1. Як Божі служителі виявляють любов?

БОЖІ служителі — це духовна сім’я, в якій панує любов (1 Ів. 4:16, 21). Ця любов зазвичай виявляється не в поодиноких героїчних подвигах, а в безлічі незначних вчинків. Про любов можуть свідчити теплі слова і добрі діла. Якщо ми з чуйністю та добротою ставимось до інших, то слухаємося біблійної поради: «Наслідуйте Бога, бо ви його улюблені діти» (Еф. 5:1).

2. Як Ісус наслідував любов свого Батька?

² Ісус досконало наслідував свого Батька. Він сказав: «Прийдіть до мене, всі струджені та обтяжені, і я відсвіжу вас... тому що я лагідний та смиренний» (Матв. 11:28, 29). Коли ми наслідуємо приклад Христа і з чуйністю дбаємо про інших, ми догоджаємо нашому небесному Батьку й почуваємося щасливими (Пс. 41:1). Подивімось, як ми можемо дбати про інших, виявляючи уважність та чуйність до членів сім’ї, до одновірців і до людей, яких зустрічаємо в служінні.

3. Як чоловіки можуть виявляти уважність та розуміння до своїх дружин? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.)

³ Чоловіки мають бути уважними до членів своєї сім’ї і подавати в цьому приклад (Еф. 5:25; 6:4). Приміром, Біблія заохочує їх жити зі своїми дружинами, «керуючись знанням». Цей вислів можна також перекласти як «будучи уважними до них; виявляючи до них розуміння» (1 Пет. 3:7, прим.). Уважність та розуміння тісно пов’язані між собою. Наприклад, чоловік, який ставиться з розумінням до своєї дружини, знає, що вона багато в чому відрізняється від нього, оскільки була створена, щоб доповнювати його. Але він в жодному разі не вважає її нижчою від себе (Бут. 2:18). Тож він уважний до її почуттів, ставиться до неї з гідністю і пошаною. Одна сестра з Канади сказала про свого чоловіка: «Він ніколи не нехтує моїми почуттями і не каже: “Не можна так перейматися”. Він вміє слухати. Коли він допомагає мені подивитися на ту чи іншу справу по-іншому, він робить це з добротою».

4. Як чоловік повинен виявляти уважність до своєї дружини, коли спілкується з іншими жінками?

⁴ Крім того, чуйний чоловік бере до уваги почуття своєї дружини, коли спілкується з іншими жінками. Він ніколи не фліртує і не виявляє недоречного зацікавлення ними. Він не робить цього і тоді, коли користується соціальними медіа та Інтернетом (Йова 31:1). Такий чоловік залишається відданим своїй дружині не лише тому, що любить її, але й тому, що любить Бога і ненавидить зло. (Прочитайте Псалом 19:14; 97:10.)

5. Як дружина може виявляти розуміння і уважність до свого чоловіка?

⁵ Дружині буде легше «глибоко поважати» свого чоловіка, якщо він намагається наслідувати приклад Ісуса Христа, який для нього є головою (Еф. 5:22—25, 33). У свою чергу така повага допоможе їй ставитися до чоловіка з розумінням і уважністю, скажімо, коли йому доводиться багато часу приділяти теократичним обов’язкам або вирішенню якихось проблем. Один чоловік з Великобританії каже: «Іноді дружина помічає, що я не такий, як завжди, і розуміє, що мене щось непокоїть. Тоді вона застосовує принцип, записаний у Прислів’я 20:5, навіть якщо змушена чекати зручного моменту, щоб “повичерпувати” мої думки,— звичайно, якщо я можу обговорювати з нею питання, яке мене турбує».

6. Як усі ми можемо заохочувати дітей бути уважними до інших і яку користь це принесе дітям?

⁶ Коли батьки уважні до потреб і почуттів одне одного, вони подають гарний приклад своїм дітям. На батьках лежить відповідальність навчати своїх дітей бути уважними до інших. Приміром, їм потрібно вчити дітей, що не можна бігати в Залі Царства. На товариських зустрічах батьки могли б пояснювати своїм дітям, що треба почекати, поки старші не візьмуть їжу. Безперечно, всі в зборі можуть підтримувати батьків. Наприклад, коли дитина робить для нас щось хороше, скажімо, відчиняє двері, варто похвалити її за це. Похвала може добре вплинути на дитину, і вона чітко зрозуміє, що «більше щастя в тому, щоб давати, а не брати» (Дії 20:35).

7. Як Ісус поставився до глухого чоловіка і чого ми можемо навчитися з прикладу Ісуса?

⁷ Одного дня, коли Ісус був у районі Десятимістя, «до нього привели глухого чоловіка, який мав ваду мови»  (Марка 7:31—35). Ісус «відвів того чоловіка вбік» і тоді зцілив його. Чому він не зробив цього привселюдно? Через свої вади чоловік міг почуватися незручно серед великої кількості людей. Імовірно, усвідомлюючи це, Ісус зцілив його подалі від натовпу. Звичайно, ми не можемо зцілити когось за допомогою чуда. Але ми можемо і повинні бути уважними до потреб і почуттів наших одновірців. Апостол Павло написав: «Зважаймо одне на одного, щоб спонукувати до любові й добрих діл» (Євр. 10:24). Ісус розумів, як почувався глухий чоловік, і поставився до нього з чуйністю. Який же це чудовий приклад для нас!

8, 9. Як ми можемо виявляти чуйність до літніх та немічних братів і сестер? Наведіть приклади.

⁸ Зважайте на літніх і немічних. Розпізнавальною ознакою християнського збору є любов, а не продуктивність нашої праці (Ів. 13:34, 35). Саме любов спонукує нас з усіх сил допомагати літнім, а також немічним братам і сестрам відвідувати зібрання й проповідувати добру новину. Ми стараємося допомагати їм, навіть якщо їхні можливості обмежені (Матв. 13:23). Майкл, прикутий до інвалідного візка, надзвичайно цінує допомогу своєї сім’ї та одновірців з його групи для проповідницького служіння. Він каже: «Завдяки їхній допомозі я можу відвідувати більшість зібрань і регулярно проповідувати. Особливо мені подобається служіння в громадських місцях».

⁹ У багатьох Бетелях є літні та немічні брати і сестри. Турботливі наглядачі виявляють чуйність до цих вірних служителів, дбаючи про те, щоб вони мали можливість свідчити в листах і по телефону. Ось що говорить Білл, якому 86 років і який пише листи людям, що живуть у віддалених територіях: «Ми дуже цінуємо можливість писати листи». А Ненсі, якій майже 90, ділиться: «Я не вважаю, що ми пишемо листи, аби тільки було що покласти в конверт. Це проповідницьке служіння. Людям потрібно знати правду». Етель, яка народилася в 1921 році, каже: «Біль став частиною мого життя. У деякі дні мені навіть важко одягнутись». Усе ж вона любить свідчити по телефону і має кілька хороших повторних відвідин. Барбара, якій 85 років, пояснює: «Через погане здоров’я мені дуже важко регулярно ходити в служіння. Але завдяки свідченню по телефону я можу розмовляти з іншими. Дякую тобі, Єгово!» Менш ніж за рік віддані старенькі служителі в цьому Бетелі присвятили служінню 1228 годин, написали 6265 листів, зробили понад 2000 телефонних дзвінків і розповсюдили 6315 публікацій! Безсумнівно, їхні зусилля потішили серце Єгови! (Присл. 27:11).

10. Як ми можемо допомагати нашим одновірцям отримувати повну користь з християнських зібрань?

¹⁰ Зважаймо одне на одного на зібраннях. Якщо ми зважаємо на наших одновірців, ми допомагаємо їм отримувати повну користь з зібрань. Як саме? Наприклад, якщо ми вчасно приходимо на зібрання, то не відвертаємо їхню увагу від програми. Звичайно, через непередбачувані обставини ми іноді можемо запізнитись. Однак коли це входить у звичку, ми повинні подумати, як нам бути уважнішими до інших. Крім того, пам’ятаймо, що на зібрання нас запрошують Єгова та його Син (Матв. 18:20). Вони, безперечно, заслуговують нашої глибокої поваги!

11. Чому тим, хто бере участь у програмі зібрання, потрібно дотримуватися вказівки з 1 Коринфян 14:40?

¹¹ Зважати на наших одновірців також означає дотримуватися вказівки: «Нехай усе відбувається пристойно й організовано» (1 Кор. 14:40). Брати,  які беруть участь у програмі зібрання, виконують цю вказівку, якщо вкладаються у відведений їм час. Цим вони показують, що думають як про наступного промовця, так і про цілий збір. Адже деяким братам і сестрам доводиться довго добиратися додому. Інші можуть залежати від громадського транспорту. А декого вдома чекає невіруючий чоловік або дружина.

12. Чому старійшини заслуговують «надзвичайно глибокої пошани з любов’ю»? (Дивіться інформацію в рамці  «Виявляйте пошану тим, хто бере серед вас провід».)

¹² Духовні пастирі, які трудяться в зборі і з ревністю беруть провід у служінні, заслуговують особливої пошани. (Прочитайте 1 Фессалонікійців 5:12, 13.) Без сумніву, ви цінуєте те, що для вас роблять старійшини. Тож охоче співпрацюйте з ними і підтримуйте їх, бо «вони безперестанку дбають про вас як ті, хто має за це відповісти» (Євр. 13:7, 17).

13. Чого ми можемо навчитися з того, як Ісус ставився до людей?

¹³ Про Ісуса пророк Ісая передрік: «Очеретини надломленої він не доломить і тліючого ґнота не загасить» (Ісаї 42:3). Ісус любив людей і співчував їм. Він розумів почуття тих, хто нагадував очеретину надломлену або тліючий ґніт олійної лампи. Отож Ісус був уважний, добрий і терпеливий. Навіть діти тягнулися до нього (Марка 10:14). Звичайно, в нас немає такої проникливості й такого вміння навчати, як в Ісуса. Але ми можемо і навіть повинні бути уважними до людей,  які живуть на нашій території. Наша уважність виявляється в тому, як, коли і скільки часу ми розмовляємо з ними.

14. Чому нам треба думати про те, як ми розмовляємо з людьми?

¹⁴ Як ми маємо розмовляти з людьми? Сьогодні мільйони людей «нещасні та розпорошені» через корумпованих і безсердечних комерційних, політичних і релігійних лідерів (Матв. 9:36). Внаслідок цього багато людей втратили надію і нікому не довіряють. Тож вкрай важливо, щоб у наших словах і тоні голосу відчувалися доброта і співчуття. Чимало людей слухає нашу звістку не лише тому, що ми добре пояснюємо Біблію чи наводимо логічні докази, але й тому, що ми щиро цікавимося ними та уважні до них.

15. Як ми можемо виявляти уважність до людей, яким проповідуємо?

¹⁵ Можна по-різному виявляти уважність до людей, яким ми проповідуємо. Наприклад, ефективно навчати допомагають запитання. Але в наших запитаннях має відчуватися доброта і повага. Один піонер служив у території, де люди були здебільшого мовчазні й сором’язливі. Тому він не ставив запитань, через які вони могли б почуватися ніяково. Приміром, він уникав запитань, на які людині було б важко відповісти або на які вона відповіла б неправильно. Цей брат не запитував: «Чи ви знаєте Боже ім’я?» або «Чи ви знаєте, що таке Боже Царство?» Натомість він казав: «З Біблії я дізнався, що Бог має особисте ім’я. Можна показати вам, яке це ім’я?» Звісно, всі люди різні і в кожній місцевості своя культура, тому нам не слід встановлювати правила. Проте нам потрібно завжди виявляти уважність і повагу. Для цього необхідно більше дізнаватися про місцевих жителів.

16, 17. Як ми можемо виявляти уважність до людей, вирішуючи, а) коли приходити до них? б) скільки часу розмовляти?

¹⁶ Коли ми маємо приходити до людей? Проповідуючи від дому до дому, ми є незваними гостями. Тому дуже важливо, щоб ми приходили тоді, коли люди більш схильні розмовляти з нами (Матв. 7:12). Наприклад, якщо люди у вашій території люблять довше поспати на вихідних, ви могли б розпочати своє служіння з проповідування на вулиці, в громадських місцях або з повторних відвідин до людей, які вже точно на ногах.

¹⁷ Скільки часу ми маємо розмовляти? Чимало людей дуже зайняті, тому було б доречно, щоб наші візити були короткими, принаймні спочатку. Ліпше швидше закінчити розмову, ніж затягнути її (1 Кор. 9:20—23). Якщо люди побачать, що ми зважаємо на їхні обставини та щільний графік, вони можуть охочіше поговорити з нами наступного разу. Безсумнівно, ми маємо виявляти в служінні плід Божого духу. Тоді ми справді будемо «Божими співпрацівниками» і, можливо, Єгова через нас приведе когось до правди (1 Кор. 3:6, 7, 9).

18. Яких благословень ми можемо сподіватись, якщо виявляємо чуйність та уважність до інших?

¹⁸ Тож докладаймо наполегливих зусиль, щоб виявляти чуйність та уважність до членів сім’ї, до одновірців і до людей, яких зустрічаємо в служінні. Якщо ми це робимо, то матимемо рясні благословення як тепер, так і в майбутньому. У Псалмі 41:1, 2 сказано: «Щаслива людина, яка дбає про нужденного, у день лиха Єгова визволить її... Щасливою назвуть її на землі».