя їжа — виконувати волю того, хто мене послав, і завершити його працю».

⁴ Для Ісуса духовною поживою було також дотримання Божих вказівок. Подібно як споживання здорової їжі приносить нам задоволення і живить наш організм, виконання Божої волі зміцнює наше серце і живить нашу віру, щоб ми могли отримати вічне життя. Скільки разів ви приходили втомленими на зустріч для проповідницького служіння, а після проповідування поверталися додому відсвіженими та радісними?

5. Яку нагороду приносить мудрість?

⁵ Мудрість — це насамперед вміння застосовувати те, чого нас навчає Єгова (Як. 3:13). Нагорода, яку приносить мудрість, варта зусиль. У Біблії говориться: «Ніщо з того, чого ти бажаєш, не зрівняється з нею... Для тих, хто її тримається, вона — дерево життя, і ті, хто міцно вхопився за неї, будуть названі щасливими» (Присл. 3:13—18). Ісус сказав: «Якщо ви знаєте це, то щасливі, коли так робите» (Ів. 13:17). Щастя учнів Ісуса залежало від того, чи вони робитимуть те, що він їм сказав. Вони мали дотримуватися вчень Ісуса і наслідувати його приклад все своє життя.

6. Чому нам треба й далі виявляти мудрість?

⁶ Нам теж важливо постійно застосовувати те, про що ми дізнаємо́ся. Наприклад, слюсар може мати інструменти, матеріали і знання. Проте все це не принесе йому користі, якщо він не буде цим послуговуватися. Можливо, в минулому він займався слюсарною справою і здобув неоціненний досвід. Однак щоб залишатися майстерним слюсарем, він повинен і далі застосовувати на практиці набуті знання. Подібно й ми, коли пізнали правду, почувалися щасливими, бо застосовували те, про що читали в Біблії. Але щоб залишатися щасливими, нам необхідно щодня смиренно керуватися тим, чого нас навчає Єгова.

7. До чого нас мають спонукувати біблійні приклади?

⁷ Розгляньмо кілька ситуацій, в яких може випробовуватися наша смиренність, і подивімось, як вірні служителі давнини залишалися смиренними в подібних ситуаціях. Щоб зміцнитися духовно, недостатньо просто розглянути цю інформацію. Подумайте, як ви особисто можете застосувати її, і робіть це без зволікань.

8, 9. Що про смиренність апостола Павла говорять події, описані в Дії 14:8—15? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.)

⁸ Божа воля полягає в тому, щоб «усілякі люди врятувалися і набули точного знання правди» (1 Тим. 2:4). А як ви ставитеся до людей, які ще не пізнали правду? Хоча апостол Павло шукав у синагогах тих, хто вже знав щось про Бога, він проповідував не лише юдеям. Реакція людей, які поклонялися фальшивим богам, випробовувала глибину смирення Павла.

⁹ Наприклад, під час першої місіонерської подорожі Павла мешканці Лікаонії помилково прийняли його і Варнаву за супергероїв, вважаючи їх втіленням їхніх фальшивих богів Гермеса і Зевса. Чи Павла і Варнаву підхопила хвиля слави? Чи вони думали, що тепер перепочинуть від усіх переслідувань, яких їм довелося зазнати у двох попередніх містах? Чи вони вважали, що така слава допоможе їм поширювати добру новину? Зовсім ні! Павло і Варнава негайно запротестували проти цього. Вони роздерли своє вбрання і, кинувшись у натовп, закричали: «Навіщо ви це робите? Ми такі ж немічні люди, як і ви» (Дії 14:8—15).

10. В якому розумінні Павло і Варнава могли вважати себе рівними з мешканцями Лікаонії?

¹⁰ Павло і Варнава, визнавши, що вони теж недосконалі, не мали на увазі, що їхнє поклоніння майже нічим не відрізняється від поклоніння язичників. Ці двоє чоловіків були місіонерами, які виконували особливе завдання (Дії 13:2). Вони були помазані святим духом і отримали славну надію. Усе ж Павло і Варнава розуміли, що мешканці Лікаонії можуть отримати такі самі благословення, якщо приймуть добру новину.

11. Як нам наслідувати смиренність Павла, коли ми проповідуємо?

¹¹ Як нам наслідувати смиренність Павла? По-перше, не можна прагнути або допускати, щоб інші звеличували нас за те, що ми робимо завдяки силі Єгови. Кожному з нас варто запитати себе: «Як я ставлюся до людей, яким проповідую? Чи не поділяю я поширених у нашій місцевості упереджень до певних людей?» Свідки Єгови по цілому світі задумуються над тим, що ще можна зробити, щоб люди на їхніх територіях відгукувалися на добру новину. Іноді їм доводиться вивчати мову і звичаї тих, кого часто зневажають у суспільстві. Свідки, які хочуть допомогти таким людям, ні в якому разі не повинні ставитися до них зверхньо. Вони намагаються зрозуміти кожного, щоб звістка про Царство торкнулася його серця.

12. Як Епафрас виявляв безкорисливу турботу про інших?

¹² Крім того, ми показуємо, що смиренно дотримуємося Божих вказівок, якщо молимося за тих, хто вже «отримав таку ж дорогоцінну віру, як і ми» (2 Пет. 1:1). Так робив Епафрас. У Біблії про нього згадується тричі і тільки в натхнених листах Павла. Перебуваючи під домашнім арештом у Римі, Павло написав християнам у Колоссах, що Епафрас «завжди ревно молиться за [них]» (Кол. 4:12). Він добре знав братів і щиро про них дбав. Епафрас був «співв’язнем» Павла, усе ж він не забував про духовні потреби інших (Филим. 23). І він робив те, що міг, аби допомогти їм.  Хіба це не свідчить про безкорисливу турботу? Молитви за наших братів і сестер мають справжню силу, особливо якщо ми згадуємо про них конкретно, по імені (2 Кор. 1:11; Як. 5:16).

13. Як ви можете наслідувати приклад Епафраса, коли молитеся?

¹³ Подумайте, кого ви можете згадувати по імені у своїх молитвах. Подібно до Епафраса, чимало наших братів і сестер моляться за членів свого збору і за сім’ї, які виконують нелегкі обов’язки або яким доводиться приймати серйозні рішення чи боротися зі спокусами. Багато хто молиться за тих, чиї імена можна знайти на сайті jw.org, у статті «Свідків Єгови ув’язнюють за віру». (Дивіться НОВИНИ > ЮРИДИЧНА СИТУАЦІЯ.) До того ж було б добре згадувати про тих, хто втратив дорогих людей, хто нещодавно пережив стихійне лихо чи війну або хто має фінансові проблеми. Безперечно, багато братів і сестер потребують наших молитов. Молячись за них, ми показуємо, що дбаємо не лише про власні інтереси, а й про інтереси інших (Філ. 2:4). Єгова вислуховує такі молитви.

14. Як Єгова подає неперевершений приклад у тому, як слухати інших?

¹⁴ Інша можливість виявити глибину свого смирення — це охоче слухати людей. В Якова 1:19 говориться: «Кожна людина повинна бути швидкою до слухання». Сам Єгова подає у цьому неперевершений приклад (Бут. 18:32; Іс. Нав. 10:14). Подивімося, чого ми можемо навчитися з розмови, записаної у Вихід 32:11—14. (Прочитайте.) Єгова дав Мойсею нагоду висловити свої думки, хоч і не потребував порад. Яка людина стала б уважно слухати того, хто виявляв хибне мислення, а потім брати до уваги його поради? Усе ж Єгова терпеливо слухає людей, які звертаються до нього з вірою.

15. Як нам наслідувати Єгову, шануючи інших?

¹⁵ Кожному з нас варто запитати себе: «Якщо Єгова настільки смиренний, що вислуховує людей, як це було у випадку з Авраамом, Рахіллю, Мойсеєм, Ісусом Навином, Маноахом, Іллєю та Єзекією, чи не маю я наслідувати його приклад? Чи можу я ще більше шанувати всіх братів, вислуховуючи їхні поради і навіть застосовуючи їх, якщо доречно? Чи хтось у зборі або в сім’ї тепер потребує моєї уваги? Що мені треба зробити і як я буду це робити?» (Бут. 30:6; Суд. 13:9; 1 Цар. 17:22; 2 Хр. 30:20).

16. Як реагував цар Давид, коли його провокував Шім’ї?

¹⁶ Смиренність також допомагає нам виявляти самовладання, коли нас провокують (Еф. 4:2). Чудовий приклад цього можна знайти у 2 Самуїла 16:5—13. (Прочитайте.) Шім’ї, чоловік з родини Саула, ображав Давида та його слуг і нападав на них. Давид терпів це, хоча й міг покласти цьому край. Що допомогло Давиду виявити самовладання? Відповідь можна знайти, розглянувши 3-й Псалом.

17. Що допомогло Давиду виявити самовладання і як нам наслідувати його?

¹⁷ У надписі до 3-го Псалма вказано, що він був складений, коли Давид «утікав від свого сина Авесалома».  У 1-му і 2-му віршах згадуються події, описані в 16-му розділі Другої книги Самуїла. Потім у Псалмі 3:4 наголошується на впевненості Давида: «Я голосно кликатиму Єгову, і він відповість мені зі своєї святої гори». Ми теж можемо молитися, зазнаючи несправедливого ставлення. У відповідь Єгова дає свій святий дух, який допомагає нам бути витривалими. Чи не опинилися і ви у ситуації, в якій вам потрібно виявити самовладання і з готовністю простити того, хто вас безпідставно ображає? Чи ви впевнені, що Єгова бачить ваші страждання і поблагословить вас?

18. Яку користь ми отримаємо, якщо будемо застосовувати Божі вказівки?

¹⁸ Якщо ми знаємо, що є правильним, і відповідно діємо, то отримуємо рясні благословення. Не дивно, що в Прислів’я 4:7 сказано: «Найважливіше — це мудрість». Хоча мудрість ґрунтується на знаннях, вона включає в себе не лише розуміння фактів. Про мудрість свідчать наші рішення. Навіть мурашки виявляють мудрість. Вони виявляють вроджену мудрість, заготовлюючи собі поживу влітку (Присл. 30:24, 25). Христос — «Божа... мудрість» — завжди робить те, що до вподоби його Батькові (1 Кор. 1:24; Ів. 8:29). Бог бачить різницю між тим, щоб лише прийняти правильне рішення і тим, щоб діяти відповідно до свого рішення. І він винагороджує своїх служителів, які постійно виявляють смирення та застосовують на практиці те, що правильне. (Прочитайте Матвія 7:21—23.) Тому розвивайте справжнє смирення. Так ви будете заохочувати інших смиренно служити Єгові. Щоб застосовувати те, що правильне, необхідний час і терпіння. Але, роблячи це, ми виявляємо смирення, завдяки якому будемо щасливими тепер і вічно.