1. Що дехто думає про вічне життя?

 ЧИМАЛО людей стежать за своїм харчуванням і регулярно займаються фізичними вправами, бо дбають про здоров’я і хочуть жити довше. Однак ніхто не сподівається, що це допоможе йому жити вічно. Багато хто вважає, що вічне життя — це казка. А деякі люди його і не хочуть, бо думають, що доведеться завжди бути старим і немічним. Однак Ісус позитивно висловлювався про «вічне життя» (Ів. 3:16; 5:24).

2. Що в 6-му розділі Євангелія від Івана говориться про вічне життя? (Івана 6:39, 40).

² Як згадувалось у попередній статті, Ісус зробив чудо, нагодувавши багатотисячний натовп хлібом і рибою (Ів. 6:5—35). Це було щось дивовижне! Але те, що люди почули наступного дня, здивувало їх ще більше. Натовп вирушив за Ісусом до Капернаума, який розташовувався в Галілеї. Там Ісус сказав, що воскресить померлих і вони житимуть вічно. (Прочитайте Івана 6:39, 40.) У кожного з нас помер хтось з рідних або друзів. Яку ж чудову надію дають нам Ісусові слова! Вони запевняють нас, що чимало людей воскресне і що ми разом зі своїми близькими будемо насолоджуватись вічним життям. Однак багатьом важко збагнути те, що  Ісус сказав після цього. Розгляньмо детальніше ще деякі думки з 6-го розділу Івана.

3. Що Ісус сказав про себе, згідно з Івана 6:51?

³ Ісусові слухачі в Капернаумі побачили подібність між хлібом, яким Ісус нагодував їх, і манною, яку Єгова давав їхнім прабатькам. Цікаво, що в Біблії манна названа «хлібом з неба» (Пс. 105:40; Ів. 6:31). Ісус використав їхню згадку про манну, щоб навчити їх ще одної важливої істини. Хоча манна в пустелі була чудом від Бога, ті, хто її їв, зрештою все одно померли (Ів. 6:49). Натомість себе Ісус назвав «правдивим хлібом з неба», «Божим хлібом» і «хлібом життя» (Ів. 6:32, 33, 35). Він підкреслив, що між цим «хлібом» і манною є суттєва різниця. Ісус сказав: «Я — живий хліб, що зійшов з неба. Хто їстиме такий хліб, житиме вічно». (Прочитайте Івана 6:51.) Ці слова дуже здивували євреїв. Як Ісус може стверджувати, що він зійшов з неба? І як він може бути «хлібом», кращим за манну, яку Бог чудом давав їхнім прабатькам? Ісус уточнив: «Цей хліб — моє тіло». Що він мав на увазі? Нас дуже цікавить це питання, адже відповідь на нього показує, завдяки чому ми і наші близькі можемо отримати вічне життя. Тож подивімось, яку думку Ісус хотів донести.

«ЖИВИЙ ХЛІБ» І «МОЄ ТІЛО». ЩО ІСУС МАВ НА УВАЗІ?

4. Чому декого шокували Ісусові слова?

⁴ Дехто з Ісусових слухачів був просто шокований, коли почув, що хліб, який їм треба їсти,— це Ісусове тіло. Він сказав: «Я дам його, щоб світ отримав життя». Можливо, хтось подумав, що Ісус справді дасть їм їсти своє тіло — а це, по суті, було б канібалізмом (Ів. 6:52). Ось які на перший погляд дивні слова Ісус промовив далі: «Якщо не будете їсти тіло Сина людського та пити його кров, то не матимете в собі життя» (Ів. 6:53).

5. Чому Ісус не міг мати на увазі, що людям слід буквально пити його кров?

⁵ Ще за Ноєвих днів Бог заборонив людям споживати кров (Бут. 9:3, 4). Цю заборону Єгова повторив у Законі, який він дав ізраїльтянам. Там було сказано, що кожен, хто їстиме кров, «буде знищений» (Лев. 7:27). Ісус дотримувався Закону (Матв. 5:17—19). Тож немислимо, щоб він заохочував євреїв буквально їсти його тіло і пити його кров. Все ж такими незвичними словами Ісус хотів показати людям, як вони можуть отримати життя — «вічне життя» (Ів. 6:54).

6. Чому можна сказати, що Ісус говорив про своє тіло і кров у переносному значенні?

⁶ Немає сумніву, що, звертаючись до натовпу, Ісус говорив про своє тіло і кров у переносному значенні. Так само образний вислів він використав і в розмові з самарянкою. Він сказав їй: «Хто питиме воду, яку дам я, ніколи не відчує спраги. Бо вода, яку дам йому я, стане в ньому джерелом, котре битиме через край і даватиме вічне життя» a (Ів. 4:7, 14). Ісус не мав на увазі, що самарянці достатньо пити якусь воду, щоб отримати вічне життя. Тож, розмовляючи з євреями в Капернаумі, він також не мав на увазі, що вони здобудуть вічне життя, якщо буквально питимуть його кров і їстимуть його тіло.

 ВІДМІННОСТІ МІЖ ДВОМА ПОДІЯМИ

7. Що дехто стверджує стосовно Ісусових слів, записаних в Івана 6:53?

⁷ Деякі релігії вважають, що в Івана 6:53 Ісус пояснив, що́ люди мають робити під час Господньої вечері, бо, започатковуючи її, він сказав щось подібне (Матв. 26:26—28). Прихильники цього погляду стверджують, що кожен, хто відвідує Господню вечерю, має їсти хліб і пити вино, яке передають присутнім. Чи таке твердження правильне? Знайти відповідь на це запитання важливо, адже щороку по цілому світі на цю подію збираються мільйони людей. Проаналізувавши Івана 6:53 і те, що Ісус сказав під час Господньої вечері, ми побачимо, що між цими словами є суттєві відмінності.

8. Які були відмінності між двома згаданими подіями? (Дивіться також ілюстрації.)

⁸ Розгляньмо деякі з цих відмінностей. По-перше, згадаймо, коли і де Ісус промовив слова, записані в Івана 6:53—56. Він звертався до натовпу євреїв у Галілеї в 32 році н. е. Це було приблизно за рік до того, як він у Єрусалимі започаткував Господню вечерю. По-друге, згадаймо, до кого звертався Ісус. Більшість його слухачів у Галілеї  в першу чергу цікавились тим, як задовольнити свої фізичні потреби, а не духовні (Ів. 6:26). Коли Ісус сказав те, що людям було важко зрозуміти, вони швидко перестали в нього вірити. Навіть деякі його учні «більше з ним не ходили» (Ів. 6:14, 36, 42, 60, 64, 66). На противагу цьому, в 33 році н. е., коли Ісус започатковував Господню вечерю, з ним були 11 вірних апостолів. Вони не покидали Ісуса навіть попри те, що не завжди розуміли його слова. І, на відміну від його слухачів у Галілеї, вірні апостоли були переконані, що Ісус — це Божий Син, який зійшов з неба (Матв. 16:16). Він похвалив їх: «Ви залишалися зі мною у моїх випробуваннях» (Луки 22:28). Вже ці дві відмінності самі по собі спростовують твердження, що слова, записані в Івана 6:53,— це зразок для відзначання Господньої вечері. Але є ще інші докази.

ЯК ЦІ СЛОВА СТОСУЮТЬСЯ НАС

9. Кого стосуються слова, які Ісус сказав під час Господньої вечері?

⁹ Під час Господньої вечері Ісус дав апостолам прісний хліб, сказавши: «Це означає моє тіло». Потім він дав їм вино і пояснив, що воно символізує «кров угоди» (Марка 14:22—25; Луки 22:20; 1 Кор. 11:24). І це важливий нюанс. Нова угода була укладена не з цілим людством, а «з нащадками [духовного] Ізраїля», тобто з тими, хто правитиме «в Божому Царстві» (Євр. 8:6, 10; 9:15). Апостоли не одразу зрозуміли Ісусові слова. Однак невдовзі їх було помазано святим духом. Так вони стали учасниками нової угоди й отримали місце з Ісусом у небі (Ів. 14:2, 3).

10. У чому ще різниця між тим, що Ісус сказав у Галілеї, і тим, що він промовив під час Господньої вечері? (Дивіться також ілюстрацію.)

¹⁰ Зверніть увагу: те, що Ісус сказав під час Господньої вечері, стосується «малої отари». Першими в цю невелику групу увійшли Ісусові вірні апостоли, які були присутні з ним у горішній кімнаті (Луки 12:32). Тільки вони та інші люди, які згодом увійшли в цю групу, мали споживати хліб і вино під час відзначання Господньої вечері. Саме ці люди отримають місце з Ісусом у небесному Царстві. Отже, те, що Ісус сказав натовпу в Галілеї, відрізняється від того, що він сказав апостолам в останній вечір перед своєю смертю. У першому випадку його слова стосувалися широкого кола людей, а в другому — лише невеликої групи.

11. З чого видно, що слова, які Ісус промовив у Галілеї, не стосувалися вибраної групи людей?

¹¹ У 32 році н. е. в Галілеї серед слухачів Ісуса здебільшого були люди, які просто чекали, що він їх нагодує. Але він вказав на те, що могло принести їм більше користі, ніж буквальна їжа. Він пояснив, завдяки чому вони можуть отримати вічне життя. Ісус також сказав, що померлі воскреснуть «в останній день» і житимуть вічно. У цій ситуації, на відміну від Господньої вечері, Ісус не мав на увазі вибрану групу людей. Він говорив про благословення, які може отримати кожен. Звернімо увагу, що він сказав: «Хто їстиме такий хліб, житиме вічно, а цей хліб — моє тіло, і я дам його, щоб світ отримав життя» b (Ів. 6:51).

12. Що потрібно робити, щоб отримати вічне життя?

 ¹² Ісус не говорив євреям у Галілеї, що вічне життя автоматично отримає кожна людина, яка будь-коли жила або ще народиться. Таке благословення чекає на тих, «хто їстиме такий хліб», тобто тих, хто виявлятиме віру в Ісуса. Багато людей, які вважають себе християнами, думають, що достатньо «вірувати» в Христа і називати його своїм Спасителем (Ів. 6:29, переклад І. Огієнка). Але цього замало. Дехто з Ісусових слухачів теж спочатку вірив у нього, але згодом його покинув. Чому?

13. Чого Ісус сподівається від своїх справжніх учнів?

¹³ Більшість людей, яких Ісус нагодував, з радістю пішли за ним тільки тому, що він виконував їхні бажання. Їм хотілося, щоб він і далі їх зціляв, давав безкоштовно їжу і розповідав щось цікаве. Однак Ісус дав зрозуміти, що від своїх справжніх учнів він сподівається чогось більшого. Адже він прийшов на землю не просто для того, щоб задовольнити фізичні потреби людей. Той, хто хотів стати його справжнім послідовником, мав «прийти» до нього, тобто прийняти всі його вчення і дотримуватись їх (Ів. 5:40; 6:44).

14. Як ми можемо отримати користь від Ісусового тіла і крові?

¹⁴ У Галілеї Ісус наголосив євреям на важливості віри. Але віри у що? У викупну силу його тіла і крові, які він згодом мав принести в жертву. Така віра була потрібна Ісусовим слухачам у першому  столітті, потрібна вона й сьогодні (Ів. 6:40). Тож слова з Івана 6:53 означають, що завдяки вірі у викупну жертву ми маємо надію жити вічно. І це благословення може отримати незліченна кількість людей (Еф. 1:7).

15, 16. Чого ми навчилися з 6-го розділу Євангелія від Івана?

¹⁵ У 6-му розділі книги Івана міститься багато важливих і підбадьорливих думок для кожного з нас. З цього уривка ми дізналися, як сильно Ісус дбає про людей. У Галілеї він зцілив хворих, розповів людям про Царство і задовольнив їхню потребу в їжі (Луки 9:11; Ів. 6:2, 11, 12). А щонайважливіше, він пояснив їм, що є «хлібом життя» (Ів. 6:35, 48).

¹⁶ Люди, яких Ісус назвав «іншими вівцями», не повинні споживати хліб і вино під час щорічного відзначання Господньої вечері (Ів. 10:16). Все ж вони їдять «хліб життя» в переносному значенні. Вони роблять це, виявляючи віру в цінність його жертви (Ів. 6:53). Але є ті, хто повинен споживати хліб і вино, адже цим вони показують, що є учасниками нової угоди і майбутніми спадкоємцями небесного Царства. Тож розповідь з 6-го розділу Євангелія від Івана дуже важлива і для помазаних християн, і для «інших овець». Вона розкриває важливу істину: щоб отримати вічне життя, нам потрібно мати міцну віру у викупну жертву Ісуса Христа.