Згідно з цим договором також було створено нову організацію — Лігу Націй. Її метою був «розвиток співробітництва, досягнення миру і безпеки між народами». Багато релігій християнського світу підтримували Лігу Націй. Федеральна рада церков Христа в Америці проголосила Лігу «політичним виразом Божого Царства на землі». Ця рада засвідчила свою підтримку новій організації, виславши делегатів на Паризьку мирну конференцію. Один з делегатів сказав, що конференція «дала початок новій ері в історії світу».

Нова ера почалась, але не завдяки зусиллям людей, які були учасниками мирної конференції. У 1919 році почалася нова ера проповідницької праці. Єгова спонукав свій народ взятися за цю працю з небувалим запалом. Однак спочатку мала докорінно змінитися ситуація Дослідників Біблії.

Щорічні вибори директорів Біблійного і трактатного товариства «Вартова башта» були призначені на суботу 4 січня 1919 року. У той час Джозеф Рутерфорд, який брав провід серед народу Єгови, був несправедливо ув’язнений в Атланті (штат Джорджія, США) разом із сімома іншими братами. Тож виникло запитання: чи слід переобрати директорами ув’язнених братів, чи на їхнє місце обрати інших?

У в’язничній камері брат Рутерфорд переживав за майбутнє організації. Він знав, що деякі брати вважали, що буде краще обрати іншого президента. Тому він написав листа учасникам зборів, в якому рекомендував обрати президентом Евандера Коварда. Брат Рутерфорд охарактеризував його як «спокійного», «розсудливого» і «відданого Господу». Проте чимало братів пропонувало відкласти вибори на півроку. З цим погодились адвокати, які захищали ув’язнених братів. На зборах панувала напружена атмосфера.

 Потім відбулося те, що, за словами Річарда Барбера, вирішило ситуацію. Один з присутніх братів голосно сказав: «Я не юрист, але коли говорити про юридичну сторону питання, мені відомо дещо про закон відданості. Відданості вимагає Бог. Як на мене, найліпший спосіб засвідчити свою довіру — це провести вибори і переобрати президентом брата Рутерфорда» (Пс. 18:25).

Александр Макміллан, який теж був ув’язнений, пізніше пригадував, як наступного дня брат Рутерфорд постукав у стінку його камери і сказав: «Просунь руку через ґрати». Тоді брат Рутерфорд дав йому телеграму. Зі стислого повідомлення в телеграмі Макміллан відразу зрозумів, що всіх директорів (братів Рутерфорда, Уайза, Ван-Амбурга, Барбера, Андерсона, Гаґінза і Спілла) переобрали і що Джозефа Рутерфорда вибрали президентом та Вільяма Ван-Амбурга — секретарем.

Тимчасом як восьмеро братів сиділи у в’язниці, вірні Дослідники Біблії поширювали петицію про їхнє звільнення. Ці відважні брати і сестри зібрали більш ніж 700 000 підписів. У середу 26 березня 1919 року, перш ніж петицію було подано на розгляд, брата Рутерфорда та інших відповідальних братів звільнили.

Тим, хто вітав брата Рутерфорда після звільнення, він сказав: «Я впевнений: те, що всім нам довелося пережити, лише готує нас до тяжчих часів... Ви боролися не заради того, щоб ваші брати вийшли на свободу. Це було другорядним питанням... Ви боролися заради того, щоб свідчити про Правду, і ті, хто боровся, отримали чудове благословення».

Те, як вирішилась справа наших братів, може свідчити про керівництво Єгови. Чотирнадцятого травня 1919 року апеляційний суд постановив: «Оскільки відповідачам у цій справі не було забезпечено... неупередженого судового розгляду, на який вони мали право, попереднє рішення скасовується». Братів засудили за серйозні злочини, і, якби їх лише помилували або просто зменшили їхні вироки, записи про судимість залишилися б у їхніх документах. Але завдяки тому що рішення суду скасували і їм більше не висували ніяких звинувачень, їхні записи про судимість було анульовано. Тому після свого звільнення брат Рутерфорд і далі мав кваліфікацію судді, що дозволяло йому неодноразово захищати народ Єгови перед Верховним Судом США.

«Ми не збиралися сидіти склавши руки і чекати, коли Господь забере нас до  неба,— пригадував брат Макміллан.— Ми розуміли, що нам потрібно щось робити, аби дізнатися, в чому насправді полягає Господня воля».

Але брати зі всесвітнього центру не могли відновити роботу, яку вони виконували впродовж багатьох років. Чому? Тому що під час їхнього ув’язнення всі друкарські форми, які використовувалися для друку публікацій, були знищені. Це пригнічувало, і дехто думав, що проповідницькій праці прийшов кінець.

Чи хтось ще цікавився звісткою про Царство, яку проповідували Дослідники Біблії? Щоб отримати відповідь на це запитання, брат Рутерфорд вирішив виголосити промову, на яку запрошували широкий загал. Брат Макміллан сказав: «Якби на промову ніхто не прийшов, ми зрозуміли б, що на нашій праці можна поставити крапку».

Це була неділя 4 травня 1919 року. Незважаючи на те, що брат Рутерфорд серйозно захворів, він виголосив у Лос-Анджелесі (штат Каліфорнія) промову за назвою «Надія для занепокоєного людства». На промову прийшло приблизно 3500 осіб, а ще сотням не вистачило місця. Наступного дня прийшло 1500 осіб. Тепер у братів не було сумнівів у тому, що люди справді цікавляться звісткою про Царство.

Те, що далі зробили брати, визначило курс проповідницької праці, яку Свідки Єгови виконують і в наш час.

У «Вартовій башті» за 1 серпня 1919 року містилось оголошення, що на початку вересня в Сідар-Пойнті (штат Огайо) відбудеться загальний конгрес. «Усі розуміли, що просто не можуть пропустити цей конгрес»,— пригадує Кларенс Біті, молодий Дослідник  Біблії зі штату Міссурі. На цей конгрес з’їхалося понад 6000 братів і сестер — набагато більше, ніж очікувалося. Присутнім додало радості ще й те, що понад 200 осіб охрестилося в озері Ері.

П’ятого вересня 1919 року, на п’ятий день конгресу, у своєму «Зверненні до співпрацівників» брат Рутерфорд оголосив про випуск нового журналу за назвою «Золотий вік» *. Він мав «розповідати про важливі поточні події і пояснювати на основі Біблії, чому вони відбувалися».

Усі Дослідники Біблії отримали заохочення сміливо проповідувати з новим журналом. У листі, що описував, як має бути організована ця праця, зазначалось: «Нехай кожен присвячений [охрещений] вісник пам’ятає, що служити — це велика честь, і, скориставшись теперішньою нагодою, нехай кожен вісник бере участь у цьому великому свідченні, яке дається світові». Відгук був неймовірний! У грудні вісники Царства вже оформили більш ніж 50 000 передплат на новий журнал.

Наприкінці 1919 року народ Єгови був реорганізований і сповнений нових сил. Крім того, виконалося декілька важливих пророцтв, пов’язаних з останніми днями. Завершилися перевірка й очищення Божого народу, передречені в Малахії 3:1—4, служителів Єгови було звільнено з символічного полону «Вавилона Великого», а також Ісус призначив «вірного і розсудливого раба» * (Об’яв. 18:2, 4; Матв. 24:45). Тож тепер Дослідники Біблії були готові виконувати працю, яку доручив їм Єгова.