1. Чому можна сказати, що Авраам недаремно надіявся, що в нього народиться син?

 ЄГОВА пообіцяв своєму другу Аврааму, що в нього з’явиться потомство і через це потомство всі народи землі отримають благословення (Бут. 15:5; 22:18). Авраам довіряв Єгові і тому анітрохи не сумнівався, що він дотримає свого слова. Все ж Авраамові довелося довго чекати. Коли йому було 100 років, а Сарі 90, вони все ще не мали сина (Бут. 21:1—7). Але Біблія каже, що весь той час Авраам «надіявся і вірив, що стане батьком багатьох народів» (Рим. 4:18). І його надія не була марною — в нього народився Ісак. Чому Авраам був аж настільки впевнений, що Єгова сповнить свою обіцянку?

2. Чому Авраам був переконаний, що Єгова виконає свою обіцянку?

² Авраам добре знав, яким Богом є Єгова, і тому «був твердо переконаний: якщо [він] пообіцяв, то спроможний і виконати» (Рим. 4:21). За таку міцну віру Єгова визнав Авраама праведним (Як. 2:23). Втім, як видно з Римлян 4:18, Авраам мав не тільки віру, а й надію. Дізнаймося більше про цю чесноту. У цьому нам допоможе 5-й розділ Листа до римлян.

3. Що ми дізнаємо́ся про надію з 5-го розділу Листа до римлян?

³ У перших п’яти віршах цього розділу апостол Павло запевняє нас, що наша «надія не веде до розчарування» (Рим. 5:5). А ще він пояснює, як ми можемо  зміцнювати свою надію. Розглядаючи цей біблійний уривок, проаналізуйте, як змінювалась ваша впевненість у Божих обіцянках. Мабуть, ви помітите, що з часом вона тільки зростала. З цієї статті ви дізнаєтесь, як зробити свою надію ще міцнішою. Але спочатку пригадаймо, в чому вона полягає.

4. Про що говориться в Римлян 5:1, 2?

⁴ Прочитайте Римлян 5:1, 2. Павло написав ці слова своїм одновірцям у Римі. Усі вони свого часу познайомилися з Єговою та Ісусом, розвинули міцну віру і стали християнами. На основі цієї віри Бог визнав їх праведними. Крім того, він помазав їх святим духом. Таким чином в них з’явилася дивовижна надія на майбутнє.

5. Яку надію мають помазанці?

⁵ Чого саме сподівалися тодішні християни? В Листі до ефесян Павло написав, що Бог пообіцяв дати їм «славне багатство... спадщину для святих» (Еф. 1:18). А колоссянам Павло нагадав, що сповнення їхньої надії «чекає [їх] у небі» (Кол. 1:4, 5). Тож усі помазані християни надіються отримати вічне життя на небі і правити з Христом (1 Фес. 4:13—17; Об’яв. 20:6).

6. Як один помазаний брат висловився про свою надію?

⁶ Помазані християни дуже дорожать своєю надією. У 1991 році брат Фредерік Франц, який також був помазаний святим духом, сказав: «Наша надія не марна. Надія кожного зі 144 000 членів малої черідки, всіх до єдиного, обов’язково здійсниться. Причому так, що це перевершить усі наші сподівання». Як видно, надія брата Франца не згасла навіть після багатьох років очікування. Він додав: «Ми не забули, наскільки цінною є ця надія... Чим довше  ми чекаємо на її сповнення, тим ціннішою вона для нас стає. Навіть якби нам довелося чекати мільйон років, воно того варте. Я дорожу своєю надією, як ніколи раніше».

7, 8. Яку надію має більшість з нас? (Римлян 8:20, 21).

⁷ Але більшість із нас надіється жити не на небі, а на землі. Таку надію мав і Авраам. Він сподівався жити вічно під правлінням Божого Царства (Євр. 11:8—10, 13). Павло показав, що тих, хто плекає цю надію, чекає славне майбутнє. (Прочитайте Римлян 8:20, 21.) Пригадайте той момент, коли ви вперше прочитали в Біблії, яке майбутнє приготував для вас Бог. Що вас тоді найбільше вразило? Може, вам сподобалась перспектива стати досконалими і повністю звільнитися від гріха? А може, вашого серця торкнулась обіцянка Бога воскресити дорогих вам людей? Безперечно, ви дуже вдячні Єгові за таку прекрасну надію.

⁸ І на небі, і на землі життя буде просто неймовірним. Тому в нас є всі причини радіти своєю надією. І з кожним днем наша впевненість в Єгові може зростати. Завдяки чому? Подивімося, що про це написав апостол Павло. Ми ще більше переконаємося, що наша надія ніколи не приведе до розчарування.

9, 10. Чого слід очікувати кожному християнину, як це видно з досвіду апостола Павла? (Римлян 5:3). (Дивіться також ілюстрації.)

⁹ Прочитайте Римлян 5:3. Зверніть увагу, що шлях до міцної надії починається з лих. Але не спішіть дивуватись, зараз ми в усьому розберемося. Послідовникам Ісуса ніколи не бракувало лих. Згадаймо ще раз Павла. Він писав фессалонікійцям: «Коли ми ще були з вами, то неодноразово попереджали, що нам доведеться зносити лихо. І вам відомо, що так і сталось» (1 Фес.  3:4). А ось чим він поділився з коринфянами: «Брати, хочемо, щоб ви знали про лихо, яке трапилося з нами... Ми навіть сумнівались, чи взагалі залишимося живими» (2 Кор. 1:8; 11:23—27).

¹⁰ Лиха не обходять стороною і сучасних служителів Єгови (2 Тим. 3:12). Мабуть, ви й самі це добре знаєте. З якими труднощами вам довелося зіткнутися через те, що ви вирішили стати послідовниками Ісуса? Можливо, ви зазнали насмішок або навіть жорстокості з боку друзів чи родичів. А може, маєте проблеми на роботі, через те що «в усьому бажаєте поводитись чесно» (Євр. 13:18). Або ж ви стали жертвою переслідувань з боку уряду. Хоч би які лиха трапились на вашому життєвому шляху, Павло заохочує вас радіти. Чому?

11. Чому нам треба дивитися на труднощі як на нагоду розвинути витривалість?

¹¹ Підставою для радості є не самі лиха, а та користь, яку вони можуть принести. В Римлян 5:3 сказано, що лиха «допомагають розвивати витривалість». Тож, зіткнувшись з труднощами, скористайтесь цією нагодою, щоб ще більше себе загартувати. Тоді вам буде легше під час майбутніх випробувань, яких нікому з нас, на жаль, не уникнути. Саме завдяки витривалості ми зможемо побачити сповнення нашої надії. Ми не хочемо уподібнюватися до людей, серця яких Ісус порівняв до кам’янистого ґрунту. Такі люди з радістю приймають добру новину, але коли «настає лихо чи переслідування», вони відпадають від віри (Матв. 13:5, 6, 20, 21). Звісно, нікому не приємно зносити переслідування. Але наша витривалість може принести хороші плоди. Які?

12. Як витривалість може нам допомогти?

¹² Учень Яків писав: «Нехай витривалість доводить свою справу до кінця, щоб ви з усякого погляду були досконалі й здорові та ні в чому не мали нестачі» (Як. 1:2—4). Тут Яків говорить про витривалість так, ніби вона виконує певне завдання. В чому воно полягає? В тому, щоб допомогти нам стати більш терпеливими, розвинути віру і ще більше покладатися на Бога. Але завдяки витривалості ми можемо здобути ще щось дуже цінне.

13, 14. Що приносить з собою витривалість і як це впливає на нашу надію? (Римлян 5:4).

¹³ Прочитайте Римлян 5:4. Павло каже, що «витривалість приносить схвалення в Божих очах». Це не означає, що Єгові приємно дивитись, як ви страждаєте. Він тішиться вашою витривалістю. Мати Боже схвалення — це велике благословення! (Пс. 5:12).

¹⁴ Авраам мав багато труднощів, але він витривало їх зніс і отримав Боже схвалення. Єгова вважав його праведним і назвав своїм другом (Бут. 15:6; Рим. 4:13, 22). Ми теж можемо удостоїтися такої честі. Наша цінність у Божих очах вимірюється не обсягом виконаної роботи і не кількістю обов’язків у зборі. Він схвалює тих, хто відданий йому і витривало зносить усі випробування. І неважливо, скільки нам років, які в нас обставини чи здібності. Усім нам під силу розвивати витривалість. Можливо, прямо зараз ви ведете якусь боротьбу. Якщо так, то пам’ятайте, що Бог вами задоволений. Ця думка зробить вашу надію ще міцнішою.

15. Що Павло каже далі і яке запитання у зв’язку з цим виникає?

¹⁵ Пояснивши, як здобути Боже схвалення, Павло продовжує: «Схвалення [в Божих очах приносить] надію, а надія не веде до розчарування» (Рим. 5:4, 5). Звучить так, ніби весь ланцюжок наводився для того, аби показати, як отримати надію. Але тоді виникає запитання: навіщо Павлові про це писати, якщо буквально перед тим він сказав, що християни в Римі вже мають надію — «надію одержати славу від Бога»? (Рим. 5:2).

16. Завдяки чому надія вкорінюється в серці людини? (Дивіться також ілюстрації.)

¹⁶ Усе стане на свої місця, якщо взяти до уваги той факт, що надія здатна рости і міцніти. І не треба далеко ходити, щоб у цьому переконатися. Ще раз пригадайте, як ви вперше почули Божі обіцянки. Якою була ваша реакція? Можливо, ви подумали, що вони звучать прекрасно, але нереально. Однак ішов час, ви ближче знайомилися з Єговою, більше дізнавалися про його намір — і ваша надія ставала міцнішою.

17. Як ви підживлювали свою надію після того, як охрестилися?

¹⁷ Ваша впевненість у Божих обіцянках зростала навіть після того, як ви охрестилися. Це й не дивно, адже ви продовжували поглиблювати свої знання і рости духовно (Євр. 5:13—6:1). Скоріш за все, ви на власному досвіді переконалися в правдивості слів з Римлян 5:2—4. У вашому житті було немало випробувань, але ви витривало їх знесли і відчули Боже схвалення. Завдяки цьому у вас з’явилося ще більше підстав надіятися, що ви отримаєте усе, що він вам пообіцяв. Тепер ваша надія міцна як ніколи.  Вона стала невід’ємною частиною вашої особистості і впливає на те, як ви поводитесь з рідними, приймаєте рішення і навіть проводите вільний час.

18. Яке запевнення нам дав Єгова через Павла?

¹⁸ Сказавши, що Боже схвалення приносить надію, Павло додав ще щось дуже важливе. Він запевнив нас, що ця надія обов’язково здійсниться. Чому ми можемо бути в цьому впевнені? Він написав: «Надія не веде до розчарування. Адже Божа любов наповнює наші серця через святий дух, який ми отримали» (Рим. 5:5). Справді, у нас немає жодних підстав сумніватися, що Єгова здійснить усе, на що ми так палко надіємось.

19. У чому ви можете бути впевнені?

¹⁹ Цю статтю ми почали з того, що Авраам отримав від Єгови дивовижну обіцянку. Чекаючи на її сповнення, цей Божий служитель залишався вірним Єгові і навіть удостоївся честі бути названим його другом. Надія Авраама не була марною. Він «виявляв терпеливість» і зрештою отримав обіцяне (Євр. 6:15; 11:9, 18; Рим. 4:20—22). Авраам не був розчарований. Ви теж не розчаруєтесь, якщо залишатиметесь вірними Єгові. Ваша надія певна. Вона веде до радості, а не до розчарування (Рим. 12:12). Тож, як писав Павло, «нехай Бог, джерело надії, через вашу довіру до нього сповнить вас усією радістю і миром, щоб завдяки силі святого духу ви збагатились надією» (Рим. 15:13).