1—3. а) Які вчення ви назвали б одними з основних наших вірувань? б) Чому воскресіння таке важливе? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.)

ЩО Б ви відповіли, якби вас запитали: «Які ключові вчення вашої віри?» Безсумнівно, ви звернули б увагу на те, що Єгова є Творцем і Життєдавцем. Можливо, ви сказали б, що вірите в Ісуса Христа, який віддав своє життя як викуп. І ви б з радістю розповіли про майбутній земний рай, де Божий народ житиме вічно. Але чи згадали б ви воскресіння серед вчень, які цінуєте найбільше?

² У нас є вагомі підстави назвати воскресіння одним з ключових вчень, навіть якщо ми особисто сподіваємося пережити велике лихо і жити вічно на землі. Апостол Павло показав, чому воскресіння лежить в основі нашої віри: «Якщо воскресіння мертвих і справді немає, то й Христос не воскрес». А якби Христос не воскрес, то він би не став нашим Царем і наше проповідування про Христове правління було б даремним. (Прочитайте 1 Коринфян 15:12—19.) Однак ми знаємо, що Ісус воскрес. Таке переконання відрізняє нас від юдейських садукеїв, які відкидали воскресіння померлих. Навіть зазнаючи насмішок, ми непохитно обстоюємо свою віру у воскресіння (Марка 12:18; Дії 4:2, 3; 17:32; 23:6—8).

 ³ Коли Павло писав про «початкові вчення про Христа», він згадав «воскресіння мертвих» (Євр. 6:1, 2). Також Павло підкреслив, що сам вірить у воскресіння (Дії 24:10, 15, 24, 25). Але той факт, що воскресіння згадано серед початкових вчень, як одну з «основ Божих священних слів», не означає, що це вчення надто просте (Євр. 5:12). Чому?

4. Які запитання стосовно воскресіння можуть виникнути?

⁴ Коли люди починають вивчати Біблію, вони зазвичай читають про те, як в минулому відбувалися воскресіння, приміром воскресіння Лазаря. Крім того, вони дізнаю́ться про те, що Авраам, Йов і Даниїл були впевнені, що в майбутньому померлі житимуть знову. Але що б ви відповіли, якби вас попросили навести докази того, що обіцянки про воскресіння можуть сповнятися через багато років або навіть століть після того, як вони були дані? І чи Біблія дійсно вказує, коли в майбутньому відбудеться воскресіння? Відповіді на ці запитання зміцнять нашу віру. Тож розгляньмо, що говорить Біблія.

5. Що ми найперше розглянемо про воскресіння?

⁵ Можливо, легше уявити собі, що до життя повернеться людина, котра померла недавно (Ів. 11:11; Дії 20:9, 10). Але чи можна було б довіряти обіцянці про те, що хтось воскресне в майбутньому, через багато років, навіть століть? І чи має значення, коли людина померла — щойно чи дуже давно? Насправді одне воскресіння, яке було передречене за багато століть наперед, вже відбулося, і ви вірите в нього. Що це за воскресіння? І як воно пов’язане з майбутнім воскресінням, якого ви сподіваєтеся?

6. Як слова зі 118-го Псалма були пов’язані з Ісусом?

⁶ Про одне воскресіння, яке було передречене за багато часу наперед, говориться у 118-му Псалмі, котрий, як дехто вважає, був написаний Давидом. У цьому псалмі міститься таке прохання: «Благаємо, Єгово, врятуй нас!.. Благословенний той, хто йде в ім’я Єгови!» Ви, ймовірно, пригадуєте, що люди цитували цей уривок про Месію, коли Ісус в’їжджав у Єрусалим 9 нісана, незадовго до своєї смерті (Пс. 118:25, 26; Матв. 21:7—9). Але як 118-й Псалом вказував на воскресіння, яке мало відбутися в далекому майбутньому? Зверніть увагу, що в цьому пророчому псалмі говориться: «Камінь, який відкинули будівельники, став головним наріжним каменем» (Пс. 118:22).

7. До чого дійшли юдеї, відкинувши Ісуса?

⁷ «Будівельники», юдейські провідники, відкинули Месію. Вони не просто відвернулися від Ісуса чи не визнали його Христом. Чимало юдеїв дійшли до того, що навіть вимагали його смерті (Луки 23:18—23). Вони посприяли страті Ісуса.

8. Як Ісус міг стати «головним наріжним каменем»?

⁸ Як Ісус міг стати «головним наріжним каменем», якщо його відкинули і стратили? Це могло відбутися лише завдяки його воскресінню. На це вказав сам Ісус. Він навів приклад, в якому виноградарі знущалися з тих, кого до них посилав власник. Так само ізраїльтяни знущалися з пророків, яких до них посилав Бог. Зрештою власник винограднику послав свого улюбленого сина і спадкоємця. Чи вони прийняли сина? Ні. Виноградарі  дійшли до того, що вбили його. Після цього прикладу Ісус процитував пророцтво з Псалма 118:22 (Луки 20:9—17). Апостол Петро також використав цей вірш, коли звернувся до «юдейських правителів, старійшин й книжників». Він говорив про «Ісуса Христа, назарянина, якого ви стратили на стовпі, але якого Бог воскресив з мертвих». Після цього Петро прямо сказав: «Це “камінь, який ви, будівельники, вважали непотрібним; він же став головним наріжним каменем”» (Дії 3:15; 4:5—11; 1 Пет. 2:5—7).

9. На яку знаменну подію вказує Псалом 118:22?

⁹ Безперечно, пророчі слова з Псалма 118:22 за сотні років наперед вказували на те, що відбудеться воскресіння. Месію мали відкинути і стратити, але він мав знову повернутися до життя, щоб стати головним наріжним каменем. Воскреснувши, Син став єдиним, кому було дано «таке ім’я, завдяки якому можна було б отримати спасіння» (Дії 4:12; Еф. 1:20).

10. а) Що передрікалося в Псалмі 16:10? б) Чому ми впевнені, що Псалом 16:10 не сповнився на Давиді?

¹⁰ Розгляньмо ще один вірш, який також вказував на воскресіння. Воно було передречене більш ніж за тисячу років наперед. Цей факт поглибить вашу впевненість у тому, що воскресіння може відбуватися через багато часу після того, як воно було передречене чи обіцяне. У 16-му Псалмі, який написав Давид, ми читаємо: «Ти не залишиш мене в могилі, ти не допустиш, щоб твій відданий слуга побачив яму» (Пс. 16:10). Давид не говорив, що він ніколи не помре або не буде в спільній могилі людства. Боже Слово чітко каже, що Давид постарів і помер. Він «спочив зі своїми прабатьками, і його поховали в Давидовому місті» (1 Цар. 2:1, 10). Тож про кого йдеться в Псалмі 16:10?

11. Коли Петро пояснив Псалом 16:10?

¹¹ Ми можемо знайти відповідь на це запитання. Якось Петро обговорював з багатьма юдеями та прозелітами Псалом 16:10. Це відбувалося через більш ніж тисячу років після того, як був написаний цей псалом, і через кілька тижнів після смерті й воскресіння Ісуса. (Прочитайте Дії 2:29—32.) Він згадав, що Давид справді помер і його поховали. Присутні знали про це. І, як видно з Біблії, ніхто не заперечував слова Петра про те, що «Давид передбачив воскресіння» Месії.

12. Як виконалися слова з Псалма 16:10 і в чому це нас переконує стосовно обіцянки про воскресіння?

¹² Петро обґрунтував свою думку, навівши Давидові слова з Псалма 110:1. (Прочитайте Дії 2:33—36.) Петрова аргументація на основі Писань допомогла переконати численний натовп людей у тому, що Ісус був «Господом і Христом». Фактично ці люди визнали, що Псалом 16:10 сповнився, коли Ісус воскрес з мертвих. Пізніше апостол Павло використав подібну переконливу аргументацію, коли промовляв до юдеїв в місті Антіохія, що в Пісідії. Вони були вражені його словами і хотіли почути про це ще більше. (Прочитайте Дії 13:32—37, 42.) Отже, ці біблійні пророцтва про воскресіння виявилися надійними, хоча були записані за багато століть до їхнього сповнення.

13. Яке запитання про воскресіння може виникнути?

¹³ Нас підбадьорює те, що воскресіння може відбуватися через багато  століть після того, як воно було обіцяне. Однак дехто може думати: «Чи це означає, що мені доведеться дуже довго чекати, щоб побачити дорогу людину? Коли настане воскресіння, якого я сподіваюсь?» Ісус сказав своїм апостолам, що є те, чого вони не знають і не можуть знати. Їм не дано знати подробиці про «часи й пори», бо «право встановлювати їх Батько залишив за собою» (Дії 1:6, 7; Ів. 16:12). Проте це не означає, що нам нічого не відомо про час, коли в майбутньому відбудеться воскресіння.

14. Чим воскресіння Ісуса відрізняється від попередніх воскресінь?

¹⁴ Пригадаймо, які воскресіння передречено в Біблії. Звичайно, найважливішим воскресінням є Ісусове воскресіння. Якби він не воскрес, ніхто з нас не мав би надії знову побачити дорогих нам людей. Ті, хто був воскрешений раніше, ніж Ісус, наприклад ті, кого повернули до життя Ілля та Єлисей, не жили вічно. Вони знову померли і зазнали тління в могилі. На відміну від них, «воскреслий з мертвих Христос більше не помирає, смерть уже не панує над ним». У небі він житиме «повік-віки» і ніколи не побачить тління (Рим. 6:9; Об’яв. 1:5, 18; Кол. 1:18; 1 Пет. 3:18).

15. Чому має значення, що Ісуса названо «першим плодом»?

¹⁵ Воскресіння Ісуса до небесного життя було першим з таких воскресінь і, безсумнівно, найважливішим (Дії 26:23). Усе ж він не єдиний, хто мав воскреснути до життя в небі як духовна істота. Ісус запевнив своїх вірних апостолів, що вони правитимуть з ним у небі (Луки 22:28—30). Але щоб отримати таку нагороду, спочатку їм потрібно померти. Потім, подібно до Христа, вони можуть воскреснути в духовному тілі. Павло написав, що «Христос дійсно воскрес з мертвих. Він перший плід з тих, хто заснув смертним сном». Далі Павло сказав, що будуть також інші, хто воскресне до небесного життя: «Кожен по черзі: Христос — перший плід, а потім, під час його присутності, ті, хто йому належить» (1 Кор. 15:20, 23).

16. Що допомагає нам отримати уявлення про те, коли має відбуватися небесне воскресіння?

¹⁶ Слова Павла допомагають нам отримати уявлення про те, коли мало відбуватися небесне воскресіння. Це мало статися «під час його [Христової] присутності». На основі Біблії Свідки Єгови вже давно визначили, що з 1914 року ми живемо в час обіцяної Ісусової «присутності». Вона все  ще триває, і кінець цього злого світу тепер дуже близько.

17, 18. Що станеться з деякими помазанцями під час присутності Христа?

¹⁷ У Біблії наводяться подробиці щодо небесного воскресіння: «Ми не хочемо, щоб ви залишались у незнанні щодо тих, хто спить смертним сном... Бо якщо ми віримо, що Ісус помер і воскрес, то також віримо, що Бог приведе разом з ним і тих, хто заснув смертним сном... Ті з нас, хто буде живий під час присутності Господа, аж ніяк не випередять тих, хто заснув смертним сном. Бо сам Господь зійде з неба з наказом.... і мертві, що перебувають в єдності з Христом, воскреснуть першими. Потім ті, хто залишатиметься живим, будуть разом з ними забрані в хмарах, щоб у повітрі зустрітися з Господом, і з того часу ми завжди перебуватимемо з ним» (1 Фес. 4:13—17).

¹⁸ Перше воскресіння мало відбуватися після того, як почалася «присутність» Христа. Помазанці, які житимуть на землі під час великого лиха, будуть «забрані в хмарах» (Матв. 24:31). Ті, кого буде забрано, не «засну[ть] смертним сном» у тому розумінні, що не спатимуть довго смертним сном. Вони «змін[яться] — умить, як оком змигнути, під час останньої сурми» (1 Кор. 15:51, 52).

19. Що таке «ліпше воскресіння»?

¹⁹ Сьогодні більшість вірних християн не є помазанцями і їх не покликано, щоб служити в небі з Христом. Натомість вони чекають кінця цього злого світу в «день Єгови». Ніхто не може знати точного часу кінця, але докази свідчать, що він близько (1 Фес. 5:1—3). Після цього відбуватиметься інше воскресіння — воскресіння до життя в земному раю. Перед воскреслими відкриється перспектива досягти людської досконалості і вже ніколи не вмирати. Це, без сумніву, буде «ліпше воскресіння», ніж воскресіння, які відбувалися в минулому, коли «жінки завдяки воскресінню отримували своїх померлих», котрі з часом знову помирали (Євр. 11:35).

20. Чому можна сподіватися, що прийдешнє воскресіння відбуватиметься упорядковано?

²⁰ Біблія каже, що ті, хто отримає небесне життя, будуть воскресати «кожен по черзі» (1 Кор. 15:23). Ми можемо сподіватися, що земне воскресіння теж відбуватиметься упорядковано. Через це можуть виникати запитання: чи ті, хто помер недавно, воскреснуть невдовзі після початку Тисячолітнього правління Христа, і їх зможуть зустрічати люди, які їх знають і люблять? Чи вірні чоловіки давнини, які брали провід, оживуть раніше, щоб організовувати Божий народ у новому світі? А що сказати про людей, котрі ніколи не служили Єгові? Коли і де вони воскреснуть? Запитань може бути ще багато. Але хіба варто роздумувати над ними тепер? Чи не краще просто почекати і побачити? Можна не сумніватися: ми з надзвичайним захопленням спостерігатимемо, як Єгова вирішить усі ці питання.

21. Яку надію ви маєте, якщо говорити про воскресіння?

²¹ Тим часом ми повинні зміцнювати свою віру в Єгову. Через Ісуса він запевнив нас, що мертві, які перебувають у Божій пам’яті, воскреснуть (Ів. 5:28, 29; 11:23). Ісус підтвердив, що Єгова спроможний воскрешати померлих, коли сказав, що для Бога Авраам, Ісак і Яків живі (Луки 20:37, 38). Тож ми маємо безліч підстав повторювати Павлові слова: «Я покладаю надію на Бога, що буде воскресіння» (Дії 24:15).